Види фундаментів :
За способом обпирання на ґрунт фундаменти поділяють на стрічкові, стовпчасті, плитні та палеві; за технологією виготовлення: на залізобетонні збірні, монолітні та збірно-монолітні, для малоповерхових будівель – бутобетонні монолітні фундаменти.
Головна причина нестійкості, деформації або руйнування фундаменту – дія сил морозного здимання (нерівномірного підняття, «здуття») деяких видів ґрунтів у період зимового промерзання. Така поведінка ґрунтів тісно пов'язана з глибиною промерзання ґрунту в районі будівництва та з глибиною підземних ґрунтових вод.
Одним з найважливіших параметрів для всіх типів фундаментів є визначення глибини їх закладання. Її обирають з урахуванням таких характеристик:
- конструктивні особливості будівлі (наявності або відсутності підвалу, підземних комунікацій, наявності різних видів фундаментів сусідніх будівель тощо);
- геологічні і гідрогеологічні умови ділянки (види ґрунтів, рівень ґрунтових вод тощо);
- величина і характер навантажень, які діють на фундамент;
- умови промерзання і здимання ґрунтів.
Загальноприйнята глибина закладання фундаментів:
- на здіймистих ґрунтах – не менше розрахункової глибини промерзання ґрунтів;
- на умовно нездіймистих (крупноуламкових з порохо-глинистим заповненням, дрібних і пилуватих пісках і всіх видах глинистих ґрунтів твердої консистенції) при глибині промерзання до 1 м – не менше 0,5 м, до 1,5 м – не менше 0,75 м;
- на нездіймистих ґрунтах (крупноуламкових ґрунтах, гравійних, крупних і середньої крупності пісках), незалежно від глибини промерзання – не менше 0,5 м.Також при розрахунку глибини закладання фундаменту беруть до уваги майбутнього будинку, опор фундаменту, меблів у будинку, кількість людей, які там проживатимуть, а також сезонні й тимчасові навантаження (сніг).
Розглянемо, як облаштувати найпоширеніші види фундаментів – стрічковий, стовпчастий і плитний. Облаштування монолітного стрічкового фундаменту
Рис. 1. Стрічковий фундамент: а, б – з бутового каменю під заливання; в, г – з бутобетону або бетону; д, е – під лопатку при глибині траншеї до 1,25 м і більше; ж – вибір каменів скобою; 1, 9 – траншеї з вертикальними і похилими стінками; 2 – щебінь; 3 – бут; 4 – цементно-піщаний розчин; 5 – опалубка; 6 – робочий настил; 7 – упор; 8 – підкладка; 10 – бутобетон; 11 – ящик для розчину; 12 – дерев'яний щит для прийому бутового каменю; 13 – жолоб для подачі буту; 14 – лоток для подачі розчину.
Перш за все розчищають ділянку під будівництво та наносять на ґрунт розмітки осей будинку. Потім фіксують розташування основних елементів фундаменту за допомогою кілків і шнура (дроту).
Риють траншеї під фундамент екскаватором або вручну. На дно траншеї укладають подушку товщиною 120–200 мм з дрібного гравію або піску, на яку настеляють поліетиленову плівку (чи іншу гідроізоляцію).
Потім установлюють опалубку з розпірками. Опалубку роблять зі струганих з одного боку дощок (їх встановлюють у середину траншеї) завтовшки не менше 40–50 мм. Слід одразу залишити отвори для водопровідних і каналізаційних труб.
Одночасно з монтажем опалубки по всьому периметру монтують арматуру, зібрану в каркаси. Як правило, каркас являє собою два ряди вертикальної арматури, яку скріплюють з горизонтальними арматурами, кількість яких залежить від глибини фундаменту. Крок установлення арматур 10, 15, 20, 25 см.
Потім поступово заливають бетон шарами завтовшки приблизно 15–20 см з одночасним його трамбуванням. Дуже важливо, щоби бетон був однакової консистенції та не ділився на шари. При застосуванні бутобетону треба забезпечити щільне стикування бутових каменів.
Після тверднення бетону облаштовують гідроізоляцію фундаменту – бітумною мастикою промазують зовнішні стінки і приклеюють гідроізоляційний матеріал (для цього добре підходить руберойд).
Після облаштування гідроізоляції виконують зворотнє засипання пазух фундаменту піском середньої крупності з пошаровим трамбуванням і проливанням водою. Цю операцію виконують вручну, щоб не пошкодити гідроізоляцію. Гідроізоляцію захищають дренажною мембраною або шаром геотекстилю.