
- •Тема 1. Вступ в економіку
- •Потреби й ресурси. Національна економіка та економічна система
- •Безмежність потреб і обмеженість ресурсів
- •Підвищення ефективності національної економіки на макрорівні
- •Економічні системи як об’єкт макроекономіки
- •Предмет та функції макроекономіки
- •2.1. Предмет макроекономіки
- •Макроекономіка та стабілізаційна політика
- •Функції макроекономіки
- •Історія розвитку макроекономічної думки
- •Методи дослідження національної економіки
- •4. Макроекономіка та мікроекономіка
- •Тема 2. Макроекономічні показники
- •Макроекономіка і система показників
- •Валовий внутрішній продукт як основний показник системи рахунків
- •Методи розрахунку ввп, внп
- •Чистий національний продукт. Національний доход
- •Номінальний та реальний ввп. Дефлятор ввп
- •Тема 3. Сукупний попит і сукупна пропозиція
- •Сукупний попит і фактори, що його визначають
- •Сукупна пропозиція і фактори, що її визначають
- •Рівновага сукупного попиту і сукупної пропозиції. Ефект храповика
- •Тема 4.Макроекономічна нестабільність: цикли ділової активності та безробіття.
- •1. Зміст і загальні риси економічного циклу. Причини економічних коливань
- •2. Фази ділового циклу
- •3. Тривалість економічних циклів
- •4. Державне антициклічне регулювання
- •Найважливіші заходи антикризової політики держави
- •5.Суть проблеми зайнятості та види безробіття.
- •6. Вимірювання безробіття. Закон Оукена.
- •Тема 5. Інфляція, її суть і проблеми.
- •Суть та види інфляції
- •2. Причини інфляції. Рання крива Філіпса
- •Класифікація інфляції за джерелами її виникнення
- •3. Соціально-економічні наслідки інфляції
- •Шляхи виходу з інфляції
- •Модуль 2
- •Тема 6. Споживання, заощадження та інвестиції
- •1. Безподатковий дохід як основний фактор споживання та заощадження
- •Шкала споживання і заощадження
- •2. Інструментарій для аналізу споживання і заощадження
- •2.1. Графіки споживання та заощадження
- •2.2. Гранична схильність до споживання та заощадження
- •2.3. Середня схильність до споживання та заощадження
- •3. Недоходні фактори споживання та заощадження
- •4. Сукупний попит на інвестиції
- •5. Крива сукупного попиту на інвестиції
- •6. Невідсоткові фактори сукупного попиту на інвестиції
- •Тема 7. Механізм фіскальної політики та управління державним боргом
- •Фінансова система, її суть та функції
- •Державний бюджет і його доходи
- •Державні видатки. Дефіцит бюджету
- •4. Джерела покриття дефіциту бюджету. Крива Лафера
- •Тема 8.Механізм грошово-кредитної політики.
- •1. Гроші та їхні функції
- •2. Пропозиція грошей. Вимірювання кількості грошей
- •3. Грошові системи та їх типи
- •4. Процентна ставка як ціна грошей
- •5. Сукупний попит на гроші
- •Тема 9. Механізм політики зайнятості та соціального захисту населення
- •1. Ринок праці та механізм його функціонування
- •2. Погляд різних економічних шкіл на проблеми безробіття
- •3. Державне регулювання зайнятості
- •4. Економічна нерівність та політика соціального захисту населення
- •Тема 10. Механізм зовнішньоекономічної політики
- •Світове господарство. Форми міжнародних економічних відносин
- •2. Порівняльні витрати і міжнародний обмін
- •Абсолютні та порівняльні переваги на виробництво товарів
- •3. Види міжнародних валютних систем та основні функції міжнародних фінансово-кредитних організацій.
- •4.Валютні курси та фактори, що впливають на їх зміну
- •Необхідні умови забезпечення конвертованості національної валюти
- •5. 5. Провідні форми міжнародних економічних відносин.
Тема 1. Вступ в економіку
Потреби й ресурси. Національна економіка та економічна система.
Безмежність потреб і обмеженість ресурсів.
Підвищення ефективності національної економіки на макрорівні.
Економічні системи як об’єкт макроекономіки.
Предмет та функції макроекономіки.
Предмет макроекономіки.
Макроекономіка та стабілізаційна політика.
Функції макроекономіки.
Історія розвитку макроекономічної думки.
Методи дослідження національної економіки.
Макроекономіка та мікроекономіка.
Потреби й ресурси. Національна економіка та економічна система
Безмежність потреб і обмеженість ресурсів
Макроекономіка – одна із наук, що вивчає закономірності функціонування економіки. Але економіка є складною системою. Тому крім макроекономіки її вивчають багато економічних наук: політична економія, мікроекономіка, менеджмент, маркетинг, галузеві та функціональні економіки та ін. Вона також має безпосередній зв’язок з математикою і статистикою, широко використовує методи економіко-математичного моделювання, що перетворює її в точну науку, дозволяє перейти від якісного до кількісного аналізу економічних явищ, процесів, закономірностей, що відбуваються в економіці. Аналізуючи основні фактори і наслідки макроекономічного розвитку, ця наука водночас пропонує певні “рецепти”, методи активного впливу на об’єкт свого дослідження, тобто на процес розширеного відтворення. Не визначаючи безпосередньо зміст економічної політики держави, макроекономіка завжди виступає її теоретичною основою. Це свідчить про те, що вона не тільки досліджує фактичний стан національної економіки, а й дозволяє виробити різні варіанти впливу на процес економічного розвитку.
Щоб зрозуміти місце макроекономіки в системі економічних наук, треба насамперед з’ясувати її практичну функцію, тобто визначити, для чого потрібна людям така наука.
В основі макроекономіки, як і будь-якої науки, лежить фундаментальна суперечність людського суспільства: суперечність між матеріальними потребами людей і тими економічними ресурсами, якими володіють люди для їх задоволення. Суть цієї суперечності полягає у тому, що матеріальні потреби людей безмежні, а економічні ресурси, які необхідні для їх задоволення, - обмежені. Особливістю макроекономіки є те, що ця суперечність розглядається з позиції не окремих суб’єктів економічної діяльності (фізичних або юридичних осіб), а всієї економічної сукупності, тобто національної економіки в цілому. У чому ж конкретно полягає роль макроекономіки як економічної науки? Щоб відповісти на це запитання, необхідно з’ясувати зміст зазначеної суперечності.
Насамперед, що ми маємо на увазі розглядаючи поняття “матеріальні потреби”? Матеріальні потреби – це бажання людей володіти товарами й послугами, здатними приносити їм користь. Властивістю матеріальних потреб є те, що в кінцевому підсумку вони не можуть бути задоволені повністю, тобто є невтолимими, безмежними. Звичайно тут йдеться про абсолютну потребу, тобто потребу, яка мотивується тільки бажанням людей. Безмежний характер абсолютної потреби випливає з природи людини, відповідно до якої задоволення потреб одного рівня породжує прагнення до задоволення потреб вищого рівня: збільшення кількості товарів та послуг, що споживаються, розширення їх асортименту, підвищення якості. Але матеріальні можливості зростають повільніше, ніж потреби. Тому суспільство може ставити завдання лише щодо мінімізації цього відставання, а не усунення його взагалі.
Матеріальні потреби безпосередньо пов’язані з економічними ресурсами під якими розуміють всі природні, людські ресурси та вироблені людиною засоби, що використовуються для виробництва товарів і послуг.
Економічні ресурси можна поділити на такі види:
матеріальні ресурси – земля як засіб праці, сировині матеріали, розвідані родовища корисних копалин, капітал;
людські ресурси – праця та підприємницька діяльність.
До такого ресурсу як земля належать усі природні ресурси, тобто продукти самої природи, її дари. До них включають орну землю, ліс, водні ресурси, розвідані родовища корисних копалин тощо. Капітал, насамперед, – це засоби виробництва, тобто машини, устаткування, інструменти, споруди, транспортні засоби, що використовують у виробництві й транспортуванні готової продукції тощо. Розрізняють реальний і грошовий капітал. Реальний капітал – це виробничі ресурси, тобто ресурси, які використовуються в процесі виробництва. Грошовий капітал – це потенціальний капітал, тобто гроші, спрямовані на придбання інвестиційних ресурсів (позичковий капітал, акціонерний капітал).
Людські ресурси – це праця як сукупність всіх фізичних та розумових здібностей людей, які вони застосовують у процесі виробництва товарів і послуг. Особливим видом людських ресурсів є підприємницька діяльність, що виявляється в їхній здібності керувати процесом виробництва, займатися бізнесом, тобто найефективніше використовувати всі інші економічні ресурси.
Основні властивості економічних ресурсів – їх відносна обмеженість. Вона означає, що кількість ресурсів є недостатньою не абсолютно, а стосовно до потреб людей. Обмеженість ресурсів визначає межу виробничої діяльності людей, можливі обсяги виробництва необхідних суспільству товарів, а відповідно й рівень споживання.
Отже, оскільки потреби людей практично безмежні, а економічні ресурси відносно обмежені, суспільство не в змозі повною мірою задовольнити власні потреби. Але воно може впливати на ступінь невідповідності між потребами і ресурсами, домагатися підвищення рівня задоволення потреб за наявних ресурсів. Досягти цього можна лише одним способом – підвищуючи ефективність використання всіх наявних ресурсів, тобто шляхом підвищення ефективності функціонування національної економіки в цілому.