Види правопорушень:

• За характером:

• кримінальні;

• адміністративні;

• цивільні;

• дисциплінарні.

• За ступенем суспільної небезпечності правопорушення характеризуються як злочини, до яких відносяться кримінальні правопорушення і провину, що включають адміністративні, цивільні та дисциплінарні правопорушення.

5. Юридичний склад правопорушення.

Юридичний склад правопорушення – це система ознак правопорушення, необхідних та достатніх для застосування до правопорушника заходів юридичної відповідальності.

До юридичного складу правопорушення входять:

1. Суб'єкт правопорушення – це деліктоспроможна особа, яка скоїла правопорушення. Нею може бути:

а) індивідуальний суб'єкт – фізична особа, що є осудною та досягла певного віку;

б) колективний суб'єкт правопорушення, ним може бути юридична особа, державний орган, громадська організація тощо, дії кожного з яких пов'язані з колективним винесенням рішень.

2. Об'єкт правопорушення – це певні блага чи соціальні цінності, на які посягає правопорушення (напр.: матеріальні і духовні цінності, честь, гідність, життя, здоров'я людини, власність, державна безпека, що захищаються нормами права, тощо).

У юридичній літературі розглядають загальний, родовий (видовий) та безпосередній об'єкт.

Загальний об'єкт – це ті суспільні відносини, які охороняються правом і яким правопорушення завдає шкоди.

Родовий (видовий) об'єкт правопорушення – це певне коло однорідних відносини, яким завдається шкода (напр.: злочини проти життя та здоров'я, свободи і гідності особи).

Безпосередній об'єкт – це конкретні суспільні відносини, проти яких спрямоване одне або кілька правопорушень (напр.: життя, здоров'я, честь, майно тощо).

3. Суб'єктивна сторона правопорушення – це сукупність ознак, які характеризують суб'єктивне ставлення особи до свого діяння та його наслідків.

Ознаками суб'єктивної сторони є вина, мотив і мета. Головним критерієм є вина, під якою розуміють психічне ставлення особи до скоєного. Виділяють дві форми вини – намір та необережність. Залежно від вольового критерію намір може бути прямим та непрямим.

6. Об’єктивно протиправне діяння та його ознаки.

Об'єктивно протиправне діяння – протиправне соціально шкідливе діяння (дія або бездіяльність) особи, що не становить складу правопорушення, але здобуває негативне реагування держави у вигляді примусових заходів. Це, як правило, діяння неделіктоздатних осіб, а також невинні діяння деліктоздатних осіб (випадкові дії, що мають зовнішні ознаки правопорушення, але позбавлені елемента вини – «казус»).

Ознаки об'єктивно протиправного діяння:

• Суперечність з нормами права;

• Наявність лише об'єктивних ознак такого діяння як правопорушення, насамперед шкідливості, що виражається в нанесенні шкоди інтересам, котрі охороняються і захищаються правом;

• Відсутність або суб'єкта правопорушення або/та суб'єктивної сторони (вини) і, отже, складу правопорушення. Так, заподіяння шкоди малолітньою дитиною не є правопорушенням, хоч юридичні наслідки полягають у застосуванні юридичної відповідальності до батьків або опікунів; заподіяння шкоди людиною, що перебувала у стані неосудності чи обмеженої осудності, не є правопорушенням, але передбачає застосування до неї примусових заходів медичного характеру;

• Негативне реагування держави шляхом застосування примусових заходів такого змісту:

• відшкодування матеріального збитку і моральної шкоди;

• примусові заходи виховного впливу, наприклад, щодо неповнолітніх осіб – застосовуються як альтернатива кримінальної відповідальності;

• примусові заходи медичного впливу.