Методи наочного сприйняття
Методи цієї групи забезпечують зорове і слухове сприйняття досліджуваного дії. Методи наочного сприйняття є головними, але не єдиними в реалізації принципу наочності. Саме з їх допомогою учень отримує можливість для живого споглядання, є першою сходинкою у формуванні образу досліджуваного дії.
Використання методів наочного сприйняття залежить і від етапу навчання. Як правило, на перших етапах вони застосовуються набагато частіше. На етапі вдосконалення їх використовують для виправлення помилок з'явилися.
Показ рухової дії учителем (або учнем за завданням вчителя) є найбільш специфічним методом навчання. В основі навчання за допомогою показу лежить наслідування.
Демонстрація наочних посібників створює додаткові можливості для сприйняття учнем рухової дії за допомогою предметного зображення. Вона має перевагу перед показом при необхідності акцентувати увагу учнів на статичних положеннях і послідовній зміні фаз рухів.
Контрольні питання
Дайте визначення понять «метод», «методичний прийом».
Які практичні методи ви знаєте?
Дайте загальну характеристику словесним методам.
Охарактеризуйте метод наочного сприйняття.
Тема 6: Фізичні вправи. Класифікація фізичних вправ. План.
Фізичні вправи, їх характеристика.
Класифікація фізичних вправ.
Література:
1. Донской Д.Д. Спортивная техника.-М.: Физкультура и спорт, 1992.
2. Матвеев л.П. Теория и методика физической культуры.-м.: ФиС, 1991.
3. Теория и методика физического воспитания / Под ред. Ашмарина б.А.-м.,1980.
4. Шиян б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Ч.1.-Тернопіль: Навч.Книга-Богдан, 2010.
Характеристика фізичних вправ
Історично, фізичні вправи було пов’язано із задоволенням людиною своїх життєво важливих інстинктів і потреб у житлі, харчуванні.
З розвитком людини вдосконалювалися і його рухи. Важливу роль у виникненні фізичних вправ зіграла трудова діяльність, охота та військові вправи. Щоб вижити, людині потрібно було вдосконалювати свої психофізичні якості: силу, швидкість, гнучкість, стійкість, спритність.
З розвитком людського суспільств подібність між трудовими діями й фізичними вправами втрачалась. Зі складної рухливої діяльності виокремилися дії, які почали використовувати у фізичному вихованні як вправи (біг, метання, стрибки тощо). Спеціально складалися вправи для різних груп м’язів, з предметами й без предметів. Широко використовувалися рухливі народні ігри. Поступово з’являються й спортивні ігри: баскетбол, теніс, хокей, футбол тощо.
Фізичні вправи − спеціальні рухи, а також складні види діяльності дитини, що використовуються з метою вдосконалення життєво необхідних рухливих навичок та сприяють духовному розвитку дитини. Це основний засіб фізичного виховання.
Кількість фізичних вправ, що використовуються у фізичному вихованні, велика кількість. Вони відрізняються один від одного за формою та змістом, що повинен враховувати педагог під час вибору вправ.
Зміст фізичних вправ − дії, що входять до фізичної вправи, та ті основні фізіологічні процесі, які відбуваються під час виконання вправ. Ці процеси багатоаспектні та можуть розглядатися в психологічному, фізіологічному, біомеханічному аспектах.
Форма фізичних вправ − внутрішня та зовнішня „структура” вправ (зовнішня характеризується співвідношенням просторових, часових, динамічних характеристик; внутрішня − взаємозв’язком процесів функціонування організму).
Зміст та форма фізичних вправ взаємопов’язані між собою.
Техніка фізичних вправ − це найбільш раціональний спосіб виконання вправ. Техніка може бути змінюватися залежно від поставленого завдання. Наприклад, виконувати біг можна з різною швидкістю, різними способами (на носках, з високим підніманням стегна тощо). Вибір способу руху впливає на результативність використання його в різних життєвих ситуаціях.
Техніка фізичних вправ вдосконалюється під впливом систематичних тренувань. Критерієм оцінювання ефективності техніки руху є кількісні та якісні результати виконання поставленого завдання.
У техніці фізичних вправ виокремлюють основу, основна ланку, деталі.
Основа техніки − основні елементи вправи, необхідні для вирішення рухливого завдання. Відсутність окремих елементів основ приводить до неможливості виконання вправи.
Основна ланка техніки − найбільш важлива і визначальна частина даного руху (наприклад: для стрибка в довжину з місця − це буде відштовхування двома ногами).
Деталі техніки − другорядні особливості вправ, які можуть змінюватися, не порушуючи техніки. Вони залежать від індивідуальних морфологічних і функціональних особливостей людини й умов, в яких виконується вправа.
При аналізі техніки вправ слід брати до уваги низку ознак, що характеризують раціональне виконання руху.
У методиці важливе місце посідає кінематична (біомеханічна) характеристика фізичних вправ. До них відносять просторові, просторово-часові, часові, динамічні, ритмічні характеристики.
Просторові характеристики
Рух людина виконує у просторі. Тому кожну рухливу дію можна охарактеризувати просторовою характеристикою.
Вихідне положення − положення тілу, рук, ніг перед початком виконання вправи. Правильне вихідне положення забезпечує ефективність та раціональність виконання фізичних вправ.
У роботі з дітьми використовують різні вихідні положення: для ніг − ноги разом, на ширині пліч; для рук − руки вдовж тулуба, вперед, по поясі тощо.
Також існують ключові стойки. Вихідне положення „стойки” − вертикальне положення тіла (голова вверх або вниз). Виокремлюють стойки з прямими ногами та зігнутими ногами.
Стойки з прямими ногами.
Основна стойка − п’ятки разом, носки нарізно (злегка розвернуті).
Стойка ноги зімкнені − носки і п’ятки разом.
Стойка ноги нарізно − ноги розставлені на ширину пліч, шага.
Вузька стойка − ноги розставлені вужче пліч.
Стойки з зігнутими ногами.
Стойка на колінах − колені, голені і носки опираються о підлогу всією довжиною, носки витягнути.
Стойка на правому (лівому) коліні − одна нога коліном, голенню і носком опираються о підлогу, друга − виставлена вперед, зігнута в коліні, ступня на підлозі; стегно опорної ноги і голень виставлені вперед ноги перпендикулярно підлозі.
Траєкторія руху − шлях частини тіла або предмета, що рухається. У траєкторії виокремлюють форму, напрямок, амплітуду руху.
За формою траєкторії бувають прямолінійні та криволінійні. Прямолінійні рухи використовують, коли потрібно розвивати найбільшу швидкість якоїсь частини тіла на короткому шляху (удар по м’ячу). Криволінійні рухи не потребують витрати допоміжних м’язових зусиль, тому їх використовують частіше.
Напрямок руху визначається по відношенню до власного тіла. Їх називають парно-протилежною термінологією: вверх-вниз, вперед-назад, вправо-вліво.
Амплітуда руху − величина шляху частини тіла, що рухається. Амплітуда залежить від будови костей, суглобів, еластичності м’язів і зв’язок. Рухливість, що досягається шляхом скорочення м’язів, називається активною. Рухливість, що досягається дією зовнішніх сил, називається пасивною. Величина пасивної активності більше активної.
Біомеханічні характеристики фізичних вправ можна представити у вигляді таблиці (часові, просторово-часові, просторові, динамічні, ритмічні).
Біомеханічна характеристика фізичних вправ
Просторова характери-стика |
Часова характер-ристика |
Просторо-во-часова характеристика |
Динамічна (силова) характери-стика |
Ритмічна характе-ристика |
Положення тіла, траєкторія руху, форма траєкторії, спрямова-ність траєкторії, амплітуда руху |
Тривалість виконання руху, темп руху |
Швидкість, прискорення |
Сила опору, сила важкості, активні та пасивні сили рухливого апарату |
Комплексний опис способів руху, що відображає розміреність рухів у часі та просторі |
Часові характеристики
До часових характеристик відносяться тривалість виконання вправ, темп руху.
Темп руху − кількість рух в одиницю часу або частота повторення циклів руху. Зміна темпу руху приводить до збільшення або зменшення фізичного навантаження. Слід пам’ятати. що у кожної дитини свій темп виконання вправ.
Просторово-часові характеристики
Швидкість руху визначається відношенням величини шляху, що пройдено тілом або його частиною, до витраченого на це час. В процесі фізичного виховання дитину необхідно навчити керувати швидкістю руху: витримувати швидкість (розвивати відчуття швидкості), збільшувати або зменшувати її.
Динамічна характеристика
Сила рухової дії − це повне нервово-м’язове напруження, потрібне для переміщення тіла, його окремих частин під час виконання рухового завдання. Розрізняють малий, середній, великий та максимальний ступінь м’язових напружень.
Ритмічна характеристика
Ритм − сполучення у часі сильних, акцентованих частин руху зі слабкими, пасивними. Точне чергування м’язового напруження й розслаблення є показником правильності виконання фізичної вправи. Ритмічні вправи виконуються легко та довгий час не викликають втоми.
Класифікація фізичних вправ
Під класифікацією фізичних вправ розуміють розподіл їх на групи та підгрупи, виходячи з певної ознаки.
В основу загальноприйнятої класифікації покладено систему засобів фізичного виховання та методи їх застосування: гімнастика, ігри, спортивні вправи, найпростіший туризм. Кожна з груп має сої специфічні ознаки і розподіляється на класифікаційні підгрупи.
Гімнастика − один з найбільш поширених засобів фізичного виховання. До цієї групи входять основні рухи (ходьба, біг, стрибки, лазіння, метання, рівновага), загальнорозвивальні вправи, стройові вправи, танцювальні вправи.
Ігри − одних з найулюбленіших дитячих засобів фізичного виховання. Виокремлюють рухливі ігри (сюжетні, безсюжетні) й елементи спортивних ігор (городки, баскетбол, настільний теніс, хокей). Діти оволодівають нескладними та доступними для них елементами техніки спортивних рухливих дій та тактичними прийомами.
Спортивні вправи розподіляються на дві групи: літні (катання на велосипеді, самокаті, плавання), зимні (катання на ковзанах, лижах, санчатах).
Туризм − це різноманітні за формою, змістом та тривалістю походи і подорожі, спрямовані на активний відпочинок, пізнання рідного краю, всебічний розвиток та загартування дітей. Найпростіший дитячий туризм найчастіше розподіляють на піший та лижний.
Унаочнимо розглянуту класифікацію у вигляді рисунка [4, с. 63].
Рис. 1. Класифікація фізичних вправ.
Разом з традиційною класифікацією фізичних вправ використовується класифікація вправ за ознакою переважного значення їх для розвитку фізичних якостей (спритність, швидкість, гнучкість, сила, витривалість тощо). Вправи впливають одночасно на розвиток усіх фізичних якостей, але більшою мірою розвивають яку-небудь одну. Наприклад, біг на короткі дистанції переважно розвиває швидкість, біг на довгі дистанції – витривалість.
Вправи можуть розподілятися за використанням знарядь та предметів (вправи на гімнастичному ослоні, колоді, стінці, вправи із палицями, м’ячами тощо).
Вправи поділяються на групи за анатомічними ознаками (вправи для м’язів плечового поясу й рук, ніг, тулуба тощо).
Застосовується класифікація, складена за структурними ознаками: вправи циклічного, ациклічного та змішаного типів. Циклічні рухи (ходьба, біг, плавання, пересування на лижах, ковзанах тощо) характеризуються закономірною послідовністю циклів та зв'язком елементів руху в циклі. В ациклічних рухах (метання, стрибки й ін.) кожна вправа є закінченою дією. У змішаних рухах (стрибки з розбігу) з’єднуються циклічні вправи з ациклічними.
У біомеханіці виділяють вправи поступальні (стрибки в довжину з місця тощо) та обертальні (метання диска) тощо. У фізіології – вправи різної потужності.
Крім того, вправи поділяються на природні та абстрактні (відвернені, аналітичні). Природні (ходьба, біг, їзда на велосипеді й ін.) застосовуються в повсякденному житті та в деяких видах праці. Абстрактні вправи спеціально створені для вирішення завдань фізичного виховання. До них відносяться вправи для окремих груп м’язів, різних частин тіла, а також видозмінені природні рухи (ходьба й біг на місці тощо).
Вправи поділяться на динамічні та статичні. Динамічні вправи пов’язані з переміщенням у просторі. Статичні вправи засновані на тривалій м’язовій напрузі в одному положенні (стійка „струнко”, стійка на руках).
Разом з вивченням фізичних вправ уточнюється і їхня класифікація. Прийнята в теорії фізичного виховання, вона використовується й у фізичному вихованні дітей дошкільного віку. Так, у Базовому компоненті дошкільної освіти України вправи розподілені таким чином: основні рухи, гімнастичні вправи, рухливі ігри з різними видами фізичних вправ, ігри з елементами спортивних ігор (баскетболу, футболу, хокею, настільного тенісу, бадмінтону).
Прийнята класифікація фізичних вправ застосовується в навчальних посібниках і дозволяє швидко знаходити опис потрібної вправи.