ВСТУП

Локомотивне господарство займає важливе місце в залізничному транспорті. Локомотивне господарство призначене для забезпечення перевезення вантажів та пасажирів технічно-справним рухомим складом та організацію їх експлуатації.

У зв’язку з важким економічним становищем в Україні дуже знизилися перевезення на залізничному транспорті, що веде до зниження доходів.

Для покращення працездатності локомотивів у локомотивному господарстві здійснюється їх модернізація.

У виробництва вводять нові економічно вигідні технології нагляду за локомотивами і технології їх ремонту, проводять роботи по підвищенню кваліфікації обслуговуючого персоналу.

Для ефективної роботи локомотивного господарства потрібно вводити нове, більш сучасне обладнання, впроваджувати автоматизацію виробничих процесів та управління.

Цей курсовий проект висвітлює питання організації експлуатації роботи локомотивного депо з розробкою екіпірувального господарства та технічного обслуговування локомотивів.

Курсовий проект являється заключним етапом закінчення курсу «Економіка, організація та планування локомотивного господарства».

Мета виконання цього курсового проекту – навчитися практично організовувати роботу локомотивного депо та набутих навиків в економічних розрахунках.

1. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

1. Вибір місця розташування пункту технічного обслуговування ТО-2 та визначення періодичності ТО-3 для локомотивів та моторвагонного рухомого складу. Визначення місця розташування пункту екіпірування

Для технічного обслуговування ТО-2 організовуються пункти технічного обслуговування локомотивів. Періодичність проведення ТО-2 для пасажирських локомотивів становить не більше, ніж 24 години (незалежно від виконаного локомотивом пробігу) і встановлюється у відповідності до нормативних документів та затверджується начальником дороги.

1. Місце розташування пункту екіпірування визначаємо за величиною максимального пробігу локомотива без додаткового набору піску (Lпіс.) та палива (Lпал.)

Пробіг локомотива без додаткового набору піску Lпіс. в кілометрах визначається за формулою:

Lпіс =	0,9 ∙ En ∙ 106	1
	Qбр ∙ Нмах

де 0,9 – коефіцієнт, який враховує використану частину піску в корпусі при роботі локомотива (залишена частина 10% – страховий запас піску в пісочних бункерах локомотивів – для переміщення локомотива по станційних шляхах і для станційних маневрів);

E_n – ємність пісочних бункерів локомотивів, м³;

Q_бр – маса поїзда, т;

Н_мах – максимальна витрата піску, 10⁶ т.км.бруто.

Підставивши дані у формулу (1) ми отримаємо величину пробігу локомотиву без додаткового набору піску в кілометрах:

Lпіс =	0,9 ∙ 0,84 ∙ 106	= 370
	3000 ∙ 0,68

Відстань між пунктами набору дизельного палива в кілометрах за формулою:

(2)

де - розрахункова ємність паливних баків

локомотива, кг;

- маса поїзда брутто, т;

0.9-коефіціент, що враховує страховий запас палива в баках локомотивів;

- максимальна норма розходу палива на т*км брутто, ;

L_пал =_______________________

- основне депо, ст. А;

- оборотне депо, ст. В, ст. Б;

- оберт локомотива;

- - - - - оберт локомотивних бригад.

Рисунок 1.1 Кільцевий спосіб обслуговування поїздів локомотивами

Для даної ділянки обслуговування я обираю кільцевий спосіб обслуговування з профілем ділянки колії ІІ і автоблокуванням, де А – станція основного депо, а Б і В – пункти обороту.

Виходячи із розрахунків міжекіпіровочний пробіг по піску і паливу, довжин ділянок обслуговування, які становлять L_АБ=270км і L_АВ=305км, пункт екіпірування буде суміщений з пунктом ТО-2 в оборотному депо станції Б та станції В.

2. Складання графіку оберту локомотивів

1. Для того, щоб скласти графік оберту локомотивів нам для початку потрібно визначити хід поїзда на даній ділянці в годинах і хвилинах. Час, який локомотив затрачає на слідування з поїздом на ділянках АБ і АВ - t_xоду в годинах визначається за формулою:

txоду =	L	3
	Vдiл

де: L – довжина даної ділянки, км;

V_діл – дільнична швидкість, км/год.

Підставивши дані у формулу (2), ми отримаємо час, затрачений локомотивом на прослідування ділянки АБ:

tАБ =	270	= 5,00 год
	54

Приймаю: 5 год 00 хв.

Аналогічно для ділянки АВ:

tАВ =	305	= 5,65 год
	54

Приймаю: 5 год 39 хв

2. Інтервал відправлення локомотивів зі станцій Б, В - t_інт в годинах і хвилинах визначається за формулою:

tінт =	24	4
	n

де: t_інт – інтервальний час відправлення локомотивів;

n – кількість пар поїздів;

24 – добова кількість годин.

Підставивши дані у формулу (3) ми отримаємо інтервал відправлення локомотивів в годинах і хвилинах:

tінт =	24	= 0,89 год
	27

Приймаємо 00 год 54 хв.

Вірно розроблений графік оберту локомотивів дає можливість визначити необхідну кількість локомотивів для виконання заданого обсягу перевезень і передбачає послідовність роботи кожного локомотива.

3. Розрахунок експлуатованого парку тягового рухомого складу і показників роботи та використання тягового рухомого складу

Необхідну кількість локомотивів вантажного руху визначаємо графічним і аналітичним методами.

Відповідно до графічного способу за графіком руху поїздів спочатку складаємо відомість оберту локомотивів, потім складаємо графік оберту локомотивів і знаходимо необхідну кількість локомотивів, які потрібні для обслуговування 27-ми пар поїздів за добу.

Згідно графічного способу кількість локомотивів становить 32 локомотива.

Кількість локомотивів аналітичним способом Ме в локомотивах визначається за формулою:

Ме = К ∙ n_і 5

де: К – коефіцієнт потреби в локомотивах;

n_і – кількість пар поїздів.

При визначенні кількості локомотивів, які обслуговують 27 пар поїздів, аналітичним методом нам необхідно визначити коефіцієнт потрібності локомотивів К в локомотивах за формулою:

К =	On	6
	24

де: Оn – повний оберт локомотива, год.

Щоб визначити коефіцієнт потрібності локомотива R, нам необхідно знайти повний оберт локомотива Оn в годинах, який визначається за формулою:

Оn =	2 Lдiл	+ tан + tоб + tзм 7
	Vдiл

Підставивши дані у формулу (6), ми отримаємо:

Оn =	2∙(270 + 305)	+ 0,5 + 3,2 + 0,5 = 28,5
	Vдiл

Підставивши дані у формулу (5), ми отримаємо:

К =	28,5	= 1,2
	24

Підставивши дані у формулу (4), ми отримаємо:

Ме = 1,2∙27 = 31,4

Приймаємо 32 локомотива.

Для визначення обсягу перевезень та якості використання локомотивів, планування і фінансування витрат, а також оцінки роботи локомотивного господарства застосовують кількісні та якісні показники роботи використання локомотивів.

До кількісних показників роботи та використання локомотивів відносять:

• пробіг локомотивів в локомотиво-кілометрах;

• час роботи локомотивів в локомотиво-годинах;

• об’єм перевезень в тонно-кілометрах брутто.

В даному завданні лінійний пробіг складається тільки з пробігу в голові поїзда MS_лін в тонно-кілометрах і визначається за формулою:

ΣMS_лін = 2L_БВ ∙ N ∙ T 8

де: 2L_БВ – довжина ділянки обертання локомотивів (туди й назад) в км;

N – кількість пар поїздів на ділянці за добу, лок/доб;

Т – кількість діб у період, за який визначається пробіг, (доба, місяць, рік).

Підставивши дані у формулу (7), ми отримаємо лінійний пробіг локомотива в голові поїзда:

ΣMS_{лін.добу} = 2∙575∙27∙1 = 31050 лок∙км;

ΣMS_{лін.місяць} = 2∙575∙27∙30,4 = 943920 лок∙км;

ΣMS_{лін.рік} = 2∙575∙27∙365 = 11333250 лок∙км.

Відповідно, умовний пробіг ΣMSум в локомотиво-кілометрах, що складає 0,1 від лінійного пробігу, визначаємо за формулою:

ΣMS_ум = 0,1 ∙ ΣMS_лін 9

де: Σt_прА – сума часу простою локомотивів на коліях станції основного депо А, лок-км;

Σt_прБ, Σt_прВ – сума часу простою локомотивів на коліях станцій пунктів Б і В, лок-год;

Кn – коефіцієнт для переводу локомотиво-годин в локомотиво-кілометри, Кn = 1км/год;

Т – кількість діб у періоді, за який визначається пробіг (доба, місяць, рік).

Підставляємо дані у формулу (8):

ΣMS_{ум.добу} = 0,1 ∙ 31050 = 3105;

ΣMS_{ум.місяць} = 0,1 ∙ 943920 = 94392;

ΣMS_ум.рік = 0,1 ∙ 11333250 = 1133325.

Загальний пробіг локомотива MS_заг в локомотиво-кілометрах визначається за формулою:

ΣMS_заг = ΣMS_лін + ΣMS_ум 10

Підставляємо дані у формулу (10):

ΣMS_{заг.добовий} = 31050+3105 = 34155;

ΣMS_{заг.місячний} = 943920+94392 = 1038312;

ΣMS_{заг.річний} = 11333250+1133325 = 12466575.

Час роботи локомотивів експлуатаційного парку для обслуговування всіх поїздів MТе в локомотиво-годинах визначаємо за формулою:

ΣMТе = Σt_рухАБ +Σt_рухАВ + Σ_tпрА + Σt_прБ + Σt_прВ 11

де: Σt_рухАБ, Σt_рухАВ – сума часу руху локомотивів з поїздами туди й назад, лок-год;

Σ_tпрА, Σt_прБ, Σt_прВ – сума часу простою локомотивів на коліях станції пунктів обороту Б, В, лок-год та на станції основного депо А.

Підставляємо дані у формулу (11):

ΣМТе = 5+5,65+0,5+2,5+2,5 = 16,15

Об’єм перевезень за добу РL_бр в тонно-кілометрах брутто визначається за формулою:

ΣРL_бр = 2L_БВ ∙ N ∙ Q_бр ∙ Т 12

де: 2L_БВ – довжина ділянки обертання локомотивів (туди й назад), км;

N – кількість пар поїздів на ділянці за добу.

Підставляємо дані у формулу:

ΣРL_{бр.добу} = 2∙(270+305) ∙27∙3000∙1 = 93150000;

ΣРL_{бр.місяць} = 2∙(270+305) ∙27∙3000∙30,4 = 2831760000;

ΣРL_бр.рік = 2∙(270+305) ∙27∙3000∙365 = 33999750000.

Якісні показники використання локомотивів діляться на ІІІ групи:

• по часу;

• по потужності;

• по продуктивності.

Технічна швидкість характеризується середньою відстанню, пройденою поїздом протягом 1 години по перегону без врахування стоянок на проміжних станціях.

Технічна швидкість V_тех в кілометрах за годину визначається за формулою:

Vтех =	LБВ	13
	tу – Σtст

де: L – відстань між станціями;

t_у = t_приб - t_відп – час перебування поїзда на ділянці;

t_ст - час стоянок на шляху слідування.

Підставляємо дані у формулу (13) і отримаємо технічну швидкість:

Vтех =	1150	= 81
	14,5-3,81-0,5

Середньодобовий пробіг локомотива Sn в кілометрах визначаємо за формулою:

Sn =	ΣMSлін	14
	Ме

Підставляємо дані у формулу (14):

Sn =	31050	= 972
	32

Час загальної корисної роботи локомотивів Р у годинах визначається за формулою:

Р =	Sn	15
	Vділ

Підставляємо значення у формулу (14):

Р =	972	= 12
	81

Середньодобова продуктивність локомотива Пл в тонно-кілометрах брутто визначається за формулою:

Пл = Q_бр ∙ S_n (1 – В) 16

де: Q_бр – маса поїзда;

В – коефіцієнт добового пробігу локомотивів;

S_n – середньодобовий пробіг локомотива,км

Підставляємо дані у формулу (15):

Пл = 3000∙972∙(1-0,35) = 1895400

4. Розрахунок чисельності локомотивних бригад

Розрізняють явочну і спискову кількість локомотивних бригад. Явочна кількість локомотивних бригад складається з кількості бригад, необхідних для виконання роботи обслуговування поїздів.

Спискова кількість локомотивних бригад більша від явочної кількості бригад на коефіцієнт заміщення, який складається із працівників, що знаходяться у відпустці, відрядженні, хворих та виконують державні обов’язки.

Явочна кількість локомотивних бригад Ч_яв за нормами виробітку у бригадах визначається за формулою:

Чяв =	ΣMSлін	17
	12∙Нбр

де: ΣMS_лін.р – річний лінійний пробіг локомотивів на відповідних ділянках обертання, лок/км;

Н_бр – місячна норма виробітку однієї бригади, лок/год;

12 – число місяців у році

Середньомісячна норма виробітку локомотивної бригади Н_бр в локомотиво-кілометрах визначається за формулою:

Нбр =	2L∙Т	18
	Тбр

де: L – довжина відповідної ділянки обертання,км;

Т – середньомісячна норма робочого часу одного працівника, год = 173,1 годин;

Т_р – норма часу на поїздку (час роботи бригади за оборот), год.

Нбр =	2∙270∙173,1	= 7501,93
	12,46

Визначаємо явочну кількість локомотивних бригад, підставивши дані у формулу (17), отримаємо:

Чяв =	9439200	=104,9
	12∙7501,93

Спискова кількість локомотивних бригад у бригадах визначається за формулою:

Ч_сп = Ч_яв∙(1 + К_зам) 19

де: Ч_яв – явочна кількість локомотивних бригад;

К_зам – плановий коефіцієнт заміщення, приймаємо – 0,15

Підставляємо дані у формулу (19), отримаємо:

Ч_сп = 104,9∙(1+0,12) = 117,49

Приймаємо Ч_сп = 118 бригад.

1.5 Складання розкладу роботи і графіка роботи локомотивних бригад на місяць

Найкраща організація праці і відпочинку локомотивних бригад досягається при умові їх роботи за графіком. Графік складається як для локомотивних бригад на місяць.

Графік роботи локомотивних бригад складається за даними діючого графіка руху поїздів і затвердженої тривалості безперервної роботи бригад з урахуванням надання вихідних днів та обов’язкового виконання місячної норми робочого часу.

Для того, щоб скласти розклад роботи локомотивної бригади на місяць, спочатку необхідно скласти відомість оберту локомотивних бригад. Вона складається на основі відомості оберту локомотивів, з якої береться час відправлення та прибуття поїздів.

Приймаємо змінний спосіб обслуговування, при якому локомотиви обслуговуються змінними бригадами, які призначаються на роботу після закінчення відпочинку. Зміна локомотивних бригад проводиться по станції А основного депо.

Для складання відомості обороту локомотивних бригад визначаємо норми часу на підготовчо-заключні дії локомотивної бригади.

Норма домашнього відпочинку локомотивної бригади Т_дв в годинах визначається за формулою:

Т_дв = (2t_роб∙2,51) - t_в.об 20

де: t_роб - час роботи бригади за оборот, год;

t_в.об- час фактичного відпочинку локомотивної бригади в пункті обороту, год;

2,51- коефіцієнт, отриманий від ділення тижневої норми годин в робочі дні тижня (24год х 6 – 40год = 104), години на тижневу норму годин робочого часу (104/40 = 2,51)

Норма часу на поїздку Т_р в годинах визначається за формулою:

Тр =	2Lділ	+ tпросн + tздоб + tпроб + tздосн 21
	Vділ

де: L_діл – довжина ділянки, км;

V_діл – дільнична швидкість, км/год;

t_пр^осн – норма часу, яка надається на приймання локомотива в основне депо, год;

t_зд^об – норма часу, яка надається на здачу локомотива в оборотному депо, год;

t_зд^осн – норма часу на здачу локомотива в основному депо, год.

Підставляємо дані для ділянки А-Б у формулу (21), отримаємо:

Тр =	2∙270	+0,5+0,5+0,95+0,5 = 12,5 год
	54

Приймаємо: 12 год 30 хв.

Підставляємо дані для ділянки А-В у формулу (21), отримаємо:

Тр =	2∙305	+0,5+0,5+1,25+0,5 = 14,001 год
	54

Приймаємо: 14 год 00 хв.

1.6 Розрахунок програми ремонтів і технічного обслуговування тягового рухомого складу, фронту ремонту, відсотка несправних локомотивів та моторвагонного рухомого складу, інвентарного парку та парку в розпорядженні депо

Програма ремонту і технічного обслуговування локомотивів розраховується для локомотивного депо, виходячи з планового загального пробігу приписних поїзних локомотивів і нормативних міжремонтних періодів.

Річна програма ремонтів депо М_і визначається за формулами:

МПР-3 =	ΣMSріч	–	ΣMSріч	22
	LКР-1		LПР-3
МПР-2 =	ΣMSріч	–	ΣMSріч	23
	LПР-3		LПР-2
МПР-1 =	ΣMSріч	–	ΣMSріч	24
	LПР-2		LПР-1
МТО-3 =	ΣMSріч	–	ΣMSріч	25
	LПР-1		LТО-3
МТО-2 =	ΣMSріч	–	ΣMSріч	26
	LТО-3		LТО-2

де: М_і – кількість відповідних ремонтів;

ΣMS_річ – загальний річний пробіг (лінійний);

L_ПР–3, L_ПР–2, L_ПР–1, L_ТО–3 – норми пробігу між капітальними та поточними ремонтами і технічним обслуговуванням.

Пробіг локомотивів між деповськими видами ПР та ТО приймаємо згідно діючого наказу №93-ЦЗ

Визначаємо річну програму ремонтів М_і, за формулами (22,23,24,25,26), отримаємо:

МПР-3 =	11333250		11333250	= 18
	330000		660000
МПР-2 =	11333250		11333250	= 35
	165000		330000
МПР-1 =	11333250		11333250	= 447
	22000		165000
МТО-3 =	11333250		11333250	= 516
	11000		22000
МТО-2 =	11333250		11333250	= 1031
	5500		11000

Деповський фронт ремонтів локомотивів – це кількість локомотивів, які одночасно знаходяться на протязі доби на всіх видах деповського ремонту та технічного обслуговування.

Для всіх видів деповського ремонту фронт ремонту f_i в локомотивах, визначається за формулою:

fi =	ΣMі ∙Lі	27
	Ті

де: ΣM_і – програма деповського ремонту і технічного обслуговування на рік в локомотивах;

t_пр – час простою локомотивів у ремонті або технічному обслуговуванні, діб.;

Т_і – кількість календарних робочих діб розрахункового періоду.

Для ТО-3 і ПР-1 приймаємо 365, а для ПР-2 і ПР-3 – 253 доби.

Підставляємо дані у формулу (27), отримаємо:

fПР-3 =	18∙5	= 0,36
	253

fПР-2 =	35∙3	= 0,42
	253

fПР-1 =	447∙1	= 1,22
	365

fТО-3 =	516∙0,5	= 0,71
	365

Парк локомотивів у розпорядженні депо складається з експлуатаційного парку, локомотивів, що знаходяться на всіх видах заводського та поточного ремонтів і на технічному обслуговуванні, а також локомотивів, що знаходяться в резерві управління Укрзалізниці і відряджених в депо.

Парк локомотивів, що знаходяться у розпорядженні депо М_рд в локомотивах, визначається за формулою:

М_рд = М_е + М_рем + М_рез + М_відр 28

де: М_е – локомотиви, що знаходяться в експлуатації;

М_рем – локомотиви, що знаходяться на всіх видах ремонту і технічному обслуговуванні ТО-3, ТО-4 в локомотивах;

М_рез – локомотиви, що відряджені в депо.

Щоб визначити парк локомотивів, які є в розпорядженні депо, спочатку потрібно визначити:

М_рем = f_заг = 3

М_рез = М_е∙10% = 32∙10% = 4

М_відр = М_е∙5% = 32∙0,05% = 2

Визначаємо парк локомотивів, які є у розпорядженні депо, підставивши дані у формулу (26), отримаємо:

М_рд = 32+3+4+2 = 41

Стан локомотивного парку депо характеризується відсотком несправних локомотивів.

Деповський відсоток несправних локомотивів Л_деп у відсотках, визначається за формулою:

Лдеп =	fзаг	∙ 100% 29
	Мрд

де: f_заг – загальний деповський фронт ремонту локомотивів, лок.;

М_рд – парк локомотивів у розпорядженні депо, лок.

Підставляємо дані у формулу (27), отримаємо:

Лдеп =	3	∙ 100% = 7,3
	41

2. ІНДИВІДУАЛЬНА ЧАСТИНА

2.1 Загальні відомості про організацію технічного обслуговування ТО-2 та екіпірування

Одним з найважливіших завдань локомотивного господарства є забезпечення перевезень справними і надійними локомотивами. Локомотивне господарство на виконання цього завдання розробило і використовує створену планово-попереджувальну систему ремонтів та технічного обслуговування ТРС.

Важливим завданням технічного обслуговування є забезпечення безвідмовної роботи, виконання вимог щодо швидкості руху, встановленні норми маси, складу, економія електроенергії при русі поїзда.

Система технічного обслуговування – це комплекс встановлених робіт і технічних операцій, які необхідні для попередження несправностей, а також забезпечення надійності роботи ТРС.

До технічного обслуговування відносяться також підготовка ТРС до експлуатаційної роботи чи до більшого (за об’ємом робіт) ремонту та екіпіровка (забезпечення локомотива необхідними матеріалами для роботи – піском, мастилом, водою, обтиральними матеріалами), а також підтримки локомотива у відповідному санітарно-технічному стані.

Роботи з технічного обслуговування виконуються силами ремонтних бригад слюсарів в депо. Більшість робіт при технічному обслуговуванні виконується без зняття обладнання з локомотива і майже без використання стендових і стаціонарних робіт.

Для виконання технічного обслуговування ТО-2 створюються окремі підрозділи – пункти технічного обслуговування локомотивів (ПТОЛ). Роботу ПТОЛ очолює начальник ПТОЛ чи старший майстер ПТОЛ. В штаті робітників ПТОЛ організовуються комплексні бригади на чолі із змінним майстром.

Періодичність проведення ТО-2 встановлена згідно діючого наказу №93ЦЗ для вантажних локомотивів не більше, ніж через 48 години. Тривалість ТО-2 складає 1,5 год.

В об’єм обов’язкових робіт ТО-2 включаються роботи з усунення, відзначених в бортовому журналі локомотива ТУ-152, несправностей чи збоїв у роботі, записаних локомотивною бригадою під час експлуатації локомотива.

Екіпіровка – це комплекс технічних операцій із забезпечення локомотивів і моторвагонного складу піском, мастильними і обтиральними матеріалами, паливом, охолоджуючою водою для нормальної роботи агрегатів, а також підготовка ТРС до наступного виїзду (рейсу). До підготовки ТРС необхідно віднести обмивку, обдувку і механічну чистку деталей ходової частини, кузова всередині і ззовні.

При виконанні екіпіровки, суміщеної з ТО-2, пункти екіпіровки і все екіпірувальне господарство, максимально розміщене в місцях де виконується ТО-2 в депо за графіками технологічного процесу.

Всі операції екіпіровки і ТО-2 вимагають від всіх учасників процесу суворого дотримання правил техніки безпеки, пожежної безпеки і збереження екології навколишнього середовища.