9.3. Поняття та особливості захисту прав на об'єкти промислової власності

Система захисту права промислової власності та її оцінка, скорі­ше, має бути негативною. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» дуже стисло визначає дії, які визнаються порушенням патентних прав, передбачає можливість стягнення з порушника збитків, включаючи неодержані доходи та відшкодування моральної шкоди.

Кожний закон з охорони промислової власності встановлює власну систему щодо захисту даного об'єкта промислової власності. У наведених законах містяться в основному лише норми, які визна­чають дії, що визнаються порушенням патентних прав. Більше того вони занадто загально визначають ці дії, без належної конкретизації»

Закони про промислову власність наводять лише загальний перелік спорів, що розглядаються в судовому порядку. Проте він завершується нормою: будь-які інші спори з приводу порушення того чи іншого патентного закону можуть розглядатися в судовому порядку. Як конкретні санкції деякі патентні закони визначають загальні цивільно-правові санкції за те чи інше порушення: відшкодування за­подіяної шкоди та припинення порушення, інколи поновлення порушених прав. Деякі патентні закони взагалі відсилають до норм цивільного права про відповідальність.

Чинне законодавство України про промислову власність, незва­жаючи на його назву, так і не створило цілісної взаємо узгодженої системи норм про захист прав на її об'єкти. Найбільш істотним не­доліком системи захисту інтелектуальної власності в цілому є її надто низька ефективність. Вона не здатна припинити неправомірне використання чужих об'єктів. Відповідальність за чинним законодавством за порушення права інтелектуальної власності не може стримати масштаби правопорушень у цій сфері. Майнова відповідальність порушників настільки незначна порівняно з одержаними доходами, що не може применшити зазіхання порушників права інтелектуаль­ної власності. Інколи доходи від неправомірного використання чу­жого об'єкта інтелектуальної власності перевищують установлені санкції в сотні разів і, як кажуть, з горою перекривають зазнані втрати.

Істотним недоліком є також відсутність спеціалізованих судів і суддів, що зумовлює досить тривалі строки розгляду спорів у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності. Захист права інтелектуальної власності може здійснюватися загальними цивільно-правовими нормами, що передбачені Цивільним кодексом України, і спеціальними, встановленими чинними законами України про інтелектуальну власність. Загальними цивільно-правовими способами захисту прав, які поширюються також і на об'єкти інтелектуаль­ної власності, є: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дій, які порушують право; поновлення становища, що існувало до порушення; примусове виконання обов'язків боржником у натурі; зміна правовідносин; припинення правовідносин; відшкодуван­ня збитків; компенсація моральної шкоди; визнання незаконним акта державного органу або органу місцевого самоврядування.