- •4)Міцність ґрунту опору зсуву. Закон Кулона.
- •15)Визначення допустимого тиску виходячи з обмеженого переміщення поверхні масиву
- •6 Опір зсуву незв'язних ґрунтів
- •6 Тиск на вертикальну підпірну стінку
- •12 В залежності від призначення споруди допустимі навантаження на грунт установлюють:
- •Виходячи з несучої здатності грунту;
- •Виходячи із заданої величини переміщення споруди.
- •21.Ущільнення ґрунту.
- •18 Стійкість похилого укосу зв'язного ґрунту
- •19.Стійкість похилого укосу зв'язного ґрунту
- •23. Методика визначення модуля деформації та модуля пружності грунту при лабораторних випробуваннях
- •7.Опір зсуву зв'язних ґрунтів
- •Консолідація ґрунтів (1 вопрос)
- •8.Умова міцності в точці ґрунтового масиву (8 вопрос)
- •13.Визначення допустимого тиску, виходячи із несучої здатності грунту (13 влпрос)
23. Методика визначення модуля деформації та модуля пружності грунту при лабораторних випробуваннях
7.Опір зсуву зв'язних ґрунтів
Супіски,
суглинки і глини мають як внутрішнє
тертя, так і зчеплення
Внутрішнє
тертя в значній мірі пояснюється
наявністю в цих ґрунтах піщаних і
пилуватих часток. Зчеплення є сумою
двох складових
– «зв’язність» обумовлене водно-колоїдними
зв'язками, залежить від щільності,
вологості і відновлюється після зсуву.
Інша складова – “структурне зчеплення” Сс зумовлено жорсткими кристалічними і цементаційними зв'язками, не залежить від щільності, вологості і не відновлюються після необоротного зсуву. Ці складові визначають додатковим випробуванням на зсув зразків, попередньо розрізаних по площині зсуву, що
дозволяє знайти
по різниці значень tгр
20. Методи поліпшення ґрунтів.
Дослідження показують, що внутрішні зусилля в ґрунті від зовнішнього навантаження розподілені не рівномірно, а уздовж окремих витягнутих ланцюжків більш великих часток. Існують і не навантажені (ізольовані) великі частки. Роль дрібних часток складається в забезпеченні стійкості колонок великих частинок.
Щоб вийшов «каркас» повинна бути об'ємна частка крупних частинок
наприклад,
для супіску е=0,45-0,47
Поліпшення зернового складу
У ґрунтах оптимального зернового складу великоуламкові чи піщані частки утворюють просторовий каркас (кістяк), що сприймає зовнішнє навантаження. Пилуваті частки, розміщені в порах між більш великими частками, підвищують стійкість каркаса. При високій вологості каркас, утворений великими зернами, повинний вносити основний вклад в опір зсуву. Глинисті частки, склеюючи більш великі зерна між собою, додають ґрунту зв’язність при малій його вологості.
Ґрунт оптимального зернового складу повинний містити 60-80% піщаних, 15-35% пилуватих і 5-10% глинистих часток.
При невідповідності зернового складу даного ґрунту оптимальному, рекомендується застосовувати гранулометричну добавку .
У суглинки чи пилуваті супіски додають гравій чи пісок, а в гравій або пісок – суглинок. Таким шляхом досягається збільшення об'ємної частки твердої фази.
Консолідація ґрунтів (1 вопрос)
Консолідацією називається явище розвитку з часом деформації стискування в масиві ґрунту під дією зовнішнього навантаження.
Наприклад: башта в місті Піза (Італія) дає нерівномірне осідання більше семисот років.
Будинок Ради в Санкт-Петербурзі за 26 років дав осадку 39 см., тобто осідав біля 15 мм в рік, а через 40 років – на 2-3 мм в рік.
Деформація ґрунтів відбувається поступово і у вигляді осадки продовжується після закінчення будівництва – особливо перезволожених глин.
Осадкою називається вертикальне переміщення поверхні масиву, яке викликане його деформуванням.
Консолідація має два етапи: первинну (фільтраційну консолідацію) і вторинну (повзучість скелету ґрунту).
Первинна - фільтраційна консолідація полягає в поступовому ущільненні водонасиченого ґрунту, внаслідок витіснення вільної води із пор.
Вторинна - повзучість скелету ґрунту полягає в поступовому деформуванні, зумовленому витісненням рихло-зв’язаної води з контактів між грунтовими частинками та поступовим поворотом і перепакуванням грунтових частинок.
Під час фільтраційної консолідації чим більше коефіцієнт фільтрації, тим швидше витісняється вода і швидше відбувається осідання поверхні ґрунтового масиву. Якщо під стискуваним водонасиченим шаром глинистого або суглинистого грунту залягає водонепроникний шар (“водоупор”), то фільтрація води із стискуваного шару іде тільки вгору.
І
з
теорії фільтраційної консолідації
слідує:
де:
е = 2,718... – основа натурального логарифму;
t – час;
DН – кінцева (стабілізована) абсолютна деформація (при t®¥);
hф – довжина шляху фільтрації, яка при однобічному дренануванні дорівнює товщині водонасиченого шару hф = Н, а при двосторонньому hф = Н/2 ;
Сv – коефіцієнт консолідації стискуваного ґрунту, який визначається за результатом випробувань в компресійному приладі.
К
оефіцієнт
консолідації зв’язаний з коефіцієнтом
фільтрації Кф
і коефіцієнтом стискуваності
Його розмірність при
rg » 104 н/м3 , m0 = [1/МПа], Кф = [м/рік]: Сv = [м2/рік].
В
ідношення
осадки за час t
до його кінцевого значення називається
ступінню консолідації
К
інцева
(стабілізована) абсолютна деформація
(при t®¥)
DН
визначається за результатами визначення
вихідних характеристик грунту:
коефіцієнта стискуваності ґрунту m0
та коефіцієнта
пористості e0
виходячи із співвідношення для
звідки
