2.2. Музичний слух - одна з головних складових у системі музичних здібностей.

Музичний слух - одна з головних складових у системі музичних здібностей, недостатня розвиненість якої робить неможливими заняття музичною діяльністю як такої. Б.М. Теплов відзначав два значення терміна «музичний слух». Під «музичним слухом» в широкому значенні цього терміна він розумів як звуковисотний слух, так і деякі інші його види (тембровий, динамічний та ін); у вузькому значенні, за Б.М. Теплову, мова повинна йти тільки про звуковисотного слуху. Оскільки звуковисотного рух є основним «носієм сенсу» в музиці, провідну роль в її сприйнятті і воcпроізведеніі грає саме звуковисотний слух, без якого «неможливо ніяке осмислене сприйняття музики, тим більше - ніяке музичне действованіе»[24, c.138].

Звуковисотний слух в його прояві по відношенню до одноголосної мелодії називають мелодійним. Він «має принаймні дві основи - відчуття ладу і музичні слухові зопрівав ставления. У зв’язку з цим можна говорити про двох компонентах мелодійного слуху. Перший з них можна назвати перцептивних, або емоційним, компонентом... Другий компонент можна назвати репродуктивним, або слуховим»[24, c.187].

Перцептивний компонент, за Б. М. Теплову, необхідний для повноцінного сприйняття, впізнавання мелодії, яке виникає на основі емоційного критерію. Завдяки репродуктивного компоненту відбувається відтворення мелодії, що свідчить про наявність більш-менш розвинених слухових уявлень [24, c.139].

В основі мелодичного слуху лежить відчуття ладу, що представляє собою здатність розрізняти ладові функції звуків мелодії, їх стійкість і нестійкість, їх тяжіння один до одного. Одним з найбільш простих його проявів є почуття тоніки - тенденція закінчувати на ній мелодію і сприймати ту, яка завершується нестійким звуком, як незакінчену. Відчуття ладу в більш «глибокому сенсі виявляється в тому, що всі звуки мелодії сприймаються в їхньому ставленні до тоніки і до інших стійким звуків ладу, що кожен з них має своєрідну ладову забарвлення, що характеризує ступінь його стійкості і характер його» тяжіння»[24, c.179].

Дані сучасної психологічної науки дозволяють вважати, що мелодійний слух в онтогенезі розвивається як єдина система, проте відчуття ладу випереджає в розвитку музичні слухові уявлення.

Багаторічної музично-педагогічною практикою підтверджено, що мелодійний слух у дітей розвивається головним чином на заняттях співом і грою на музичних інструментах. Саме в співі діагностується рівень розвиненості репродуктивного компонента мелодійного слуху.

Сучасні дослідження (К. В. Тарасова) дозволяють позначити шість етапів становлення і розвитку здатності дитини інтонувати мелодію голосом.

Перший, початковий етап, характеризується тим, що інтонування в загальноприйнятому значенні цього слова практично відсутній: дитина просто промовляє слова пісні в певному ритмі, більш-менш збігається з ритмом запропонованого йому пісенного зразка. На другому етапі можна вже розпізнати інтонування одного-двох звуків мелодії, з опорою на які і пропевается вся пісня. На третьому етапі інтоніруется загальний напрямок руху мелодії. Четвертий етап відрізняється від попереднього тим, що на тлі відтворення загального напрямку мелодії з’являється досить «чисте» інтонування окремих її відрізків. На п’ятому етапі «чисто» інтоніруется вся мелодія. Ці п’ять етапів виявлені в умовах співу з фортепіанним супроводом. На шостому етапі необхідність в акомпанементі відпадає: дитина щодо вірно інтонує мелодичний малюнок без супроводу[9, c.213].

Репродуктивний компонент мелодичного слуху, про який йде мова і який може трактуватися як здатність активно і відносно чисто («правильно») відтворювати мелодійний малюнок голосом, формується в більшості дітей у період від чотирьох до семи років. Значний прогрес у розвитку даної здібності на четвертому році життя змінюється в подальшому більш плавним плином цього процесу.

У цілому, оцінюючи ситуацію за її узагальненим, сумарними показниками, доводиться констатувати, що у більшості дітей чистота інтонування (тобто розвиненість репродуктивного слуху) залишається на сьогоднішній день дуже невисокою, і це незважаючи на досить велику кількість часу, що відводиться співу на музичних заняттях в дитячих садах. Можливо, одна з причин тут - відсутність у практиці масового музичного виховання спеціальної та цілеспрямованої роботи з постановки дитячого співочого голосу. Постановка голосу, значно полегшуючи дітям процес вокалізації і знімаючи труднощі слухо-вокальної координації, може сприяти збільшенню діапазону співочого голосу дитини і розвитку його мелодійного слуху.

Що стосується перцептивного компонента мелодичного слуху то його елементарні прояви, що передують формування ладового почуття, можна діагностувати за такими ознаками: впізнавання дитиною знайомій йому мелодії; ідентифікації висунутого мелодичного зразка з оригіналом; що виявляються з більшою або меншою очевидністю почуття тоніки осмислення звуковисотного інтервальних відносин між ступенями ладу.

Перцептивний компонент мелодичного слуху в його елементарних проявах інтенсивно формується до п’ятого року життя, причому саме на четвертому році відбувається значні стрибок у розвитку. У наступні роки на подальших стадіях онтогенезу він розвивається менш активно. Необхідно додати цьому, що перцептивний компонент у його власному значенні - як здатність до розрізнення ладових функцій звук мелодії - формується тільки в умовах спеціально спрямованих і відповідним чином організованих музичних занять[9, c.213].

Принципове значення має віковий етап (четвертий рік життя), коли відбуваються збігаються в часі якісні стрибки в розвитку у дитини та перцептивного та репродуктивного компонентів мелодійного слуху. Це можна пояснити тим, що в зазначеному віці в системі музичного слуху на основі інтонування мелодії голосом виникає нове утворення - власне звуковисотного слухання. Його поява служить базою для формування та подальшого розвитку так званого відносного слуху. Останній же, у свою чергу, може служити основою прижиттєвого формування абсолютного слуху.

Отже, мелодійний слух розвивається в онтогенезі як єдина інтегративна система, для якої характерно взаємодія перцептивного та репродуктивного компонентів; їх формування йде від елементарних до все більш складним складовим.

Розвиток у дітей музичного слуху, і перш за все його головною, звуковисотної «складової», багато в чому залежить від спрямованості і організації тих видів музичної діяльності, які в даному випадку є пріоритетними. До них, як уже зазначалося, в першу чергу відноситься спів - один з основних і найбільш природних видів музичної діяльності дошкільнят та школярів.