4. Двосторонні та багатосторонні міжнародні угоди про спільні дії у разі транскордонних екстремальних ситуацій.

Міжнародне співробітництво може здійснюватися на двосторонній і багатосторонній основі. Його історія налічує більше 100 років. Прикладами двосторонніх договорів можуть служити:

1) Угода між Урядом України і Урядом Італійської Республіки в галузі захисту населення, з питань прогнозування і попередження надзвичайних сітуаційі взаємної допомоги у випадку стихійних лих або аварій;

2) Угода між Урядом України і Урядом Фінляндської Республіки про співробітництво в галузі попередження промислових аварій, стихійних лих і ліквідації їхніх наслідків (від 9 серпня 1994 р., м. Гельсінкі);

3) Угода між Міністерством України у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій і ліквідації наслідків стихійних лих та Міністерством закордонних справ Королівства Норвегія про співробітництво в галузі забезпечення готовності до гуманітарних надзвичайних ситуацій та проведення операцій з надання допомоги (від 4 березня 1997 р., м. Осло);

4) Угода між Урядом України і Урядом Королівства Швеція про співробітництво в галузі попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій (від 8 липня 1997 р., м. Стокгольм);

5) Угода між Урядом України і Урядом Республіки Узбекистан про співробітництво в галузі цивільної оборони, попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій.

В даний час укладено близько 200 різних міжнародних угод, і за кожним стоїть важка копітка робота з узгодження суверенних інтересів економічного розвитку кожної країни з інтересами забезпечення виживання всього людства. Після ратифікації кожної конвенції виникає необхідність внесення змін в національні нормативно-правові документи, а в деяких випадках - серйозних змін в економіці.

Наприклад, виконання вимог Конвенції про охорону озонового шару може негативно позначитися на хімічній промисловості України. Не дивно, що досягнуті домовленості (особливо при багатостороннє співробітництво) іноді роками не можуть вступити в силу.

На конференції ООН у Ріо-де-Жанейро з навколишнього середовища і розвитку (1992 р.) ряд угод був прийнятий в більш м'якому варіанті, ніж передбачалося, а з деяких питань до єдиної думки взагалі не вдалося прийти. При укладанні договору і вступ його в силу головним стимулом дотримання його умов є поки престиж країни, а цього недостатньо, враховуючи важливість регульованих питань. Звичайно, у разі загострення якоїсь глобальної екологічної проблеми світове співтовариство може використовувати і прямий тиск, але набагато розумніше використовувати екологічні інструменти впливу.

Активну роботу в цьому напрямі ведуть такі фінансові інститути, як Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР), Світовий банк (СБ). Існує міжнародний механізм, в рамках якого Екологічний фонд, створений СБ, може викуповувати частину іноземного боргу держави за умови виконання ним певних природоохоронних зобов'язань.