Асфіксія у пологах (р21).

Тяжка асфіксія при народженні (Р21.0) – брадікардія менше 100 серцевих скорочень за хв.., дихання відсутнє або утруднене, шкіра бліда, м’язи атонічні.

Асфіксія з оцінкою за шкалою Апгар 0-3 бали через 1 хв. після народження.

Біла асфіксія.

Середня і помірна асфіксія при народженні (Р21.1) – нормальне дихання протягом 1 хв. після народення не встановилося, але ЧСС за хвилину 100 і більше, незначний м’язовий тонус, незначна відповідь на подразнення.

Асфіксія з оцінкою за шкалою Апгар 4-7 через 1 хв. після народження.

Синя асфіксія.

Неуточнена асфіксія при народженні (Р21.9) – аноксія, асфіксія, гіпоксія.

Гіпоксично-геморагічні ушкодження головного мозку у новонароджених.

Внутрішньочерепний нетравматичний крововилив у плода та новонародженого (Р52).

Внутрішньошлуночковий (нетравматичний) крововилив І ступеня у плода та новонародженого (Р52.0) – субепендимальний крововилив без поширення у шлуночки мозку.

Внутрішньошлуночковий (нетравматичний) крововилив ІІ ступеня у плода та новонародженого (52.1) – субепендимальний крововилив з поширенням у шлуночки мозку.

Внутрішньошлуночковий (нетравматичний) крововилив ІІІ ступеня у плода та новонародженого (52.2) – субепендимальний крововилив з поширенням у шлуночки і тканини мозку.

Неуточнений внутрішньошлуночковий (нетравматичний) крововилив у плода та новонародженого (52.3).

Крововилив у мозок (нетравматичний) у плода та новонародженого (Р52.4).

Субарахноїдальний (нетравматичний) крововилив у плода та новонародженого (Р52.5).

Мозочковий (нетравматичний) крововилив та крововилив у задню черепну ямку у плода та новонародженого (Р52.6).

Інші внутрішньочерепні (нетравматичні) крововиливи у плода та новонародженого (Р52.8).

Внутрішньошлуночковий (нетравматичнийі) крововилив у плода та новонародженого, неуточнений (Р52.9).

Пологова травма.

Розрив внутрішньочерепних тканин і кровотеча в наслідок пологової травми (Р10).

Інші види пологової травми центральної нервової системи (Р11).

Критерії діагностики та наслідки перинатального ушкодження нервової системи.

Перша фаза – гострий період хвороби. Тривалість – до 1 міс. життя. Безпосередньо пов’язаний з гіпоксично-ішемічним інфарктом, клінічно може проявлятися симптомами пригнічення або збудження.

Друга фаза – патологічний процес зберігається на другому – третьому місяці життя. Характерне зниження нейрональних втрат і зменшення виразності неврологічних розладів. Поліпшується загальний стан, підвищується рухова активність, відбувається нормалізація м’язового тонусу, сухожильних і фізіологічних рефлексів. Фаза хибної нормалізації нетривала, і до кінця третього місяця настає наростання спастичних явищ.

Третя фаза – 3-6 місяців життя, характеризується перевагою м’язової гіпертонії. Патоморфологічно відмічається збільшення кількості дистрофічно змінених нейронів, йде процес прогресуючої дегенерації.

Четверта фаза – 7-9 місяці життя, характеризується чітким поділом дітей з перенесеною патологією нервової системи в пре- перинатальному періоді на дві групи: діти з явними психоневрологічними розладами і діти з мінімізацією симптоматики з боку нервової системи, які спостерігались раніше.

Найбільш характерні клінічні ознаки ушкодження ЦНС у новонароджених: судоми, спастичні парези, атаксія, гіперкінези; іноді приєднання субкортикальної сліпоти, когнітивних розладів. У таких дітей уже на стадії відновлення можна відзначити цілий ряд загрозливих ознак:

• аномалія тонусу (виражений флексор ний тонус у руках в поєднанні з підвищеним екстензор ним тонусом у ногах);

• аномальне положення пальців ніг (спонтанний симптом Бабінського, відсутність плантарного згинання);

• аномальне положення пальців рук (приведення великого і згинання вказівного пальців);

• збереження і відсутність редукції безумовних рефлексів.

У відновному періоді можна виділити наступні основні синдроми:

- синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості;

- гідроцефальний синдром (гідроцефалія);

- судомний синдром, епілептичний синдром;

- синдром вегетативних дисфункцій;

- синдром рухових порушень (спастичні парези, пірамідна недостатність, псевдобульбарний синдром, гіперкінези, м’язова гіпо- та дистонія, атаксія);

- синдром затримки статокінетичного розвитку;

- синдром затримки психічного та перед мовленого розвитку;

- церебастенічний синдром.

Згідно з МКХ-10 та методичним посібником «класифікація уражень нервової системи у дітей та підлітків», допущеним МОЗ України (23.01. – 25/224 від 31.05.01), синдроми відновного періоду гіпоксичного ушкодження ЦНС слід відносити до рубрики G93.9.