- •Тема 1. Вступ в економіку
- •Потреби й ресурси. Національна економіка та економічна система
- •Безмежність потреб і обмеженість ресурсів
- •Підвищення ефективності національної економіки на макрорівні
- •Економічні системи як об’єкт макроекономіки
- •Предмет та функції макроекономіки
- •2.1. Предмет макроекономіки
- •Макроекономіка та стабілізаційна політика
- •Історія розвитку макроекономічної думки
- •Функції макроекономіки
- •Методи дослідження національної економіки
- •4. Макроекономіка та мікроекономіка
- •Тема 2. Макроекономічні показники
- •Макроекономіка і система показників
- •Валовий внутрішній продукт як основний показник системи рахунків
- •Методи розрахунку ввп, внп
- •Чистий національний продукт. Національний доход
- •Номінальний та реальний ввп. Дефлятор ввп
- •Тема 3. Сукупний попит і сукупна пропозиція
- •Сукупний попит і фактори, що його визначають
- •Сукупна пропозиція і фактори, що її визначають
- •Рівновага сукупного попиту і сукупної пропозиції. Ефект храповика
- •Тема 4.Макроекономічна нестабільність: цикли ділової активності та безробіття.
- •1. Зміст і загальні риси економічного циклу. Причини економічних коливань
- •2. Фази ділового циклу
- •3. Тривалість економічних циклів
- •4. Державне антициклічне регулювання
- •Найважливіші заходи антикризової політики держави
- •5.Суть проблеми зайнятості та види безробіття.
- •6. Вимірювання безробіття. Закон Оукена.
- •Тема 5. Інфляція, її суть і проблеми.
- •Суть та види інфляції
- •2. Причини інфляції. Рання крива Філіпса
- •Класифікація інфляції за джерелами її виникнення
- •3. Соціально-економічні наслідки інфляції
- •Шляхи виходу з інфляції
- •Модуль 2
- •Тема 6. Споживання, заощадження та інвестиції
- •1. Безподатковий дохід як основний фактор споживання та заощадження
- •Шкала споживання і заощадження
- •2. Інструментарій для аналізу споживання і заощадження
- •2.1. Графіки споживання та заощадження
- •2.2. Гранична схильність до споживання та заощадження
- •2.3. Середня схильність до споживання та заощадження
- •3. Недоходні фактори споживання та заощадження
- •4. Сукупний попит на інвестиції
- •5. Крива сукупного попиту на інвестиції
- •6. Невідсоткові фактори сукупного попиту на інвестиції
- •Тема 7. Механізм фіскальної політики та управління державним боргом
- •Фінансова система, її суть та функції
- •Державний бюджет і його доходи
- •Державні видатки. Дефіцит бюджету
- •4. Джерела покриття дефіциту бюджету. Крива Лафера
- •Тема 8.Механізм грошово-кредитної політики.
- •1. Гроші та їхні функції
- •2. Пропозиція грошей. Вимірювання кількості грошей
- •3. Грошові системи та їх типи
- •4. Процентна ставка як ціна грошей
- •5. Сукупний попит на гроші
- •Тема 9. Механізм політики зайнятості та соціального захисту населення
- •1. Ринок праці та механізм його функціонування
- •2. Погляд різних економічних шкіл на проблеми безробіття
- •3. Державне регулювання зайнятості
- •4. Економічна нерівність та політика соціального захисту населення
- •Тема 10. Механізм зовнішньоекономічної політики
- •Світове господарство. Форми міжнародних економічних відносин
- •2. Порівняльні витрати і міжнародний обмін
- •Абсолютні та порівняльні переваги на виробництво товарів
- •3. Види міжнародних валютних систем та основні функції міжнародних фінансово-кредитних організацій.
- •4.Валютні курси та фактори, що впливають на їх зміну
- •Необхідні умови забезпечення конвертованості національної валюти
- •5. 5. Провідні форми міжнародних економічних відносин.
Тема 9. Механізм політики зайнятості та соціального захисту населення
Ринок праці та механізм його функціонування.
Погляд різних економічних шкіл на проблеми безробіття.
Державне регулювання зайнятості.
Економічна нерівність та політика соціального захисту населення.
1. Ринок праці та механізм його функціонування
Ринок праці посідає центральне місце серед інших ринків. Він перебуває під впливом багатьох факторів, більшість з яких залежить від товарного ринку. Але, представлений людським фактором виробництва, ринок праці здатний не тільки діяти в межах певних завдань, а й самостійно створювати умови для їх вирішення.
Основу ринку праці становлять дві головні дійові особи: роботодавці та наймані працівники. Принципова різниця між ними полягає у відношенні їх до засобів виробництва. Власниками засобів виробництва є роботодавці, а особи, які не мають ні знарядь праці, ні предметів праці, але володіють здібностями до праці, - це наймані працівники. Вони пропонують свою робочу силу за певну плату, а роботодавці представляють попит на неї та оплачують її. Отже, на ринку праці, як і на інших ринках, мають місце пропозиція, попит та ціна у вигляді заробітної плати.
Пропозиція робочої сили визначається сукупністю різних факторів: рівнем заробітної плати, освіти, профспілкового захисту, релігією, податковою системою тощо.
Пoпит на pобочу силу визначається потребою підприємців мати необхідну кількість та якість найманої робочої сили для випуску продукції та технічною оснащеністю виробництва. Ціни на товари споживчого ринку безпосередньо впливають на рівень і оплату робочої сили.
Все це зумовлює перелив капіталу, зміну в попиті й пропозиції робочої сили, появу безробіття та інше, що дуже часто ускладнює відносини між економічними суб’єктами. Тому в налагодженні найраціональніших економічних відносин на ринку праці велика роль належить державі.
Ринок праці в ринковій економіці – це ринок найманої праці, де роботодавець і найманий працівник виступають як юридично рівноправні особи. В цьому полягає унікальність ринку праці, його відміна від інших ринків.
За своїм змістом ринок праці складається із трьох частин:
потенційного, тобто тієї сфери, де формується сама праця;
циркулюючого, тобто сфери купівлі-продажу робочої сили;
внутріфірмового, тобто того, де боротьба за робочі місця ведеться на підприємствах між зайнятими працівниками.
До потенційного ринку праці включаються особи, зайняті в домашньому та особистому підсобному господарстві; студенти та учні старших класів, що навчаються з відривом від виробництва; військовослужбовці; фермери й підприємці та інше працездатне населення.
Циркулюючий ринок праці – це сфера, де продавець своєї робочої сили переміщується між підприємствами у пошуках роботи, перебуваючи при цьому фактично безробітним. До цієї категорії відносять осіб, які перебувають у фрикційному, структурному і циклічному безробітті; звільнених військовослужбовців з лав армії та флоту; пенсіонерів, які шукають роботу, а також осіб, що перебувають на перепідготовці, підвищенні кваліфікації та громадських роботах.
До внутріфірмового ринку праці відносяться особи, що переміщуються безпосередньо на підприємствах у зв’язку з появою вакансій (робочих місць) за рахунок звільнення працівників, модернізації і розширення виробництва, нового будівництва зростання коефіцієнта змінності роботи підприємства, переміщень на робочих місцях. Отже, ринок праці охоплює всю робочу силу і визначається як сукупність економічних відносин, які складаються в суспільстві з приводу узгодження попиту і пропозиції на робочу силу. Суб’єктами на ринку праці виступають наймані працівники і роботодавці, а об’єктами – умови найму на роботу, що визначаються попитом та пропозицією на ринку праці.
Зауважимо, що обсяг ринку праці переважно визначається попитом на робочу силу, який, у свою чергу, прямо залежить від загальної економічної кон’юнктури та фази економічного циклу в країні У випадку, коли економіка перебуває у стані циклічного піднесення, попит на робочу силу зростає. Отже, ринок праці розширюється.
Якщо суспільне виробництво переживає кризу чи депресію, попит на робочу силу зменшується, а ринок праці звужується. Розширення чи звуження ринку праці викликає зміни чисельності та співвідношення між його складовими: зайнятими та безробітними.
Співвідношення міх попитом та пропозицією на ринку праці проявляється в ринковій ціні робочої сили і залежить від кон’юнктури ринку (рис. 1).
Рис.
1. Модель рівноважного ринку праці
Рис. 2. “Класичне” безробіття
На рис. ЧЗ - чисельність зайнятих; ЗП - заробітна плата; По - попит на робочу силу; Пр - пропозиція робочої сили.
Точка перетину кривих попиту і пропозиції робочої сили показує рівновагу на ринку праці (Т1), якій відповідає певний рівень заробітної плати (ЗП1). Зростання пропозиції робочої сили при незмінному попиті на неї викличе зниження заробітної плати. Збільшення попиту на робочу силу при незмінній її пропозиції спричинить зростання заробітної плати.
