V. Домашнє завдання
Опрацювати § 22 підручника
Розв’язання
юридичних задач
Визначити, чи мають місце у пропонованих ситуаціях цивільно-правові відносини та чи правомірно здійснено правочини.
15-річний учень придбав у магазині фотоапарат, використавши для цього гроші, які він заробив під час канікул.
Розв’язання юридичних задач
Визначити, чи мають місце у пропонованих ситуаціях цивільно-правові відносини та чи правомірно здійснено правочини.
20-річний студент взяв у борг у свого товариша 3 000 гривен, оформивши відповідну розписку.
Розв’язання юридичних задач
Визначити, чи мають місце у пропонованих ситуаціях цивільно-правові відносини та чи правомірно здійснено правочини.
Громадянин К. перейшов дорогу у невстановленому місці та був оштрафований за це.
Розв’язання юридичних задач
Визначити, чи мають місце у пропонованих ситуаціях цивільно-правові відносини та чи правомірно здійснено правочини.
10-річний четверокласник отримав у спадщину від бабусі квартиру в центрі Києва.
Розв’язання юридичних задач
Визначити, чи мають місце у пропонованих ситуаціях цивільно-правові відносини та чи правомірно здійснено правочини.
5. Першокласниця купила у шкільному буфеті тістечко.
Що таке цивільна дієздатність та правоздатність фізичної особи?
Відповідно до Цивільного кодексу України усі фізичні особи мають цивільну правоздатність та дієздатність. Для визнання осіб суб'єктами цивільного права необхідна наявність цивільної правосуб'єктності, тобто їхньої право — та дієздатності.
Цивільна правоздатність та дієздатність
Правоздатність у фізичної особи виникає від дня народження і припиняється з її смертю (або з оголошенням її померлою). Це означає, що ще до народження людини суспільство, держава вже визначили для неї коло прав, а сам факт народження свідчить про набуття людиною цих прав.
З цього випливає, що для визнання особи правоздатною потрібно, щоб вона народилась живою. Цивільна правоздатність як суспільно-правова якість визнається за всіма громадянами, які мають бути рівними перед законом. Вона закріплюється в цивільному законодавстві як рівна для всіх і кожного, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, мови, релігійних поглядів, роду і характеру занять, місця проживання тощо. У випадках встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини. У таких випадках не йдеться про виникнення у зачатої дитини правоздатності, а акцентується увага на захисті інтересів можливого спадкоємця чи іншої уповноваженої особи. При цьому ніяких прав на майно чи спадщину ненароджений мати не може. Захист його інтересів відбувається шляхом охорони можливої частки, що належатиме йому за умови його народження. Якщо ж дитина народиться мертвою, то вона не буде вважатися спадкоємцем.
Жоден громадянин упродовж свого життя не може бути позбавлений цивільної правоздатності, але може бути обмежений у ній.
Цивільне законодавство України встановлює, що фізична особа може мати:
особисті немайнові права;
майно на праві власності;
право користування житловими приміщеннями;
право на підприємництво;
право заповідати та успадковувати майно;
бути стороною в договорі.
Як бачимо, зміст цивільної правоздатності визначається законом, але перелік цих прав не є вичерпним.
Фізична особа вправі самостійно змінити своє ім'я, якщо воно їй не подобається, при досягненні 16 років. Але зміна фізичною особою імені не впливає на її цивільні права та обов'язки і не є підставою для їх припинення або зміни. У цьому разі фізична особа зобов'язана сповістити про таку зміну своїх боржників та кредиторів.
Допускаються два види обмеження цивільної правоздатності — добровільний і примусовий. Одним із прикладів добровільного обмеження цивільної правоздатності можна визнати випадок, коли особа, яка стала ченцем, добровільно відмовляється від деяких цивільних прав.
Примусове обмеження цивільної правоздатності допустиме лише тоді, коли воно передбачене законом (обмеження волі, виправні роботи, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, адміністративний нагляд, позбавлення права керувати транспортним засобом тощо). Такі обмеження є реакцією держави на протиправну поведінку особи або заходом профілактики та лікування небезпечних захворювань.
Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Обсяг цивільної дієздатності виникає не одразу після народження, а поступово, в міру досягнення певного віку, і залежить від психічного здоров'я фізичної особи. Цивільний кодекс України встановлює обсяг цивільної дієздатності, який може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом. Виходячи з цього, розглядають такі види цивільної дієздатності: повну дієздатність; неповну дієздатність; часткову дієздатність; обмежену дієздатність; визнання особи недієздатною.
За Цивільним кодексом України повна дієздатність настає з досягненням повноліття — вісімнадцятирічного віку. При народженні дитини неповнолітньою жінкою також настає її повна цивільна дієздатність. Чинним законодавством передбачається можливість надання повної цивільної дієздатності також особі, якій виповнилося 16 років і яка працює за трудовим договором або бажає займатися підприємницькою діяльністю, а також особі, яка записана матір'ю, батьком дитини до досягнення нею (ним) повноліття.
Неповну дієздатність мають фізичні особи у віці від 14 до 18 років (неповнолітні). Вони мають право самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами. Вони також самостійно здійснюють права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом, укладають правочини за згодою своїх батьків усиновлювачів) або піклувальників. Неповнолітній сам несе відповідальність за невиконання договору, укладеного зі згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітнього немає майна, достатнього для відшкодування збитків, додатково (субсидіарно) відповідають батьки, або піклувальники. За шкоду, заподіяну іншій особі, неповнолітня особа несе відповідальність на загальних підставах.
Часткова дієздатність характерна для осіб віком до 14 років (малолітні), які виступають як самостійні суб'єкти цивільних відносин і мають право: самостійно вчиняти дрібні побутові правочини (правочин вважається дрібним побутовим, якщо задовольняє побутові потреби особи відповідно до її фізичного, духовного чи соціального розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість); здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. Правочин, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, може бути згодом схвалений її батьками або одним із них, з ким вона проживає, або опікуном. Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні. У разі відсутності схвалення правочину він є нікчемним. Діти не несуть відповідальності за завдану ними шкоду.
Обмежена дієздатність може бути визначена судом особі, яка страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.
Фізична особа може бути визнана недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, а відтак над нею встановлюється опіка, що призводить до втрати можливості укладення правочинів. Односторонні правочини (наприклад, заповіт, видача довіреності укладені до визнання особи недієздатною, втрачають чинність. У разі одужання чи значного покращання здоров'я особи, яку визнано недієздатною, суд поновлює її в дієздатності.
Правознавство 10 клас Урок №
Тема: Цивільне право
Мета: ознайомити учнів з порядком здійснення й оформлення правочинів, з основами спадкового права, процедурою оформлення заповіту, розвивати вміння приймати рішення, правомірно діяти та захищати свої права з використанням правових можливостей та механізмів; дискутувати, висловлювати та відстоювати власну думку; виховувати розуміння доцільності та необхідності правомірної поведінки та можливості в цьому випадку захистити свої права.
Обладнання: витяги з Цивільного кодексу України, схема «Умови дійсності правочину», таблиця «Черги спадкування», картки із задачами з галузі спадкового права.
Основні поняття: правочин, спадщина, спадкування, спадкоємці, заповіт, авторське право.
Тип уроку: комбінований.
Хід уроку
І. Організаційний момент уроку
ІІ. Перевірка домашнього завдання
Завдання
1. Відтворити на дошці таблицю «Рівні дієздатності».
2. Відтворити на дошці таблицю «Дієздатність та правоздатність».
3. Термінологічно-цифрова розминка (правоздатність, дієздатність, 14, 16 — вік, з якого особа набуває часткової і неповної дієздатності, 18 — вік, з якого особа набуває повної дієздатності.
4. Висловіть свою думку щодо доцільності встановленого законом поступового зростання рівня дієздатності неповнолітніх.
5. Висловіть свою думку щодо доцільності зниження чи, навпаки, підвищення віку настання часткової чи повної дієздатності.
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності
Завдання
Назвіть юридичні дії, які ви здійснили протягом останніх кількох днів.
Висновок вчителя. Більшість з названих вами дій (купівля-продаж, позика, проїзд в транспорті тощо) є цивільними правочинами.
ІV. Вивчення нового матеріалу
Поняття та умови дійсності правочинів.
Правочини — дії фізичних та юридичних осіб, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав чи обов’язків.
Метод «Мозкового штурму»
1. Яких умов треба дотримуватися, щоб правочин був визнаний дійсним?
2. Ознайомтеся зі ст. 203, 205–210 Цивільного кодексу України (с. 171– 172 підручника) та порівняйте її норми з вашими пропозиціями.
Навідні питання
1. Чи має право малолітня дитина подарувати отриманий нею у спадщину мотоцикл?
2. Чи буде правомірним обмін людиною, що визнана обмежено дієздатною, автомобіля на пляшку горілки?
3. Чи достатньо в разі продажу квартири укласти усну домовленість?
4. Чи буде визнана дійсною угода дарування, якщо її укладено під загрозою пістолета?
Умови дійсності правочину:
1. Належний рівень дієздатності учасників (сторін).
2. Належна форма укладання (форми оформлення правочинів — усна, письмова та письмова нотаріальна).
3. Відповідність змісту правочину реальним(-ій) бажанням (волі) сторін (відсутність тиску, загроз, обману тощо).
4. Відповідність інтересам суспільства, закону.
Спадкове право
Розповідь вчителя
Поняття «спадкування» та «спадщина».
Спадщина — права та обов’язки померлої людини, які залишаються після її смерті. Спадкування — процес переходу спадщини від померлої особи до її спадкоємців.
Спадкування за законом та за заповітом.
3. Спадкування за заповітом. Поняття заповіту.
Заповіт — письмове розпорядження особи на випадок своєї смерті.
4. Порядок складання заповіту.
• Виключно письмова форма заповіту;
• обов’язкове посвідчення заповіту нотаріусом або іншою особою, яка має на це право;
• можливість скасування чи зміни заповіту;
• таємниця заповіту.
5. Спадкування за законом. Черги спадкування
6. Строк прийняття спадщини.
Спадщину можна прийняти протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини.
Відумерлість спадщини.
Робота з нормативним актом
Ознайомтеся зі ст. 173 Цивільного кодексу України (с. 173–174 підручника) та визначте, хто може бути спадкоємцем, а також з’ясуйте, які види спадкування існують.
V. Закріплення вивченого матеріалу
Запитання
1. Які бувають види правочинів та які сторони беруть у них участь?
2. Назвіть умови дійсності правочинів.
3. Дайте визначення вивчених на поточному уроці понять (спадщина, спадкування, заповіт тощо).
4. Назвіть, хто має право завірити заповіт.
Розв’язання юридичних задач (фронтально або в малих групах)
1. Після смерті громадянина Ч. у нього залишилося майна на 100 000 грн.
Про свої права на це майно заявили 13-річний син, 85-річний батько та два брати померлого (відповідно 32 та 65 років). Розв’яжіть цю ситуацію. (За відсутності заповіту спадщину отримають спадкоємці за законом. Серед спадкоємців двоє (батько та син) — спадкоємці першої черги, двоє (брати) — другої. Майно отримають в рівних частках (по 5 000 грн) батько та син померлого.)
2. Коли померла самотня жінка, заповіту щодо її дачі та майна на суму 160 000 гривен не було виявлено. Родичів у неї також не було. Постало питання про подальшу долю майна жінки. Як ви розв’яжете цю ситуацію? (За відсутності заповіту та спадкоємців за законом майно перейде у власність територіальної громади, на території якої знаходиться будинок.)
3. Громадянин Д. залишив заповіт, яким розпорядився все належне йому майно (на суму 240 000 грн) передати релігійній громаді. Але в нього залишилися дружина (їй 49 років, інвалід, не працює) та батько (68 років). До того ж у нього залишилися син (25 років, токар) та донька (11 років, п’ятикласниця). (Серед спадкоємців за законом двоє — мати та донька — непрацездатні, отже, вони незалежно від змісту заповіту мають право на обов’язкову частку спадщини. Таким чином, вони отримають 1/2 від тієї частки, яку мали б отримати за відсутності заповіту. Виходячи з того, що за відсутності заповіту спадщина була б розділена між чотирма спадкоємцями першої черги (батько, жінка, донька та син), тобто частка кожного становила б 60 000 грн, обов’язкова частка у даній ситуації становитиме 30 000 грн.)