3.1 Основні напрями системи планування фінансової складової діяльності на підприємстві.

Одним з найвагоміших аспектів загальної системи управління є планування, тобто орієнтований у майбутнє процес прийняття рішень, який регулярно повторюється, і в якому поєднуються різні види управлінської діяльності: волевиявлення й її реалізація, які тісно пов'язані з регулюванням та контролем.

З розвитком світової економіки фінансове планування стає визначним фактором роботи підприємства. Від правильності та точності прогнозу залежить успіхи або невдачі підприємницької діяльності.

Мета фінансового планування полягає в забезпеченні господарської діяльності підприємства необхідними джерелами фінансування.

Характер та зміст фінансового планування визначаються через сукупність його принципів. До них належать:

- принцип економічності - полягає в тому що витрати на планування повинні раціонально співвідноситися з отриманими результатами.

Враховуючи те, що планування - це досить складний процес, який потребує додаткових витрат часу, фінансів тощо, виконання цього принципу є дуже важливим;

принцип наукової обгрунтованості фінансового планування - який передбачає економічне обгрунтування фінансових показників, а також відображення в них реальних процесів економічного і соціального розвитку, збалансованості в них усіх фінансових ресурсів;

принцип гнучкості - полягає в тому, що розроблена система планів повинна допускати можливість коригування при зміні зовнішніх умов стану підприємства. Необхідність реалізації цього принципу зумовлена постійними змінами зовнішнього середовища та потребою своєчасної адаптацією планів до них[17,c. 424].

Для забезпечення найповнішої реалізації принципу гнучкості доцільно використовувати систему змінного планування, її зміст полягає у коригуванні із закінченням встановленого планового періоду планів на наступні періоди. Так, якщо плани розробляються на рік з поділом на квартали та місяці, то із закінченням кожного місяця і кварталу плани на наступні періоди переглядаються з урахуванням змін зовнішнього середовища. Окрім цього гнучкість планування досягається створенням резервів, організацією процесу планування, за якої менеджери можуть обґрунтовано зміцнювати затверджені документи;

принцип повноти - планування повинно охоплювати всі галузі діяльності підприємства, а також всі етапи , дії та операції як господарських процесів, так і процесів управління. Якщо при плануванні щось випаде зі сфери уваги менеджера, то неминуче виникнення у цій ланці неузгодженості, і ,як наслідок цього, зривів або порушення фінансово-господарської діяльності підприємства;

принцип точності - досягнення максимально високої точності економічних параметрів, за оптимальних витрат на процес планування;

- принцип безперервності - що означає взаємозв'язок довгострокових (перспективних), поточних і оперативних фінансових планів;

Основними завданнями фінансового планування діяльності підприємства є:

забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

установлення раціональних фінансових відносин із суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями;

визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;

виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів[18,c. 432].

Планування є однією з найважливіших функцій управління. Воно створює для суб'єктів господарювання важливі переваги:

забезпечує підготовку до використання майбутніх сприятливих для підприємства умов;

попереджує можливі проблеми;

стимулює управлінський персонал до реалізації своїх рішень в подальшій діяльності;

поліпшує координацію дій управлінського персоналу підприємства;

сприяє раціональному використанню ресурсів на підприємстві.

Перспективне фінансове планування визначає найважливіші показники, пропозиції та темпи розширеного відтворення, є основною формою реалізації головних цілей підприємства.

Одним із, ключових елементів системи формування і реалізації перспективного фінансового планування підприємства є бізнес-план.

У бізнес-плані формулюються перспективи та поточні цілі реалізації ідеї, оцінюються сильні й слабкі сторони бізнесу, наводяться результати аналізу ринку та його особливостей, викладаються подробиці функціонування підприємства за цих умов, визначаються обсяги фінансових і матеріальних ресурсів для реалізації проекту.

У ринковій системі господарювання бізнес-план виконує дві найважливіші функції:

зовнішню - ознайомити різних представників ділового світу із сутністю та основними аспектами реалізації конкретної підприємницької ідеї;

внутрішню - опрацювати механізм самоорганізації, тобто цілісну, комплексну систему управління реалізацією підприємницького проекту.

На основі прийнятого бізнес-плану розробляють і приймають рішення у системі управління фінансовими ресурсами підприємства.

Фінансова складова бізнес-плану підприємства розробляється у такій послідовності:

- Формується зведена виробнича програма підприємства з випуску товарної продукції на плановий рік (у тому числі й нових видів продукції).

У ній відображають кількість запланованої до випуску продукції, її оптову ціну й обсяг випуску за кожним контрактом на рік та в розрізі кварталів. Програма відбиває структуру підприємства через відображення даних за його філіями[18,c. 432].

- Відлові дно до виробничої програми формується планова кошторисна калькуляція, в якій оптова ціна сукупного продукту підприємства відповідає загальному обсягу товарної продукції.

- Визначається питома вага прямих витрат у накладних витратах.

- Визначається структура витрат у грошовому еквіваленті. Прямі витрати в розрізі статей витрат виробництва поділяються за кварталами планового року. Аналогічно діють щодо непрямих витрат.

- Формування нормативів оборотних коштів та вибір стратегії забезпечення ними.

- Розподіл приросту оборотних коштів за статтями прямих витрат за кварталами планового періоду.

- На основі розподілу приросту оборотних коштів формується таблиця розрахунку необхідних фінансових ресурсів для використання виробничої програми з поквартальним розподілом за статтями витрат.

- Загальний обсяг витрат зіставляється з доходами, в результаті чого визначається нестача фінансування та готівки. Нестача фінансування поповнюється, як правило, за рахунок кредитів.

- На останньому етапі формується кінцевий варіант зведеної таблиці витрат і нового уточнення варіанта кошторисної калькуляції.

Поточне фінансове планування є складовою частиною перспективного плану, є, власне, його конкретизацією. Воно полягає в розробці конкретних фінансових планів. Останні дають можливість підприємству визначити всі джерела фінансування його розвитку на майбутній період, сформувати структуру доходів і витрат, забезпечити постійну платоспроможність, визначити структуру активів і капітал підприємства на кінець планового періоду[18,c. 432].