
- •33. Розкрити критерії майстерності педагога
- •34. Розкрити особливості та причини педагогічних конфліктів
- •35. Розкрити правила попередження конфліктних педагогічних ситуацій
- •36. Розкрити роль навіювання у педагогічному процессі
- •37. Розкрити специфіку структурних компонентів педагогічної діяльності
- •38. Розкрити сутність відомих вам форм переконування учнів
- •39. Розкрити сутність і значення педагогічних здібностей у професійній діяльності вчителя
- •40. Розкрити сутність і особливості педагогічних технологій. Назвіть відомі вам педагогічні технології
- •41. Розкрити сутність культури педагогічного мовлення вчителя
- •42. Розкрити сутність основних способів виходу із конфліктних ситуацій
- •43. Розкрити сутність педагогічного спілкування, його особливості і функції
- •44. Розкрити сутність поняття «педагогічна техніка»
- •45. Розкрити сутність поняття професійної етики вчителя
- •46. Розкрити сутність функціонального підходу до структури педагогічної діяльності
- •47. Розкрити функції мовлення вчителя
- •48. Розкрити шляхи вдосконалення мовлення вчителя та оцінити їх ефективність
36. Розкрити роль навіювання у педагогічному процессі
Навіювання – це спосіб впливу на особистість, заснований на некритичному сприйманні інформації об’єктом впливу. Важливою відмінністю навіювання від переконання є його спрямованість не на логіку та розум особистості, її здатність мислити та розмірковувати, а на емоції людини, її готовність отримати готові інструкції до дії. Приклад – метод виховання, заснований на свідомому відтворенні особистістю певних способів поведінки.
Навіювання може бути прямим (імперативним) і непрямим, навмисним і ненавмисним, отриманим в безсонному стані, в гіпнотичному стані, у природному сні, в постгіпнотичному стані.
Навіювання, як метод педагогічного і психологічного впливу, повинне використовуватись значно частіше ніж такі методи, як: переконання, пряме навіювання, заохочення і покарання.
У педагогічній праці можливе використання прямих і непрямих видів навіювання. При цьому користь від прямих навіювань полягає в тому, що вони:
мають безпосередній зв’язок із проблемами сугеренда;
ясно визначають і постійно нагадують про мету, до якої йде сугеренд;
безпосередньо й активно утягують сугеренда в сам процес сугестивної трансформації;
можуть слугувати моделлю у вирішенні майбутніх складностей, які можуть виникнути в сугеренда при свідомому вирішенні проблем.
Недоліки прямих навіювань полягають у тому, що в них:
доводиться покладатися на те, щоб сугеренд свідомо піддався впливу сугестора;
у меншому ступені використовуються резерви несвідомого сугеренда;
безпосереднє згадування проблеми сугеренда, потенційно небезпечної для нього, може викликати опір прямому навіюванню.
Користь непрямих навіювань полягає в тому, що вони:
дозволяють краще використовувати несвідомі резерви психіки сугеренда;
актуалізують ресурсні спогади, відчуття й асоціації, які можуть мати терапевтичне й педагогічне значення;
дозволяють втягувати в сугестивну трансформацію різні рівні функціонування психіки сугеренда;
збільшують часовий період між навіюванням сугестора й відповідними реакціями сугеренда, що зменшує необхідність активізації останнім захисних бар’єрів.
Недоліки непрямих навіювань полягають у тому, що:
у сугеренда може виникнути відчуття того, що сугестор не в змозі або не бажає займатися його проблемою;
сугеренд може відчути, що ним, можливо, цілеспрямовано маніпулюють або навіть обманюють;
навіть якщо проблема сугеренда буде вирішена на несвідомому рівні, то це не дасть йому ключ до вирішення майбутніх проблем на свідомому рівні.
Навіювання, як правило, є мовленнєвий вплив. Слід зауважити, що за дуже наполегливому дії може послідувати зовсім зворотна реакція, не просто відмова, а протилежне рішення. Є менш, є більш вселяється люди, але поширюється дія навіювання практично на кожного. Важливо враховувати ряд чинників, які впливають на ефективність впливу навіюванням.
Це відноситься до будь-якого методу виховання, тим більше до такого технічно складному, як навіювання. Педагог повинен знати, коли і якою мірою слід скористатися податливістю школяра до психічного тиску.