39. Назвіть основні форми адаптоціогенезу та розкрийте їх зміст.

Наявність елементарного еволюційного матеріалу, спадкової мінливості та елементарних еволюційних факторів, насамперед природного добору, створює умови для виникнення адаптацій.

І |,ей процес називають адаптаціогенезом.

Адаптаціогенез (лат. adapto — пристосовую і грец. genesis — походження) — процес удосконалення існуючих та виробіток нових пристосувань, в результа­ті чого відбувається перетворення норми реакції генотипу шляхом накопичен­ня дрібних спадкових ознак організмів, корисних у певному середовищі.

Появи в популяціях та біоценозі носіїв нових, вдалих мута­цій ще не є адаптаціями. Наявність селективно цінного геноти­пу — це елементарне адаптаційне явище, а самими адаптаціями стають появи генетично закладених ознак у популяціях або 141 ді, корисних у певному середовищі. Отже, при формуванні адаптацій відбувається перетворення випадкового елементарно- m адаптаційного явища на необхідне для популяцій та виду формування ознак і властивостей організмів, які закріплюються природним добором.

За походженням розрізняють три основні способи формуван-

108. І н та розвитку адаптивних пристосувань організмів: передадап- і ивний, комбінативний і постадаптивний.

ІІередадаптивний спосіб формування адаптацій. Він поля- і ас а тому, що потенційне адаптивне явище в організмах виникає

заздалегідь і лише згодом, за певних умов, може стати для них корисним.

Термін «передадаптація» запровадив Л. Кено в 1911 р., про­тиставивши його формуванню пристосованості організмів шля­хом природного добору. Щоправда, в його поглядах на проблеми виникнення адаптацій є й раціональне зерно, оскільки складні пристосування організмів до певних умов існування не виника­ють раптово, а первісно розвиваються в інших умовах, виконую­чи інші функції, і лише згодом, у нових умовах життя організ­мів, починають виконувати не властиву їм функцію. На цю осо­бливість формування переадаптацій вказав Ч.-Р. Дарвін у праці «Походження видів...». Він навів приклад, що з’єднання між кістками черепа у ссавців полегшують проходження голови дитини при пологах, проте їх наявність пов’язана не з живона- родженням, оскільки вони притаманні давнім формам хребет­них, що існували задовго до появи живонародження.

Ч.-Р. Дарвін наголошував на тому, що при зміні умов життє­діяльності організми повинні володіти необхідними передумо­вами для можливості існування. Наприклад, черепашки молю­сків, що сформувались у водному середовищі як захист від хижаків, стали корисними при опануванні суходолу, захищаю­чи організми від пересихання. Насіння багатьох видів рослин має спеціальні вирости для поширення в повітрі, проте вони корисні і у водному середовищі, забезпечуючи їм плавучість і розселення.

Щоправда, сформовані в організмів передадаптивні ознаки так і залишаються на тому самому рівні організації, якщо не знайдуть достатніх умов для подальшого розвитку, при якому провідну роль виконуватиме природний добір. Наприклад, леге­ні риб були давнішими утвореннями, ніж плавальний міхур, хоча у більшості риб вони не набули адаптивного значення. Лише у дводишних риб, які мешкають у водоймах з нестачею кисню, легені виконують дихальну функцію, тоді як у латиме­рії, що заселяє глибини, легені так і залишилися у передадап- тивному стані.

Отже, передадаптаціями можна вважати такі ознаки і вла­стивості організмів, які мають пристосувальну цінність у подальшій еволюції організмів при житті в конкретних умовах навколишнього середовища.

Комбінативний спосіб формування пристосувань. Цей спо­сіб вважають найпоширенішим у природі. При статевому роз­множенні злиття генетично відмінних гамет призводить до збільшення мінливості потомства.

Схрещування особин супроводжується різноманітними поєд­наннями мутаційного алеля того самого або інших генів і при­зводить до зміни ефекту прояви мутацій шляхом взаємодії генів. В результаті цих процесів створюються сприятливі умови для заміни одних адаптацій іншими, формування складних при­стосувань і ефективної дії природного добору в популяціях.

Постадаптивний спосіб адаптаціогенезу. Він полягає в поступовому удосконаленні вже вироблених пристосувань орга­нізмів до певного способу життя. Прикладом можуть бути дятли строкаті малий і великий, вся організація яких (прямий гострий дзьоб, міцно пов’язаний з черепом, довгий язик для лову комах, цупкі ноги, широкий хвіст для підпирання на стовбурі) адапто­вана для добування їжі на стовбурах дерев.

Іноді поняття «постадаптації» може мати інший зміст. Одні ознаки, наприклад живонародження у ссавців, можуть набува­ти широкого адаптивного значення в різних природно-кліматич­них зонах від льодовиків до пустель, тоді як інші втрачають своє лначення і можуть знову стати корисними при зміні середовища життя. Ознаки, які стали непотрібними, перетворюються на рудименти і врешті-решт зникають в ході еволюції (наприклад, очі у крота, ноги у змій, мускулатура вуха у людини тощо).

При постадаптивній формі адаптаціогенезу нові адаптації часто виникають через використання вже існуючих в організмах структур шляхом зміни функцій. Так, у предків хребетних вісце­ральний скелет був утворений зябровими дугами, які охоплюва­ли передній кінець травної трубки і вберігали її від сплющення. Проте в подальшій еволюції у зв’язку з посиленням функції дихання зяброві дуги стали частиною системи напору рідини, а лгодом почали виконувати хватальну функцію і перетворилися на щелепи.

Отже, зміни умов навколишнього середовища призводять до ;імін пристосованості організмів, популяцій і видів. При цьому частина організмів елімінує, інша виробляє нові пристосування на основі наявних для цього передумов в їх організації (перед- лдаптації). В ході еволюції можуть вдосконалюватись існуючі пристосування або використовуватись ознаки, які втратили в минулому своє значення (постадаптації).