8.Закономірності територіальної концентрації продуктивних сил та зближення рівнів соц.-економ. Розвитку регіонів.

Закономірність - це об’єктивно-дійсний, повторюваний історичний зв’язок явищ природи з громадським життям.

Закономірність територіальної концентрації продуктивних сил полягає у зосередженні виробництва й населення у найвигідніших місцях регіону, що забезпечує вищий ( ніж середній у регіоні) рівень життя та ефективність виробництва. Перевага таких місць може зумовлюватись особливо сприятливими природними умовами, вигідним економіко-географічним розташуванням, загальною економічною ситуацією, історико-економічними особливостями розвитку.

Концентрація – це зосередження. Територіальна концентрація виявляється у формуванні промислових центрів, вузлів, агломерацій тощо. На кожному щаблі суспільного розвитку вона має свої межі, зумовлені розвитком продуктивних сил, зокрема технологією виробництва, досконалістю інфраструктури. Спроби обминути ці межі, форсувати концентрацію призводять до зниження ефективності суспільного виробництва та до появи і загстрення економічних, соціальних та екологічних проблем.

Закономірність зближення рівнів соц.-економ. розвитку регіонів пов’язана з процесами теритоіального поділу праці й регіональною інтеграцією. Вона полягає у подальшому узгадженні рівнів соц.-економ. розвитку через посилення зв’язків між регіонами.

9. Головні принципи РПС. Свідома розробка і впровадження доцільних заходів з економічної організації території згідно з закономірностями розміщення наз. принципами РПС або принципами регіональної соціально-економічної політики. Принцип раці-ного розміщення виробництва полягає у такому його розміщенні, яке забезпе-чило б високу ефективність господарства. Раціональність означає вибір найкра-щого варіанту з усіх наявних. Принцип випливає з закономірнос-тей. Оптимальність розміщення виробництва означає вибір найкращого варіанта не лише з наявних, а з усіх можливих. Оптимальність враховує необхідність не лише економічного ефекту, а й соціального та екологічного. Збалансованість та пропорційність виробництва означає таке розміщення виробництва, за якого витримувалася б рівновага між виробничими потужностями, обсягами вироб-ва, з одного боку, та наявністю сировинних, енергетичних, водних, земел, трудових, фінансових ресурсів регіону, з іншого боку. Пропорційність передбачає також оптимальну пропорційність між галузями спеціалізації, а також між спеціалізуючими, допоміжними і обслуговуючими галузями (закон 3,4,5)Пр-п комплексного розміщення вироб-ва реалізується:1)У комплексному використанні природних ресурсів2)У раціональному використанні ТР, шляхом створення у регіоні такої структури господарства, за якої надається праці усім розмаїтим контингентам робочої сили3)У створенні єдиної інфраструктури4)У налагодженні ефективних виробничих зв’язків між підприємствами та регіонами. Принцип комплексності полягає у визначенні найвигіднішої спеціалізації регіону з урахуванням територіального поділу праці. Розміщення підприємств згідно з раціональними формами суспільної організації виробництва належать концентрація (зосередження виробництва на великих підприємствах), спеціалізація (вузька, широка), кооперування (коли для випуску 1 продукції беруть участь декілька підприємств – машинобудування), й комбінування (випуск різнорідної продукції на 1 підприємстві). Сутність принципу полягає в тому, що спосіб розміщення виробництва повинен стимулювати ефективний розвиток національних форм його організації. Принцип урахування міжнародного ТПП. За цим принципом держава повинна розвивати такі галузі і різновиди виробництва, для яких вона має найкращі умови та продукція яких користується попитом на світовому ринку. Пр-п збереження екологічної рівноваги. Якщо господарство регіону збалансоване за багатьма ознаками, але при цьому виникає екологічна напруженість, то вона не може визнаватися ефективною. Принципу екологічної рівноваги має підпорядковуватися решта вигод, що з’являється за різних варіантів РПС. Принцип обмеженого централізму. Полягає в органічному поєднанні стратегічних інтересів країни та інтересів регіонів, місцевих підприємців, населення. Держава не повинна втручатись в оперативну діяьність підприємств і місцевих органів влади. Вона створює за допомогою економічних важелів, систему пільг і оподаткувань таку територіально-галузеву структуру, котра сприяла б інтересам і загальнодержавним і регіональним, допомагаючи підвищити життєвий рівень населення. Дотримання принципів РПС є основою регіональної політики держави.