54

Практичне заняття № 5

Тема: «Розрахунок вартості інтелектуальної власності, що виступає внеском до статутного фонду господарського товариства»

Мета заняття: закріпити у студентів теоретичні знання та розвинути практичні навики розрахунку вартості інтелектуальної власності, яку має засновник, і яку він пропонує внеском до статутного фонду господарського товариства.

1. Теоретична частина

Кожен засновник господарського товариства, має право внести до статутного фонду цього товариства будь-які матеріальні та інтелектуальні цінності, які він має у своїй власності. Оцінка вартості цих цінностей здійснюють самі засновники за погодженням з кожним окремим майбутнього товариства.

Особливий інтерес являє собою оцінка та механізм передачі у статутний фонд товариства так званих нематеріальних активів, значну частину яких становлять об’єкти інтелектуальної власності.

До нематеріальних активів відносяться:

1.1. Об’єкти права інтелектуальної власності, а саме: об’єкти права промислової власності та об’єкти авторського права.

Об’єктами права промислової власності визначаються:

• Право власності на винахід, яке засвідчується патентом. Об’єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина, культура клітин рослин і тварин), спосіб.

• Право власності на корисну модель, яке засвідчується патентом. Об’єктом корисної моделі може бути конструктивне використання пристрою.

• Право власності промисловий зразок, яке засвідчується патентом. Об’єктом промислового зразка може бути форма, малюнок тощо, в результаті чого визначається зовнішній вигляд промислового виробу.

• Право власності на знаки для товарів і послуг, яке засвідчується свідоцтвом. Об’єктом права власності на знак можуть бути словесні зображені, об’ємні та інші позначення, виконані в будь-якому кольорі.

• Право власності на сорт росли, яка засвідчується патентом. Цей патент дає виключене право на використання цього роду або виду рослин.

• Право власності на фірмові найменування, яке має кожне юридична особа.

• Право власності на програми для ЕОМ. Це право на публікування, відтворення, розповсюдження та інші дії з введення в господарський обіг сукупності даних та команд, що призначені для функціонування ЕОМ та інших комп’ютерних пристроїв з метою отримання певного результату.

• Право власності на базу даних. Це право на публікування, відтворення, розповсюдження та інші дії з введення у господарський оборот сукупності даних (статей, розрахунків тощо), які систематизовані для пошуку і обробки за допомогою ЕОМ.

• Право власності на науково-технічну інформацію. Це результати науково-технічних, виробничих робіт та іншої науково-технічної діяльності, що зафіксовані у формі, яка забезпечує їх відтворення, використання та поширення.

Об’єктами авторського права визнаються: літературні письмові твори (книги, брошури, статті, комп’ютерні програми тощо); виступи, лекції, промови, проповіді та інші усі твори: музичні, драматургічні, музично драматургічні твори, пантоміми, хореографічні твори тощо; аудіо - візуальні твори: твори архітектури, фотографії, твори прикладного мистецтва, ілюстрації, карти, плани, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, архітектури: скульптури, картини, малюнки, гравюри, літографії та інші твори образотворчого мистецтва: сценічні обробки творів, переклади тощо (без заподіяння шкоди охороні оригінальних творів).

Право власності на ці твори зазначається на примірнику твору, якщо суд не доведе іншого.

1.2. Об’єкти права користування ресурсами природного середовища, а саме: право користування земельною ділянкою, народами, геологічною та іншою інформацією про природне середовище.

1.3. Об’єкти права користування економічними, організаційними та іншими вигодами, а саме:

• Економічні вигоди від користування монопольним становищем на ринку виробництва товарів та послуг. Визначається на підставі інформації наданої Антимонопольним комітетом України.

• Право на використання економічних та інших привілеїв. Це право визначається на підставі документів, що засвідчують ці права (наприклад премії по оплаті податків тощо).

1.4. Гудвіл (ділова репутація) – це комплекс заходів, спрямованих на збільшення прибутку підприємства, без відповідного збільшення активних операцій. Це використання кращих управлінських здібностей використання домінуючої позиції на ринку, застосування нових технологій, ноу-хау (know. haw) тощо.

Експертна оцінка вартості не матеріальних активів може здійснюватись такими способами:

• шляхом визначення сучасної вартості відтворення даних нематеріальних активів

• шляхом капіталізації прибутків від запровадження нематеріальних активів у виробництво.

У випадку використання другого методу можна користуватися такою формулою визначення приблизної вартості інтелектуальної власності В:

грн. (5.1)

де: П_Д – додатковий річний чистий прибуток, який може бути отриманий господарським товариством в результаті використання нематеріального активу після сплати непрямих податків та податку на прибуток, грн.:

В_К – вартість цілісного майнового комплексу, що визначається за балансом підприємства. грн.:

С_К – ставка капіталізації, що складає 0,12.

(Примітка: Дивись “Порядок експертної оцінки нематеріальних активів”, затверджений наказом Фонду держмайна України та Державним комітетом з питань науки та технологій від 27 липня 1995 року. №969/97).

В свою чергу величину П_Д, можна розрахувати за формулою:

грн. (5.2)

де: ΔП – збільшення річного чистого прибутку за рахунок зростання обсягів реалізації продукції та зменшення витрат, грн.:

К – одноразові витрати, які необхідно здійснити для впровадження нововведення (патенту, ноу-хау тощо). грн.:

Т – строк окупності одноразових витрат. В залежності від галузі народного господарства рекомендується приймати Т=2/5 років.

Якщо при застосуванні формули 5.1 буде отриманий позитивний результат, то запропонована внеском до статутного фонду інтелектуальна власність , дійсно приведе до покращення діяльності господарського товариства, і що інтелектуальну власність можна оцінити тією сумою, яка була отримана в результаті проведених розрахунків.

Якщо результат буде від’ємний, то запропонована внеском до статутного фонду інтелектуальна власність ні є ефективною для даного господарського товариства і оцінювати її недоцільно.

Приклад: На підприємстві виготовлюється виріб, який мав ціну реалізації 1000 грн., а виробничу собівартість 600 грн. На виготовлення виробу витрачалось матеріалів на 220 грн. при основній заробітній платі основних робітників 100 грн. (з нарахуваннями). Ставка податку на прибуток = 25%. Зустрічна ставка ПДВ – 20%. Норматив адміністративних витрат, що складається на цьому підприємстві, дорівнював – 6%.

В результаті можливого використання нематеріального активу (патенту, ноу-хау, ліцензії тощо), який пропонується внесок до статутного фонду підприємства, можна скоротити витрати на матеріали 40%, а основну заробітну плату (з нарахуванням основних робітників – на 25%. При цьому підвищиться якість виробу та обсяг його реалізації на ринку за тією ж ціною, що може привести до збільшення прибутку підприємства. Загально виробничі та адміністративні витрати в розрахунку на 1 виріб при цьому не змінюється.

Потрібно підрахувати важливу вартість нематеріального активу, що виступає внеском до статутного фонду, якщо за рік обсяг реалізації виробів може зрости з 8000 до 9000 шт., тобто на 1000 шт. Загальні витрати на впровадження заходу складають 120 тис. грн., а загальна вартість майнового комплексу до запровадження нематеріального складала 6 млн. грн.

Розв’язання задачі:

1. Визначаємо річний чистий прибуток П₁, який отримувало підприємство від реалізації одного виробу до впровадження нематеріального активу. Для цього можна скористатись такою формулою:

, грн., (5.3)

де: Ц_Р – ціна реалізації виробу, грн.;

ПДВ₁ – податок на додану вартість, який повинно сплатити підприємство, грн.;

S_в1 – виробнича собівартість виробу, грн.;

АВ₁ – адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати в розрахунку на один виріб, грн.;

П_ПР1 – податок на прибуток, який сплачує підприємство, грн.;

Λ – ставка податку на прибуток, %.

В свою чергу величини ПДВ₁ та АВ₁ розраховуються за формулами:

. грн. (5.4)

де: υ – зустрічна ставка податку на додану вартість, %;

М₁ – вартість матеріалів, які потрібно було придбати для виготовлення одного виробу, грн.

, (5.5)

де: η – норматив, який визначає величину адміністративних витрат:

η = 4/6 %.

Для нашого випадку:

2. Підрахуємо загально виробничі витрати в розрахунку на один виріб ЗВ₁ та адміністративні витрати в розрахунку на один виріб АВ₁ до впровадження не матеріального активу:

ЗВ₁ = S_В1 – М₁ –ЗП₁ = 600-220-100 = 280 грн. (5.6)

Де: ЗП₁ – величина заробітної плати основних робітників з нарахуванням, грн..

приймемо до уваги, що за умовами задачі витрати ЗВ та АВ після можливого впровадження нематеріального активу не змінюються, тобто ЗВ₁ = ЗВ₂ та АВ₁ = АВ₂.

3. Підрахуємо нові витрати на матеріали М₂ за умови впровадження нематеріального активу:

де: ΔМ – зменшення витрат на матеріали за умови впровадження нематеріального активу, %.

4. Підрахуємо нові витрати на заробітну плату основних робітників з нарахуваннями ЗП₂ за умови впровадження нового нематеріального активу:

де: ΔЗП –зменшення заробітної плати основних робітників з нарахуваннями за умови впровадження нематеріального активу, %.

5. Підрахуємо виробничу собівартість виробу S₂ за умови впровадження нематеріального активу:

S₂ = М₂ + ЗП₂ + ЗВ₂ = 132 + 75 + 280 = 487 грн., (5.9)

Де: М₂ – вартість матеріалів за умови впровадження нематеріального активу, грн..;

ЗП₂ – заробітна плата основних робітників з нарахуваннями за умови впровадження нематеріального активу, грн.;

ЗВ₂ – загально виробничі витрати в розрахунку на один виріб за умови впровадження нематеріального активу грн.. нагадаємо, що за умовами задачі витрати ЗВ₂ = ЗВ₁ = 280 грн.

6. Визначаємо річний чистий прибуток П₂, який може отримувати підприємство від реалізація одного виробу за умови впровадження нематеріального активу. Для цього потрібно скористатись формулою 5.3. підставляючи в неї нові значення показників, розрахованих в п.3 та п.5;

нагадаємо, що за умовами задачі витрати АВ₂ = АВ₁ = 36 грн.

7. Підрахуємо можливе збільшення річного чистого прибутку підприємства за рахунок зростання обсягів реалізації продукції та зменшення витрат при умові впровадження нематеріального активу.

ΔП = П₂ * N₂ – П₁ * N₁ = 356,4 * 9000 – 163,78 * 8000 =

= 3207,6 – 1310,2 = 1897,4 тис. грн.

де: П₂ – річний чистий прибуток на один виріб за умови впровадження нематеріального активу, грн.:

П₁ – річний чистий прибуток на один виріб до впровадження, грн.;

N₂ = N₁ + ΔN 0- кількість виробів, що може бути реалізована за рік після впровадження нематеріального активу, шт..:

N₁ – кількість виробів, що реалізовувалась за рік до впровадження, шт.

8. розрахуємо додатковий річний чистий прибуток, який може бути отриманий підприємством в результаті використання нематеріального активу після сплати непрямих податків та податку на прибуток з урахуванням нормативних термінів окупності витрат, складає:

,

де: К – одноразові витрати, які необхідно здійснити для впровадження нематеріального активу, грн.:

Т – строк окупності витрат, який ми прийняли Т = 3,5 роки.

9. І нарешті розрахуємо можливу вартість нематеріального активу, що вноситься внеском до статутного фонду підприємства:

грн.

• якщо вартість інтелектуальної власності , що виступає внеском до статутного фонду підприємства, задовольняє інвестора, тоді між власником інтелектуальної власності та суб’єктам підприємства, до якого вноситься даний нематеріальний актив, укладається договір про передачу прав інтелектуальної власності у вигляді внеску до статутного фонду.

Основними видами договорів для випадку, коли об’єктами інтелектуальної власності є виноходи та корисні моделі, виступають договір про передачу права власності на винахід (корисну модель та ліцензійний договір на використання винаходу (корисної моделі). Договір про передачу права власності на винахід (корисну модель) має за мету повністю передати права власника патенту на винахід (корисну модель) господарському товариству як внесок до статутного фонду цього товариства. Ліцензійний договірна використання винаходу (корисної моделі) має за мету повністю передати права власника патенту на використання свого винаходу (корисної моделі) господарському товариству як внесок до статутного фонду цього товариства. Форми цих договорів наведені на рис. 5.1.

Передача права на винахід (корисну модель) та прав на користування винаходом (корисною моделлю) може здійснитись тільки в межах строку дії відповідного патенту. Договір про передачу прав власника на винахід (корисну модель) або ліцензійний договірна використання винаходу (корисної моделі) обов’язково повинні бути зареєстровані в Держпатенті України. Тільки в цьому випадку вони визначаються чинними. Форми заявок ля реєстрації договорів наведені на рис. 5.2 та рис. 5.3.

Приблизна форма договору про передачу

Права власності або ліцензійного договору