- •1. Загальна характеристика навчального курсу «Юридична деонтологія».
- •2. Взаємозв`язок юридичної деонтології з іншими навчальними дисциплінами.
- •3. Історичні аспекти виникнення системи правових деонтологічних знань.
- •4. Причини необхідності використання знань інших наук (технічні, психологічні, фізичні, хімічні, педагогічні тощо) у сфері здійснення юридичної практики?
- •5. Характеристика нормативно-правової бази здійснення правової освіти в Україні. Нормативно-методичне забезпечення з питань правової освіти населення
- •6. Сутність та завдання реформи правової освіти в контексті Болонської декларації.
- •7. Поняття та основні риси юридичної діяльності.
- •8. Поняття та класифікація юридичної діяльності.
- •9. Характеристика основних принципів незалежності юридичної професії в документах міжнародних організації.
- •10. Права та обов`язки учасників навчального процесу.
- •11. Взаємозв‘язок юридичної науки та юридичної практики.
- •12. Юридична наука: поняття та особливості.
- •13. Система юридичних наук та місце в ній юридичної деонтології.
- •14. Види юридичної професійної діяльності та їх загальна характеристика.
- •15. Високий рівень професійної підготовки та моральних якостей як фактори попередження конфліктних ситуацій у стосунках між суб‘єктами юридичної діяльності.
- •16. Етикет в професії юриста та значення міжнародних стандартів для його формування.
- •Правове регулювання професійної етики юриста в Україні і світі
- •1. Національне законодавство, що регулює морально-етичні засади поведінки юриста. Закони України "Про статус суддів", "Про міліцію", "Про адвокатуру" та інші
- •2. Регулювання етики юриста нормативними актами професійних організацій та об'єднань
- •3. Міжнародно-правові документи, що регламентують моральні принципи юридичної діяльності. Стандарти незалежності юридичної професії. Деонтологічний кодекс
- •4. Законодавство окремих країн щодо етичних норм юридичної професії. Морально-етичний кодекс поліції сша. Положення про етичні принципи поліцейської служби Великобританії
- •17. Міжнародні стандарти діяльності суддів.
- •18. Моральні принципи як базові елементи формування загальної культури представника юридичної професії.
- •19. Основні риси діяльності юрисконсульта підприємства.
- •20. Поняття та види юридичних справ.
- •21. Поняття та зміст юридичної освіти.
- •22. Принципи гуманізму, колективізму, особистої відповідальності за доручену справу та їх роль у здійсненні професійних обов‘язків юристами.
- •23. Принципи та організаційні форми діяльності адвокатури.
- •24. Причини виникнення конфліктних ситуацій під час розв‘язання юридичних справ.
- •25. Причини професійної деформації юристів та форми їх прояву.
- •26. Професія слідчого як різновид юридичної професії. Вимоги, що ставляться до професійних якостей працівників слідства.
- •27. Поняття та риси професії юриста.
- •28. Розгляд судових справ як напрямок юридичної діяльності.
- •29. Роль інституту адвокатури в ході розв‘язання юридичних справ. Закон України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 року.
- •30. Роль теоретичних юридичних знань у процесі вдосконалення практичної діяльності юристів.
- •31. Роль юридичної деонтології у формуванні професійної свідомості майбутнього юриста.
- •32. Роль юридичної практики в оволодінні теоретичними знаннями.
- •33. Система юридичної освіти в Україні: стан, проблеми та перспективи.
- •34. Співвідношення моральних і правових засобів у регулюванні юридичної діяльності.
- •35. Фактори формування професійної свідомості та культури юриста.
- •36. Характеристика правового статусу нотаріуса відповідно до Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року.
- •37. Характеристика правового статусу прокурора відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 5 жовтня 1991року.
- •38. Характеристика правового статусу суддів. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» вiд 7 липня 2010 р.
- •Глава 2Суддя
- •Глава 1 Загальні положення
- •39. Характеристика системи навчальних дисциплін, що вивчаються в юридичних закладах освіти.
- •40. Юридичні конфлікти: їх сутність та засоби подолання.
- •41. Юридичні знання в сфері політичної та економічної діяльності та їх загальна характеристика.
- •42. Характеристика системи нормативно-правових актів, що регулюють різні напрямки юридичної діяльності.
- •43. Функції юридичної науки.
- •44. Методи юридичної науки.
- •45. Характеристика окремих форм та методів навчання в системі юридичної освіти.
- •46. Поняття та структурна характеристика моралі.
- •47. Структурна характеристика (рівні) моральної культури (моральні знання та моральні почуття).
- •48. Загальна характеристика професійної деформації та форми її прояву. Зовнішні та внутрішні фактори, що сприяють процесу деформації моральної свідомості.
- •49. Характеристика учбових закладів України, що готують працівників юридичної сфери.
- •Рівні акредитації вищих закладів юридичної освіти.
- •50. Правові дії та юридична діяльність.
29. Роль інституту адвокатури в ході розв‘язання юридичних справ. Закон України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 року.
Конституція України проголошує, що підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист (ч, 2 ст. 63). Забезпечення обвинуваченому цього права є однією з основних засад судочинства (п. 6 ч. 3 ст. 129). Для забезпечення права на захист від обвинувачення в Україні діє адвокатура в особі адвоката (захисника) (ч. 2 ст. 59).
В Конституції України також закріплено принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ч. 1, 2 і 3 ст. 62).
Конституційні принципи забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист і презумпції невинуватості є важливою гарантією об'єктивного розслідування і судового розгляду справи та запобігання притягненню до кримінальної відповідальності невинних осіб.
30. Роль теоретичних юридичних знань у процесі вдосконалення практичної діяльності юристів.
Юридичний ринок зростає - як кількісно, так і якісно – за рахунок посилення конкуренції, посилення боротьби за клієнтів та професійний персонал. Бізнес стає більш системним, більш технологічним. Серед лідерів уже давно немає “life-style firms”. Основні гравці на ринку приватної юридичної практики, за деякими одиночними винятками, – фірми з декількома десятками юристів, чітко визначеними основними практиками, надають юридичну послугу за технологіями, які використовуються великими міжнародними фірмами. Приватна юридична практика як така все менше є мистецтвом - це дійсно бізнес. Можна говорити про те, що це погано або добре, але це реальність. Це результат природної еволюції ринку.
Щодо приватного юридичного бізнесу – кадри, як і раніше, вирішують все. Можна мати бренд, технології, клієнтів, але не мати змоги перетворити все це на якісну практику, якщо цим нікому займатися. Знайти або виховати кваліфікованих колег, які в майбутньому можуть стати партнерами – це один із основних викликів на сьогодні.
Що ж до більш загальних приватної юридичної практики проблем стає більше.
Вступ до СОТ – це новий етап інтеграції України в світову економіку. Це стосується і приватної юридичної практики (юридичного бізнесу). Це ще один чинник, який стимулює юридичний ринок наслідувати світові тенденції розвитку. А це значить, що юридичний бізнес буде все більше схожим на будь-який інший вид бізнесу, юридичні фірми стають все більше схожими на корпорації – так, як це відбувається зараз на розвинутих юридичних ринках.
З приходом на ринок дійсно великих гравців - Clifford Chance, Cameron mckenna та інших - зміниться якість конкуренції. Хоча вони ще мають заробити в Україні ту репутацію, якою вони користуються в світі. Але не має сумнівів, що ті фірми, які не зможуть конкурувати з ними на одному технологічному рівні, надавати аналогічний спектр послуг, мати адекватний кадровий ресурс суттєво втратять позиції.
Конкуренція відчувається. Але до англійського чи американського ринку нам ще далеко.
Здавалося б, судова практика – це продукт, що найменше вимагає інтелектуальних здібностей і який існує тільки на юридичному ринку. Така думка дуже поширена. Багато хто думає, що достатньо знати процесуальний кодекс, а ще краще знати суддю й думати, що у вас усе в кишені. Але ми дивимося на це по-іншому. І наші спостереження показують, що до судової практики потрібно мати природну схильність. А її не дуже багато людей демонструють. Наприклад, якщо ви шукатимете фахівців з банків і фінансів, які дійсно займаються цією сферою, вам доведеться гарно попрацювати. А якщо ви шукатимете фахівців із судової практики, то вибір у вас буде дуже великим, інша справа, що з цього великого вибору нам дуже складно підібрати колег, які з нами працюватимуть. Хороший судовий юрист той, хто відчуває, що судова практика – його сфера і комфортно почуває себе в залі судового засідання.
Молодим юристам, які тільки починають свою кар’єру необхідно визначитися з конкретними цілями в житті, перш ніж стати партнером. Потрібно розуміти, що таке стати партнером. Дуже часто юристи, які декларують таку мету, і напевно більшість з тих юристів, які працюють в юридичних фірмах –не завжди розуміють, що це означає. Тобто потрібно визначитися, що ти хочеш у цьому житті, які цінності в твоєму житті, щоб потім, коли ти станеш партнером, це не опинилося для тебе певним розчаруванням.
Коли колега починає своє партнерство зі студентської лави, відчуваючи певну опіку, допомогу, напрям, досвід, який можливо йому дається легше, ніж людям, що займаються практикою самостійно, оскільки можна завжди порадитися зі старшими колегами, отримати моральну, професійну підтримку, перекласти ухвалення рішення на більш старших колег. Молоді колеги не завжди розуміють, що таке партнерсво. Здається, Кромвель сказав: «Ніхто не підіймається так високо, як той, хто знає, куди він іде». Знати, куди ти йдеш - це найважливіше, у тому числі і в професійній кар’єрі.
Таким чином, приватна юридична практика, як теоретична надбудова, існує для вирішення нескінченного кола питань суспільного життя, що виникають у сфері регулятивного впливу права і обумовлені людськими потребами та інтересами. Це в свою чергу означає, що у ході теоретичних досліджень, а також під час практичної діяльності у центрі уваги повинна знаходитися особа, як головна ціль усякої соціальної діяльності, як найвища соціальна цінність.
