Правова активність особистості

Правова активність – соціально корисна ініціативна діяльність особи, яка перевершує звичайні вимоги до можливої і належної поведінки і спрямована на утвердження соціально-правових цінностей, розвиток демократії, зміцнення законності і правопорядку в суспільстві.

Види правової активності за освітньо-правовим рівнем:

• непрофесійно-правова (будь-якого громадянина);

• професійно-правова (юриста-фахівця).

Форми вияву правової активності:

• сумлінна службова діяльність;

• предметне обговорення законопроектів;

• участь у передвиборній боротьбі як довірена особа кандидата в депутати та ін.

Правова активність може бути:

• епізодичною (дії громадянина щодо затримання підозрюваного у вчиненні злочину);

• постійною (виконання функції присяжного засідателя у суді).

Досягається правова активність особи заохоченням і стимулюванням суспільно корисних дій та припиненням шкідливих.

3. Зловживання правом та його ознаки.

Зловживання правом (суб'єктивним) – особливий вид юридично значущої поведінки, яка полягає у соціально шкідливих учинках суб'єкта права, у використанні недозволених конкретних форм у межах дозволеного законом загального типу поведінки, що суперечить цільовому призначенню права.

Зловживання своїми правами полягає у недобросовісному їх здійсненні.

Ознаки зловживання правом:

• наявність в особи суб'єктивного права (зловживати можна тільки суб'єктивним правом);

• діяльність особи, що спрямована нібито на реалізацію цього права, видимість легальності поведінки;

• використання недозволених засобів і способів здійснення права;

• здійснення права всупереч його соціальному призначенню;

• усвідомлення особою незаконності своїх дій, свідомий вихід за встановлені законом межі (наявність умислу);

• заподіяння шкоди (збитку) інтересам суспільства чи інтересам іншої особи;

• невиразність протиправної поведінки як юридичної ознаки правопорушення;

• нетрадиційність юридичних наслідків – відсутність юридичної відповідальності, що властива правопорушенню.

4. Поняття, ознаки та види правопорушень.

Правопорушення – це протиправне, винне, суспільно небезпечне або шкідливе діяння (дія або бездіяльність) деліктоспроможного суб'єкта, яке спричиняє шкоду інтересам суспільства, держави або особи.

Правопорушенню властиві такі ознаки:

• Має протиправний, неправомірний характер, тобто суперечить нормам права, являє собою порушення заборон, зазначених у законах та підзаконних актах, зловживання суб'єктивним правом, перевищення компетенції.

• Має суспільно шкідливий або суспільно небезпечний характер. Дана ознака характеризується небажаністю для суспільства, держави чи особи, передбачає настання негативних наслідків, які можуть настати як безпосередньо, так і у майбутньому, ступінь суспільної небезпечності чи шкідливості може бути різним та знаходить своє відображення у тій негативній реакції з боку держави та відповідно до вимог правової норми.

• Виражається у поведінці у вигляді дії ( крадіжка, розбій) або бездіяльності (залишення особи у безпорадному стані). Думки, наміри, переконання, які зовні не виявилися, не визначаються чинним законодавством як протиправні.

• Має свідомо вольовий характер, тобто у момент скоєння залежить від волі та свідомості учасників, здійснюється ним добровільно.

• Є винним діянням. Вина — це психічне ставлення особи до свого діяння та його наслідків.

• Причинний зв'язок між діянням та спричиненими наслідками.

• Спричиняє застосування до правопорушника заходів юридичної відповідальності.