32. Визначте основні форми прямої боротьби за існування. Наведіть приклади.

Пряма боротьба. На відміну від конкуренції, при якій орга­нізми взаємодіють між собою опосередковано, тобто через фак­тори біотичної та абіотичної природи, пряма боротьба за існу­вання проявляється в безпосередній взаємодії організмів між собою та з абіотичним середовищем.

Пряма боротьба — гострі відносини організмів з іншими видами з викори­станням їх у їжу, обмеженням їх розмноження, виділенням у навколишнє середовище біологічно активних речовин.

Прикладами прямої боротьби є відносини в системах «хи­жак — жертва», «паразит — господар», «вірус — господар», алелопатія тощо.

Пряма боротьба з біотичними факторами. Вона заснова­на на суперечках організмів за їжу та розмноження і про­являється в трофічній та репродуктивній формах.

Пряма трофічна боротьба має характер добре виражених антагоністичних відносин, особливо між особинами різних видів. До них належать відносини між рослинами та їх спожива­чами, хижаками та їх жертвами, паразитами та господарями, патогенними мікроорганізмами та макроорганізмами, вірусами

і бактеріями. В результаті прямої боротьби рослини виробляють різноманітні захисні пристосування (колючки, товста кутику­ла, біологічно активні речовини тощо), які запобігають поїдан­ню тваринами чи зараженню фітопатогенами. Еволюція орга­нізмів, що є об’єктами живлення м’ясоїдних видів і місцем існування паразитів, відбувалася в напрямі вдосконалення швидкості бігу, органів слуху, зору, нюху, скритного способу і,'.иття, активної боротьби з паразитами тощо. Боротьба з пато­генними мікроорганізмами сприяла розвитку імунітету.

Пряма репродуктивна боротьба за існування — це боротьба між особинами за місця розмноження та добування їжі для потомства. Вона проявляється, наприклад, на пташиних база­рах, коли особини одного або різних видів прямо конфліктують ііа місце гніздування. Ця форма прямої боротьби, ймовірно, не иідіграє істотної ролі в еволюції, за винятком випадків, коли икутрішньовидові форми, які борються між собою, розходяться по різних екологічних нішах.

Пряма боротьба з біотичними факторами часто здійснюється іа допомогою біологічно активних речовин, які продукують або

іі виділяють в середовище самі організми. Це явище називають алелопатією (пригніченням). Алелопатія часто поширена серед рослин, грибів та мікроорганізмів. Чимало з них виділяють в середовище хімічні речовини (антибіотики), що пригнічують (інгібують) ріст і розвиток інших рослин та мікроорганізмів.

< еред речовин-інгібіторів рослинного походження відомі алка­лоїди, ефірні масла, дубильні речовини, флавоноїди, смоли, спо- іуки фенолів тощо. Наприклад, грибок пеніциліум продукує антибіотик — пеніцилін. Алелопатія стимулює виникнення та ндосконалення в організмів різноманітних захисних фізіолого- иіохімічних механізмів.

Пряма боротьба з використанням біогенних інгібіторів іноді тісно пов’язана з конкуренцією. Наприклад, в інфузорії Parame­cium aurelia виявлено генетично відмінні клони «жертв» та чібивць». Інфузорії «вбивці» виділяють антибіотик параміцин, нкий вбиває інші лінії інфузорій. Між цими лініями відбувала­ся конкуренція за виживання на фоні шкідливої дії параміцину.

Пряма боротьба з абіотичними факторами. Її зумовлює негативна дія на організм різноманітних кліматичних умов (іиісоких і низьких температур, посухи, надмірної вологості), шкідливих хімічних речовин (солей, кислот), нестачі кисню, і мітла тощо. В результаті прямої боротьби з абіотичними факто­рами організми виробляють найрізноманітніші захисні присто- ' уиання до дії певного фактора середовища. Так, в процесі ево- чюції рослин формувалися фізіологічні механізми захисту від низьких температур. Рослини, готуючись до зимівлі, заздале- і їдь накопичують в протоплазмі клітин достатню кількість цук­рі м та гліцерину, які запобігають кристалізації протоплазми, іамдяки цьому, наприклад сосна витримує зимові морози нижчі ні 10 °С. У тварин пряма боротьба з низькими температурами пов’язана з удосконаленням шерстяного покриву, активним способом життя або, навпаки, заляганням в сплячку чи впадан ням в анабіоз, влаштуванням нір, гнізд чи інших засобів захисту від холоду.

Отже, пряма боротьба з абіотичними факторами — потужне джерело прогресивної еволюції морфологічних, фізіологічних та поведінкових адаптацій.

Майже всі форми боротьби за існування та їх види, за винят­ком прямої боротьби з абіотичними факторами, є результатом коадаптивно'і (спареної) еволюції, тобто сумісної еволюції еко­логічно пов’язаних між собою, але генетично не споріднених видів. В подібних системах («хижак — жертва», «паразит — господар» та ін.) сумісній еволюції підлягають обидва компо­ненти. Вдосконалення жертви стимулює відповідний розвиток ознак хижака, пов’язаних із пошуком і добуванням жертви, і навпаки.

Коадаптивною еволюцією охоплено не тільки трофічні, а й репродуктивні відносини. Класичним прикладом спареної ево­люції, заснованої на репродуктивних зв’язках, є сумісна еволю­ція квіткових рослин та комах-запилювачів, яка забезпечила біологічний розквіт обох груп організмів.

Отже, поряд із спадковою гетерогенністю особин у популя­ціях, їх здатністю до розмноження у надмірній кількості, боротьба за існування є важливою передумовою дії природного добору. Вона, як правило, супроводжується елімінацією особин або груп організмів.