46. Розкрити сутність функціонального підходу до структури педагогічної діяльності

До цільових функцій відносяться функції реалізації, що спрямовані на досягнення головної мети - навчання професії і професійного становлення особистості фахівця. Їхнє здійснення забезпечується системою операційних функцій. Такі функції виділяються по-різному. Проведемо їхнє групування з метою створення комплексної структури професійно-педагогічної діяльності з урахуванням прийнятої узагальненої структури професійної діяльності.  Так, Г.О.Карпова до другої групу функцій включає:  - конструктивну (проектування навчально-виховного процесу з наступною фіксацією в навчальній документації та дидактичному матеріалі);  - організаторську (реалізація проекту в різних формах організації навчально-виховного процесу); - комунікативну (спілкування); - гностичну (безперервне спостереження за якістю своєї праці, вивчення закономірностей навчально-виховного процесу, аналіз невдач, підвищення кваліфікації і т.д.); - виробничо-технічну (керування, забезпечення та участь у навчально-виробничому процесі).  Н.В.Кузьміна [63, 64, 65, 66], аналізуючи діяльність педагога, включає в структуру діяльності наступні функції: - конструктивну, що включає проектну, гностичну і власне конструктивну функції. При цьому проектна діяльність, на думку автора, передбачає визначення обсягу і змісту майбутньої діяльності. Даний вид діяльності має пряме відношення до планування навчально-виховної роботи і включає проектування кінцевого результату діяльності інженера-педагога; - гностичну функцію, пов’язану з уміннями педагога проектувати пізнавальну і практичну діяльність учнів, де немаловажне значення надається умінню висувати проблему, ставити пошукові завдання.  Власне конструкторська діяльність пов’язана з конструюванням всіляких елементів і моментів діяльності інженерів-педагогів.  Організаційні та комунікативні уміння забезпечують можливість вписувати свою діяльність у загальну конструкцію діяльності колективу професійного навчального закладу.  Е.Ф.Зеєр [46, 48] в діяльності інженера-педагога виділяє наступні функції-операції:  - методичну - спрямовану на підготовку і забезпечення навчально-виховного процесу. Автором відзначена близькість за значенням до даної функції гностичної та дослідницької; - виробничо-технічну - нескладний ремонт, налагодження, настроювання виробничо-технічних засобів, розробка технічної та технологічної документації, керівництво технічною творчістю учнів;  - організаторську - реалізується при виконанні навчально-виховного процесу;  - діагностичну - аналіз і діагностика психічного розвитку і способів формування професійної діяльності в учнів.  У цих авторів не виділені в окремий компонент організаційно-управлінська функція, що у всіх випадках заміняються технологічною. Технологічна діяльність викладача являє собою діяльність з реалізації дидактичних проектів у межах організації та здійснення навчально-виховного процесу по темі, дисципліні, спеціальності. Вона включає такі елементи, як планування (перспективне і поурочне), так і керування діяльністю учнів на уроці і під час здійснення виховних заходів. Даний вид діяльності здійснюється на рівні навчальної групи. Організаційно-управлінська діяльність являє собою керування навчально-виховним процесом не тільки в групі, але й у підрозділі і навіть у навчальному закладі в цілому, оскільки викладач спеціальних дисциплін може працювати завучем, головою циклової комісії, старшим майстром, заступником директора або директором навчального закладу. Практика показує, що призначення викладачів спеціальних дисциплін на дані посади обумовлене тим, що вони володіють знаннями організації та здійснення підготовки фахівців не тільки в межах окремого навчального предмета, але й спеціальності або спеціалізації в цілому. Крім того, створення документів з підготовки фахівців (проектів), як правило, здійснюється колективом фахівців під керівництвом викладача спеціальних дисциплін. У зв’язку з цим, управлінська діяльність, властива викладачеві спеціальних дисциплін, хоча і має ряд загальних характеристик з технологічною, але разом з тим і потребує додаткових умінь планування і прогнозування педагогічної системи, виявлення існуючих взаємозв’язків і закономірностей, а також керівництва колективом. Саме тому даний вид діяльності слід виділити в окремий компонент функціональної структури педагогічної діяльності.  Виявлення окремого комунікативного компонента структури діяльності підкреслює необхідність формування в інженера-педагога загальнопедагогічних умінь, що включають перцептивні, експресивні, сугестивні, ораторські та уміння з педагогічної режисури [46]. Але дані уміння так чи інакше повинні бути присутніми як в організаторській, так і в технологічній діяльності інженера-педагога, тому що без спілкування неможливо організовувати і здійснювати навчально-виховний процес у групах і підрозділах ПТНЗ. Діагностична функція, запропонована Е.Ф.Зеєром, є також надзвичайно важливою і обґрунтованою, але при цьому вона може виступати як елемент науково-дослідної, проектно-конструкторської і технологічної діяльності, тому що спланувати, реалізувати та удосконалювати педагогічну систему неможливо без діагностики формування професійних умінь і якостей особистості.