1. Видатки на придбання основного капіталу, в тому числі:

- придбання обладнання і предметів довгострокового користування;

- капітальне будівництво;

- капітальний ремонт.

2. Створення державних запасів і резервів.

3. Капітальні трансферти.

4. Нерозподілені витрати.

5. Кредитування за вирахуванням погашення.

З урахуванням адміністративно-територіального поділу країни видатки бюджету в унітарних державах поділяються на видатки державного бюджету і видатки місцевих бюджетів, а у федеративних державах - на видатки федерального бюджету, видатки бюджетів суб'єктів федерації і видатки місцевих бюджетів. Безпосередньому використанню бюджетних коштів передує етап виділення відповідних ресурсів конкретним одержувачам. Цей процес називають бюджетним фінансуванням, тобто надання грошових засобів юридичним і фізичним особам на здійснення заходів, що передбачені бюджетом.

За формами бюджетного фінансування існують такі види видатків:

- проектне фінансування - фінансування з бюджету інвестиційних проектів;

- бюджетні кредити - надання фінансової допомоги з бюджету суб'єктам підприємницької діяльності на поворотній основі;

- кошторисне фінансування - виділення бюджетних фінансувань на підставі кошторису;

- державні трансферти - державні субсидії, субвенції та дотації.

13.Сутність, види і методи фінансового контролю.

Фінансовий контроль - це цілеспрямована Д уповноважених органів щодо забезпечення законності і доцільності виконання фін. операцій та реалізації на цій основі завдань фін політики.

Класифікація:

• за суб’єктами проведення: загальнодержавний, відомчий, громадський, внутрішньогосподарський, аудит;

• за часом проведення: попередній, поточний, наступний;

• за метою та завданнями: моніторинг, внутрішній аудит, інспектування;

• за методами проведення: документальні, натуральні.

До органів здійснюють фінансовий контроль в Україні належать:

– Счетная палата; - Рахункова палата;

– Контрольно-ревизионная служба; - Контрольно-ревізійна служба;

– Государственное Казначейство; - Державне Казначейство;

– Государственная налоговая администрация; - Державна податкова адміністрація;

– Государственная комиссия по ценным бумагам и фондовому рынку; - Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

– Комитет по надзору за страховой деятельностью; - Комітет з нагляду за страховою діяльністю;

– Аудиторская палата и аудиторские фирмы. - Аудиторська палата і аудиторські фірми.

Сферою фінансового контролю є практично всі операції, що здійснюються з використанням грошей, а в деяких випадках і без них (бартерні угоди і т.п.).

Суб'єкт: це носій контрольних функцій щодо об'єкта контролю.

Об'єкт: фінансова діяльність підприємницьких структур, бюджетних установ та організацій, фінансових інститутів, що здійснюють фінансову діяльність.

Основні принципи фінансового контролю такі:

— незалежність (не враховуються матеріальна чи моральна зацікавленість перевіряючого);

— гласність (результати перевірок публікуються для широкого загалу);

— превентивність (попереджувальний характер фінансового контролю);

— дієвість (за результатами контрольної перевірки завжди вживаються певні заходи);

— регулярність (контроль проводиться з певною періодичністю);

— об'єктивність (контроль проводиться згідно з вимогами чинного законодавства);

—всеохопний характер (якщо можливо, фінансовий контроль має охоплювати всі сторони фінансово-господарської діяльності).

Залежно від часу проведення виділяють такі форми фінансового контролю.

1. Попередній фінансовий контроль проводиться до здійснення фінансової діяльності з метою недопущення незаконних фінансових операцій. Наприклад, бухгалтерія підприємства перед тим, як виписати документи на використання коштів, перевіряє доцільність витрат, їх відповідність потребам згідно з нормами тощо. На макрорівні прикладом такого контролю є процес складання і затвердження бюджетів усіх рівнів.

2. Поточний фінансовий контроль застосовують у ході проведення фінансових операцій (наприклад, перерахування податків, здійснення виплат). Здійснюється бухгалтерськими службами підприємств з метою забезпечення режиму економії у використанні ресурсів та мобілізації внутрішніх резервів.

3. Наступний фінансовий контроль проводять після закінчення певного періоду (за підсумками місяця, кварталу, року) під час розгляду бухгалтерської і статистичної звітності шляхом аналізу та ревізії. Така форма контролю спрямована на узагальнення підсумків виконання фінансових операцій і розроблення фінансової стратегії на майбутнє.

Залежно від мети та завдань фінансового контролю виділяють такі його форми.

1. Моніторинг — система заходів, які здійснюються суб'єктами фінансового контролю, що пов'язана зі спостереженням за фінансовими явищами і процесами і використовується для прийняття оперативних рішень.

2. Внутрішній аудит — форма контролю, що забезпечує функціонально незалежну оцінку діяльності органів державного сектору і дає впевненість центральним фінансовим органам виконавчої влади, керівництву органів державного сектору в тому, що система державного управління функціонує у спосіб, який максимально знижує ризик шахрайства, марнотратства, допущення помилок чи нерентабельності.

3. Інспектування — подальший контроль за дотриманням законодавства органами державного сектору при використанні і розпорядженні фінансовими та матеріальними ресурсами, формуванні бюджетних зобов'язань, веденні бухгалтерського обліку і складанні фінансової звітності, що здійснюється у формі ревізій і перевірок.

Методами фінансового контролю є конкретні прийоми проведення фінансового контролю. їх поділяють на:

— натуральні, коли перевіряється наявність товарно-матеріальних цінностей та їх відповідність документам (інвентаризація, лабораторний аналіз, контрольний замір, контрольний запуск сировини у виробництво, перевірка фактично виконаних робіт тощо);

— документальні, коли контроль здійснюється за наявними документами (ревізії, перевірки).