Генеральна угода з тарифів і торгівлі (гатт)
General Agreement on Tariffs and Trade (GATT)
Генеральна угода про торгівлю послугами (гатс)
General Agreement on Trade in Services (GATS)
Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (тріпс)
Agreement on Trade Related Aspects of Intellectual Property Rights (TRIPS)
Члени СОТ – 153 країни.
Основні вимоги угод СОТ.
Головною метою СОТ є створення ліберальної і відкритої торгівельної системи, згідно з якою підприємства країн-членів можуть конкурувати між собою, за умов чесної конкуренції та не дискримінації. Ця багатостороння угода ґрунтується на:
Дотриманні відкритої та ліберальної торгівельної політики, дозволі країнам захищати власне виробництво від іноземної конкуренції за умов забезпечення застосування тарифів
Передбаченні зменшення та скасування тарифів та інших бар’єрів торгівлі шляхом зменшення багатосторонніх перемовин, зменшені тарифи вносяться до розкладу поступок кожної країни. Ставки, наведені в них є зв’язаними ставками. Країни зобов’язані не підвищувати тарифи за межу зв’язаних ставок.
Вимозі від країн здійснювати торгівельні операції, уникаючи дискримінації країн, з яких імпортується, або до яких експортуються товари. Це правило базується на принципі режиму найбільшого сприяння.
Зобов'язання стосується також:
будь-яких зборів щодо імпорту/експорту;
методиці застосування тарифів, чи інших зборів;
правил та формальностей, пов’язаних з операціями імпорту/експорту;
внутрішніх податків та зборів на імпортні товари та законів, постанов і вимог, що випливають з попередніх вимог;
застосування кількісних обмежень.
5) концепція реформування сфери жкг: переспективи
Концепція спрямована на вирішення проблем:
некерованість, некотрольованість, низька якість роботи та надання послуг ЖЕКми
фінансова неспроможність житлово-комунальної сфери
застарілість та низька ефективність, вразливість6 в тому числі перед цільовим фактором, існуючої системи енерго- та теплозабезпечення міських помешкань
нерівноправність відносин, незахищеність мешканців перед свавільними діями постачальників комунальних послуг
обман мешканців а питаннях номенклатури, якості та ціноутворення в сфері житлово-комульних послуг
Напрями реалізації реформи ЖКГ:
нормативно-правове та науково-технічне забезпечення виконань реформи
стимулювання реалізації інвестиційних проектів з реконструкції та капітального ремонту житлових будинків із застосуванням енергозберігаючих технологій і обладнання
надання держ підпримки для реалізації інвестиційних проектів з технічного переоснащення та капітального ремонту житлових будинків, в яких утворюються нові вбо вже функціонують об’єднання співвласників багатоквартирних будинків
сприяння розробленню та реалізації інноваційних проектів у жкг спрямованих на удосконалення системи управління житловим фондом, зменшення прогресивних технологій
технічне переоснащення жкг
Білет №11
Охарактеризувати систему будівельних заощаджень у зарубіжних країнах.
Система будівельних заощаджень почала функціонувати з 1830 р. У країнах Европи США та Австралії. як і успішно конкурувала з традиційною моделлю. На сбогодні у Норвегії за рахунок будівельних кас фінансується 38% іпотечних угод, у Франції 76, у Бельгії 50%, Австрії 35. Призначення будівельних каст – надання учасникам житлового будівництва кредитів на пільгових умовах. Ресурси цих каст формуються за рахунок вкладів їх учасників. Вони (учасники) також отримують від 30 до 50% річного вкладу.
Дві фази функціонування системи будівельних заощаджень:
накопичення будівельних заощаджень;
кредитування.
Система будівельних заощаджень може бути закритою та відкритою. Закрита – передбачає фіксацію процентів за кредитами і заощадженнями протягом усього терміну дії контракту, тоді як відкрита система передбачає становлення гнучких процентних ставок. Прикладами каст закритого типу може бути Німеччина (близько 32% населення приймає участь, а в обороті – 650 мільярдів євро, що є 40% ВВП Німеччини). Характерною рисою німецької системи житлового фінансування є те, що вона об’єднує різні установи та способи рефінансування (може входити банк, іпотечна компанія і т.д., тобто комбінування). В Австрії система схожа. Ставка проценту за кредитом в Австрії не є фіксованою, а залежить від стану грошового ринку. У Франції існує відкрита система і характеризується порівняно невеликими процентними ставками, що зараховуються як на заощадження, так і на кредити. Ця система більше підтримується державою.
2. Нормативно-правова база та система органів державного управління у сфері інновацій станом на 2014 рік.
3. Специфіка реформування сфери ЖКХ у Східній Німеччині.
В Європі розроблено три моделі реорганізації комунальних відносин:
Англійська – повна приватизація об’єктів життєзабезпечення;
Німецька – підприємства галузі стають акціонерними, де основний пакет, при цьому належить муніципалітету;
Французька – поєднання муніципальної власності на об’єкти житлово-комунального господарства та управління ними з боку приватного бізнесу на умовах довгострокових договорів оренди та супутніх інвестиційних угод.
Німецька. Східна Німеччина. Реформування почалося з 1990 р. і орієнтовано воно було на досягнення кількісних результатів і пріоритет надавався на масове будівництво житла. Належного ремонту не було. Більшість квартир перебувало у власності держави, або муніципалітету, деякі квартири перебували у власності товариств (товариства працівників з будівництва житла, як радянські кооперативи). Оплата поділялася за видом послуг (фіксована). Надавалися державні субсидії: 1) населенню, що мешкало в державному житловому фонді отримувало прямі субсидії (адресні); 2) товариства працівників з будівництва житла отримували субсидії через комунальні підприємства; 3) власникам приватних будинків субсидії не надавалися. Першим заходом для полегшення сфери стала відмова щодо надання субсидії через комунальну сферу (відмова від другого пункту, залишилося лише адресне субсидіювання), надавалися кредити, які використовувалися для модернізації сфери, реорганізація житлового фонду, житлові кооперативі перетворювалися у союзні особи, які були самостійними. Відбулося підвищення відповідальності житлових підприємств за несплату комунальних послуг. Сфера була передана у приватні руки, земля була передана до власності підприємств, були створені міські та комунальні компанії, створені ринкові умови для роботи комунальних компаній Міські комунальні компанії надають додаткові послуги (управління документацією та інше). Муніципалітети залучали інвесторів і продавати акції. Населення отримало конкуренцію.
Цілі, види, інструменти економічної політики.
Економічна політика – це концентрована науково-обґрунтована діяльність держави щодо цілеспрямованого управління функціональним розвитком економіки на макро і мікро рівні з метою забезпечення загального розвитку в країні.
Економічну політику формують певні політичні суб'єкти:
носії економічної політики – відносяться суб'єкти, які законодавчо закріплені (уряд, ВРУ і т.д.);
носії впливу на економічну політику – ці суб'єкти не беруть участі в розробленні економічної політики .але можуть суттєво впливати на цей процес (політичні рухи, партії, громадські об'єднання).
Організаційний напрям економічної політики – виступає в якості юридичних законів та економічних програм.
Цілі економічної політики: глобальні, основні та поточні.
Глобальні. Віддзеркалюють найважливіші інтереси суспільства та розраховані на більш довгу перспективу реалізації (питання соціальної справедливості).
Основні. Розв’язують цілий комплекс проблем і допомагають вирішити глобальні цілі. Розраховані на вирішення проблем за 5-10 років.
Поточні. Мають напрям удосконалення одного аспекту економічного процесу і потребують економічного втручання (підвищення пенсій, заробітної плати).
Вплив на ціни. Інструменти економічної політики: сукупні, окремі, прямої та опосередкованої дії.
Сукупні. Система показників, які застосовуються до основних цілей (бюджетна, кредитна політика).
Окремі. Якийсь один податок, або процентна ставка.
Пряма дія. Ті, які мають приписний характер (обов’язкові для виконання).
Непрямої дії. Дають можливість обирати варіанти для досягнення цілей.
Види державної економічної політики:
розподільна;
перерозподільна;
регулювальна;
адміністративно-правова;
стратегічна;
антикризова.
Розподільна. Пов’язана з діями органів влади щодо розподілу відповідних матеріальних благ серед різних груп населення (наука, освіта).
Перерозподільна. Певні ресурси передаються від однієї групи населення до іншої через податки, тарифи.
Регулювальна політика. Включає дії органів державної політики з регулювання різних видів діяльності.
Адміністративно-правова. Пов’язана з нормативною діяльністю і функціонуванням держави.
Стратегічна. Охоплює взаємини із зарубіжними державами.
Антикризова.
5. Види промислових субсидій та їх характеристика за угодою СОТ.
Багатостороння угода СОТ може надавати субсидії урядам. Україна також має право застосовувати субсидії у всіх сферах економіки, але тільки за умови дотримання усіх правил, встановлених угодою СОТ про субсидії та компенсаційні заходи та Угодою СОТ Про сільське господарство. Згідно з цією угодою, субсидії класифікуються наступним чином:
експортні;
зеленої скриньки;
синьої скриньки;
жовтої скриньки.
Експортні субсидії – це такі субсидії, які залежать від показників експорту, підлягають скороченню та скасуванню для всіх країн.
Субсидії зеленої скриньки – це субсидії, які не спричиняють або спричиняють мінімальне викривлення торгівлі та не надають підтримку для ціни виробника (маркетингові, наукові дослідження).
Субсидії синьої скриньки – це прямі платежі за програму скорочення виробництва. Не підлягають скороченню та/або скасуванню, як і субсидії зеленої скриньки.
Субсидії жовтої скриньки – це внутрішні субсидії, що викривляють торгівлю.
Згідно з Угодою Про субсидії і компенсаційні заходи існує 3 види промислових субсидій:
Субсидії, що не надають підстави для вжиття компенсаційних заходів (екологічні, наукові, дослідні заходи).
Заборонені субсидії – це експортні субсидії, які зумовлені переважним використання вітчизняних товарів на відміну від імпорту.
Інші види субсидій надають підставу для застосування компенсаційних заходів.
Білет 10
Передумови переходу до «нової економіки».