Тема 13 Управління ресурсозбереженням

План

1. Основи стратегії ресурсозбереження.

2. Система показників ресурсоємності товарів та виробництва.

1. Основи стратегії ресурсозбереження

Економія та ефективне використання ресурсів є життєво необхідним напрямком функціонування виробничої системи. Практика свідчить, що в процесі виробництва під час зберігання матеріальних ресурсів допускаються значні втрати енергії, палива, сировини, матеріалів, деревини та інших матеріальних ресурсів. Недостатньо утилізуються відходи виробництва, використовуються вторинні ресурси та мало уваги приділяється ресурсозбереженню.

Основним завданням управління на всіх рівнях є економія сировини, матеріалів та енергії, щоб за рахунок цього збільшити випуск конкурентоспроможної продукції. З цією метою доцільно визначити резерви, фактори та шляхи досягнення поставлених цілей.

Резерви - це невикористані можливості даного підприємства. До резервів економії матеріальних ресурсів належать:

• зменшення ваги виробів;

• скорочення витрат і відходів сировини;

• використання відходів і побічної продукції;

• утилізація вторинних ресурсів;

• заміна натуральних видів сировини та матеріалів штучними замінниками;

• запровадження науково обґрунтованих норм витрат сировини, матеріалів, палива;

• поліпшення структури матеріальних ресурсів;

• здійснення контролю за зберіганням матеріальних ресурсів

Економія матеріальних ресурсів - відносне скорочення витрат ресурсів, що виявляється в зниженні їх питомих витрат на виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг установленої якості.

Економія ресурсів – це кількість вивільненої сировини та матеріалів за рахунок ефективного їх використання. Економія ресурсів передбачає впровадження режиму економії.

Режим економії - це система технічних, економічних та організаційних заходів, спрямованих на раціональне забезпечення, збереження та використання матеріальних ресурсів.

Економія матеріальних ресурсів повинна базуватися на принципі економічної доцільності, комплексному підході до виявлення й використання резервів та можливостей підприємства, регулярному й дійовому контролі за результатами.

Раціональне використання матеріальних ресурсів - це досягнення максимальної ефективності їх використання за існуючого рівня розвитку техніки і технології та одночасного зниження техногенного впливу на навколишнє середовище.

З цією метою потрібно:

• збільшити власну ресурсну базу традиційних матеріалів, підвищити ефективність їх використання;

• використовувати альтернативні нетрадиційні і нові джерела енергії (вітру, сонця, біомаси);

• упроваджувати нові методи підвищення ефективності горіння палива;

• забезпечити виробництво високоефективного енергетичного обладнання;

• виготовляти і впроваджувати пристрої та системи для контролю й регулювання споживання газу, електроенергії, води, палива, масляних та інших матеріалів;

• поліпшити транспортування і зберігання матеріальних ресурсів;

• застосовувати ресурсозберігаючу техніку і маловідходні технології;

• застосовувати дієву систему стимулювання економії та раціонального використання матеріальних ресурсів.

Важливе значення в підвищенні ефективності використання всіх видів матеріальних ресурсів має комплексна переробка сировини та широке залучення у виробництво вторинних ресурсів.

Комплексна переробка сировини - це процес її промислової переробки, результатом якого є добування з вихідної сировини всіх корисних компонентів і їх повне використання, включаючи технічні відходи.

Економічна доцільність комплексної переробки сировини обумовлена великою цінністю так званої побічної продукції, що міститься у вихідній сировині. Наприклад, у добуванні вугілля побічним продуктом є газ, у добуванні газу побічними є гелій; нафти - сірка, йод, бром; мідної та мідно-колчеданової руди - цинк (7%), залізо (30%), сірка (45%), а також свинець, кобальт, молібден, золото в такій кількості, що забезпечує рентабельність їх добування.

Комплексна переробка сировини в певних галузях народного господарства має значний економічний ефект. Наприклад, понад 30 % виробництва різних видів хімічної продукції зосереджено на підприємствах кольорової та чорної металургії; 10%-целюлозно-паперової.

Незважаючи на достатній рівень ефективності комплексної переробки сировини, у виробництво вона впроваджується невисокими темпами. Коефіцієнт використання багатьох видів комплексної сировини протягом останніх років знаходиться на рівні 58-60 %.

Важливе місце в підвищенні ефективності використання матеріальних ресурсів займають вторинні ресурси, які можуть бути повторно застосовані для виготовлення продукції.

За ознакою утворення вторинні ресурси поділяються на дві основні групи: відходи виробництва та відходи споживання.

До відходів виробництва належать:

• залишки сировини і матеріалів, що значною мірою втратили свою первісну споживчу вартість (обрізки матеріалів, металева стружка, відпрацьовані каталізатори, жом, макуха);

• побічні продукти переробки вихідної сировини, які не є головною метою того чи іншого виробництва, але технічно неминучі (шлаки, гази, пуста порода).

Відходи споживання охоплюють відходи виробничого споживання (металевий лом, гума, тара) і побутового споживання (вироби домашнього вжитку, одяг, взуття, макулатура). За обсягами і вартістю найбільш важливе значення мають вторинні метали (лом, металева стружка). Їх частка в загальному матеріально-сировинному балансі сталеплавильного виробництва становить понад 45%, але масштаби їх використання незадовільні. Підвищення використання вторинних ресурсів дозволило б заощадити природні ресурси.

Одним із шляхів раціонального використання матеріальних ресурсів є застосування науково обґрунтованих норм витрат ресурсів.

Норма витрат - це регламентована величина витрат сировини, матеріалів, палива для виготовлення одиниці продукції.

Нормування витрат окремих видів матеріальних ресурсів передбачає дотримання певних наукових принципів. Найважливіші з них: прогресивність, технологічна та економічна обґрунтованість, динамічність.

Норми витрат того чи іншого виду ресурсів - це гранично допустима величина витрат на виготовлення продукції в умовах конкретного виробництва з урахуванням технологій. У норму витрат матеріальних ресурсів, крім корисних витрат, включають технічно неминучі відходи і втрати.

Підвищення якості, надійності деталей машин рівнозначно зменшенню потреб у них. Прискорення обігу фондів рівноцінно додатковому виробництву на тих самих потужностях за рахунок вивільнення матеріальних ресурсів.

Ефективність використання матеріальних ресурсів має комплексний характер через те, що економія їх на окремих стадіях пов'язана з рівнем використання на інших.

Важливе місце займає енергозбереження, тобто розробка комплексу заходів, які забезпечують неухильне зниження енергомісткості продукції з урахуванням факторів, що впливають на неї.

Основними напрямками енергозбереження є:

• по-перше, зменшення частки енергомістких технологій, машин, обладнання, удосконалення технічної бази, транспортування і збереження енергоресурсів;

• по-друге, упровадження нетрадиційних і відновлювальних джерел енергії та палива (енергії вітру, сонячної енергії, геотермальної енергії), малої гідроенергетики, нетрадиційного палива, малої теплоенергетики;

• по-третє, удосконалення обміну та контролю за витратами енергоресурсів.

Енергозберігаюча технологія - метод виробництва з раціональним використанням ресурсів, який дає можливість одночасно зменшити енергетичне навантаження на навколишнє середовище і кількість відходів, одержаних під час виробництва та експлуатації продукту.

Стратегія ресурсозбереження - це комплекс принципів, чинників, методів, заходів, що забезпечують неухильне зменшення витрат ресурсів.

Методи ресурсозбереження - конкретні технологічні, організаційні та інші методи економії витрат ресурсів на одиницю корисного ефекту (роботи) за новим варіантом інвестиційного проекту в порівнянні із замінюваним варіантом. Методи ресурсозбереження реалізуються за допомогою організаційно-технічних заходів, наприклад, заміною фізично або морально застарілих технологій, устаткування, організаційних проектів, економічних та інших методів менеджменту.

Стратегіями ресурсозбереження на підприємстві можуть бути:

• спрощення кінематичної схеми (структури, принципу дії) товару;

• міжвидова і внутрішньовидова уніфікація складових частин товару;

• удосконалення технологічності конструкції товару;

• організаційно-технічний розвиток виробництва;

• розширення зарубіжного виробництва якісного товару без зміни його конструкції в країні (країнах), де дешевший (ефективніший) конкретний вид ресурсу;

• реалізація чинників ресурсозбереження.

Отже, до основних напрямів поліпшення використання ресурсів належать:

• застосування до процесів руху ресурсів сукупності наукових підходів і принципів менеджменту;

• оптимізація формування і використання ресурсів шляхом застосування методів нормування, моделювання, прогнозування, функціонально-вартісного аналізу чинника, балансових методів, мережних моделей та інших методів;

• удосконалення конструкції товару;

• удосконалення технології шляхом застосування лазерних, електрофізичних, електрохімічних, електронно-променевих, плазмових, біологічних, радіаційних і інших прогресивних методів, що забезпечують мінімум відходів і витрат праці;

• застосування матеріалів з наперед заданими властивостями;

• типізація технологій шляхом уніфікації елементів конструкцій, технологічних процесів і устаткування, оснащення, організації виробництва;

• удосконалення управління ресурсами;

• застосування оптимальних для даних умов методів забезпечення ресурсами;

• стимулювання поліпшення використовування ресурсів.