18.Види ділового спілкування: ділова бесіда, службова нарада та переговори. Вимоги до їх ведення.

У політичній, підприємницької, комерційної та інших сферах діяльності важливу роль відіграють ділові бесіди і переговори. Вивченням етики і психології переговорних процесів займаються не тільки окремі дослідники, але й спеціальні центри, а методика ведення переговорів включається в програми підготовки фахівців різних профілів.

Ділові бесіди і переговори здійснюється у вербальній формі .Це вимагає від учасників спілкування не тільки грамотності, а й проходження етику мовного спілкування.Службо́ванара́да це робота колективного розуму, спрямованого вмілим керівником у потрібне русло на плідний кінцевий результат.

Проблема може мати будь-який характер: організаційний, виробничий, дисциплінарний, інформаційний тощо. наради — 10—12 осібюЕфективність наради певною мірою залежить від рівня підготовки як самої наради, так і окремого її учасника й, безумовно, керівника.Переговори — це не просто розв´язання проблеми або прийняття рішень, а й знаходження різних умов, які сприяють досягненню мети кожного. Переговори - взаємозв'язок між людьми, призначений для досягнення угоди, якщо інтереси обох сторін співпадають або суперечать один одному. Вимоги ведення переговорів .

- підготовка до переговорів;  - безпосереднє ведення переговорів   - аналіз результатів і підсумків переговорів.

Ділових бесіди

1 - привернути увагу співрозмовника (початок бесіди).

2 (передача інформації) - будити в нашому співрозмовнику зацікавленість.

3- детальне обґрунтування (аргументація).

4- виявити інтереси й усунути сумніви співрозмовника (нейтралізація, спростування зауважень).

Умови, що уможливлюють ведення переговорів:

o існування взаємозалежності сторін, що беруть участь у конфлікті;

o відсутність значного розходження у можливостях суб'єктів конфлікту;

o відповідність стадії розвитку конфлікту

19.Телефонне ділове спілкування. Правила ведення телефонної розмови.

Телефонна розмова — один із різновидів усного мовлення, що характеризується специфічними ознаками, зумовленими екстрамовними причинами:співрозмовники не бачать один одного й не можуть скористатися невербальними засобами спілкування, тобто передати інформацію за допомогою міміки, жестів, відповідного виразу обличчя

Якщо телефонуєте ви:

насамперед привітайтеся, назвіть організацію, яку ви представляєте, а також своє прізвище, ім'я та по батькові.

якщо телефонуєте в установу чи незнайомій людині, слід запитати прізвище, ім'я та по батькові свогоспіврозмовника. Можете також повідомити, з ким саме ви хотіли б поговорити;

якщо телефонуєте у важливій справі, запитайте спочатку, чи є у вашого співрозмовника достатньо часу для бесіди;

попередньо напишіть перелік питань, котрі необхідно з'ясувати, і тримайте цей перелік перед очима упродовж усієї бесіди:

не закінчуйте розмову першим: завжди закінчує розмову той, хто телефонує. Завершуючи розмову, неодмінно попрощайтеся, нетактовно класти слухавку, не дочекавшись останніх слів вашого співрозмовника;

у разі досягнення важливих домовленостей згодом надішліть підтвердження листом або факсовим повідомленням.

Якщо телефонують вам:

спробуйте якомога швидше зняти трубку й назвіть організацію, яку ви представляєте;

у разі потреби занотуйте ім'я, прізвище та контактний телефон співрозмовника;

розмовляйте тактовно, ввічливо: демонструйте розуміння сутності проблем того, хто телефонує;

не кладіть несподівано трубку, навіть якщо розмова є нецікавою, нудною та надто тривалою для вас.