Демографічні процеси.

Сама назва розділу дозволяє говорити про те, що мова в ньому буде йти про соціологічні дослідження руху народонаселення. Предметом дослідження стають соціальні відносини в процесі змін народонаселення, соціальні інституції та закономірності відтворення населення на підставі географічних і біологічних факторів та умов. Всередині соціології народонаселення виокремлюють соціологію репродуктивної діяльності та соціологію міграції, в яких ці процеси вивчаються як відповідні різновиди.

Населення — це сукупність людей, що природно-історично складається і безперервно відновлюється в процесі творення і відтворення самого життя. Характеризується населення перш за все природними (вік ,стать)і соціально-економічними (національність, освіта, професія, соціальна група) якостями.

Щодо економіки та соціальної сфери населення є одночасно виробником і споживачем матеріальних благ. Воно не може існувати поза соціально-економічною сферою, а соціально-економічна сфера — без населення, це частини єдиного цілого, які заходяться в досить складних стосунках.

Класи і соціальні групи, як і взаємовідносини між ними, відтворюються в масштабах всього населення. Процес відтворення індивідів протікає в первинних і трудових суспільностях, які забезпечують відновлення їх як живих носіїв якостей, характеристик класу, груп. Це невід'ємне від демографічних процесів в них і забезпечує підготовку нових поколінь до виконання суспільно необхідних економічних, політичних та інших функцій, а тим самим — відновлення всієї соціальної структури.

Соціальне відтворення, таким чином, вміщує в собі як відтворення раніш існуючих елементів соціальної інфраструктури, так і виникнення нових елементів і відносин.

Вивчення соціології народонаселення має велике значення для розуміння динаміки соціальної структури і механізмів соціалізації особистості.

Особистість передбачає, прогнозує і планує свої дії як необхідну передумову існування. Випереджаючий характер цього сприйняття знаходить втілення в багатьох зразках народної мудрості як важливої складової соціальної пам'яті. "Якщо твої плани розраховані на рік — сій жито; якщо на десятиліття — саджай дерева, якщо на віки — виховуй дитину" — підкреслює народне прислів'я.

Залежно від Індивідуальних ознак різні за віком, фахом, статтю, досвідом роботи особистості по-різному налаштовані на сприйняття й оцінку одних і тих же явищ, мають свою "установку", яка розглядається як механізм випереджаючих реакцій особистості на її соціальні ролі.

Засобом соціалізації особистості та контролю за діяльністю суб'єктів соціального буття виступають соціальні норми. Необхідною умовою формування соціальних норм є сукупність економічних, географічних, правових, етнічних, культурних і побутових ознак відновлення як окремих соціальних структур, так і народонаселення в цілому.

Управління демографічним розвитком на національному і регіональному рівнях у найбільш загальному вигляді може бути подано як вплив держави на соціально-демографічні процеси з метою зміни їх тенденцій в найбільш оптимальному для суспільства напрямі. Здійснюється це управління за допомогою впровадження демографічної політики, яка є складовою соціальної політики держави.

В умовах дефіциту робочих місць конкуренція розповсюджується не тільки на абстрактні індивіди та групи, але й на конкретні статево-вікові категорії населення. Дефіцит робочих місць приводить до того, що регулюючі державні інститути вимушені розробляти свою стратегію і тактику в розподілі зайнятості між статево-віковими групами. Так виникає завдання визначення переваг в правах і можливостях зайнятості одних статево-вікових груп в порівнянні з іншими.

Міжстатева нерівність у трудових відносинах має свої відкриті і закриті форми. Проблеми жіночої зайнятості пов'язані з природною потребою жінки в народженні дитини. Жінки, які мають декілька дітей, інколи сприймаються роботодавцем як "невідповідні" з точки зору якості робочої сили. Існують випадки, коли при наймі на роботу відбираються жінки, що не мають дітей, або ті, що дають "гарантії" не мати дітей на майбутнє. Згідно з даними соціологів економістів у сфері важкої та низькооплачуваної праці жінок працює у 2 рази більше, ніж чоловіків.

Конкуренція в розподілі робочих місць охоплює не тільки статеві, але й вікові групи суспільства: молодь, людей середнього та передпенсійного віку.

Вирішення проблеми статево-вікової структури суспільства і її вплив на суспільний розвиток є дуже важливими для держави, хоча, на жаль, вона майже не вивчається у вітчизняній соціально-економічній науці.

Завдання управління демографічними процесами:

Управління демографічним розвитком обумовлюється:

А) Необхідністю забезпечення суспільної потреби у відтворенні населення і його розміщенні на території регіону в розмірах та пропорціях, що відповідають стратегічним цілям і завданням соціально-економічного розвитку суспільства.

Б) Опосередкованим зв'язком демографічних процесів зі сферою суспільної і індивідуальної свідомості, що відображає вплив умов життєдіяльності на демографічну поведінку населення. Роль соціального управління зводиться тут до нівеляції можливих розбіжностей між цілями індивідуальної демографічної поведінки і цілями демографічного розвитку регіону в цілому.

В) Ситуаційними проявами тенденцій розвитку демографічних процесів, які можуть загострити демографічну ситуацію як на регіональному, так і національному рівнях, що вимагає цілеспрямованого управлінського втручання.

Основи демографічної політики

Демографічна політика являє собою систему загальновизнаних на рівні управління ідей, концептуально необхідних засобів, за допомогою яких держава та її соціальні інститути, дотримуючись принципів, що відповідають конкретно-історичним умовам, припускають досягнення встановлених якісних і кількісних цілей як демографічного розвитку, так і цілей соціально-економічного розвитку країни в цілому.

Сукупність демографічних процесів — це одна із підсистем суспільства, і її розвиток підпорядкований інтересам і цілям усієї системи. З цієї точки зору демографічний розвиток країни чи будь-якого її регіону треба розглядати як фактор соціального розвитку, а населення — як кінцеву мету всієї соціальної політики.

Таким чином, в межах демографічної політики держава повинна створювати всі умови для нормального розвитку відтворювальних процесів.

Головними напрямами демографічної політики держави є стимулювання народження визначеного числа дітей, укріплення сім'ї і сімейних відносин, зниження захворювань і смертності, призупинення депопуляції і безсистемної міграції, створення умов для формування ефективної структури населення і трудових ресурсів, зниження рівня безробіття.

Цілеспрямоване управління демографічними процесами для сучасного суспільства є об'єктивно необхідним. Врахування особливостей демографічної ситуації, основних тенденцій відновлення населення стає важливою умовою ефективної соціальної політики. Так, зміна чисельності, статевого складу населення, його професійного і освітнього рівнів, розмірів сім'ї визначають можливий приріст трудових ресурсів з їх кращими якісними і структурними характеристиками .

Відомо, наприклад, що на різних вікових стадіях (в рамках одного покоління) кількісне співвідношення статей неоднакове; з часом питома вага жінок в суспільстві порівняно з чоловіками зростає. У складі населення може бути більше молоді або більше людей пенсійного віку. В таких випадках говорять про "омолодження" або "старіння" нації, що викликається такими обставинами, як смертність і народжуваність, динаміка соціально-демографічних перепадів, економічних криз.

Правильно побудована демографічна політика — це комплекс заходів, спрямованих на створення стійких у часі кількісних і якісних параметрів відновлення населення, що відповідають довгостроковим інтересам суспільства, побудову сприятливих умов для найбільш повного розвитку всіх сутнісних сил людини і максимальної реалізації її творчого потенціалу.

Демографічна політика — це частина соціальної політики держави, але також самостійна частина зі своїми конкретними цілями і методами. В цьому розумінні, підкреслюють російські вчені Д.І. Валентей і А Л. Кваша, всі запрограмовані заходи в соціальній сфері так чи інакше впливають на демографічну політику, хоча й не підміняють останню.

Реалізується демографічна політика в конкретних планах і програмах, що передбачають покращення умов праці і життя людей, зближення класів та інших соціальних груп суспільства, встановлення рівноправних відносин і справедливої рівності між людьми, підвищення їх життєвого рівня.

4.Питання для самоконтролю

1. Сім'я як специфічна мала соціальна група

2. Поняття про шлюб. Історичні форми шлюбу.

3. Класифікація сім'ї. Життєвий цикл сім'ї. Функції сім'ї.

4. Поняття "тендер" та "тендерні відносини

5. Демографічні процеси.

Список літератури

Основна:

1. Вербець В.В. Соціологія. Курс лекцій: навч. посіб. — К., 2009.

2. Герасимчук А.А., Палеха Ю.І., Шиян О.М. Соціологія: навч. посіб. — К., 2002.

3. Козловець Є.А. Соціологія: словник термінів. — К., 2006.

4. Лобанова А.С. Соціологія: навч.-метод. посіб. — Кривий Ріг, 1998.

5. Лукашевич М.П., Туленков М.В. Соціологія. Базовий курс. — К., 2006.

6. Піча В.М. Соціологія - "Каравела", 1999 - 247с.

7. Решетников А.В. Методология исследований в социологии медицины. - М., 2000.

8. Решетников А.В. Социология медицины. — М., 2007.

9. Сірий Є.В. Соціологія: навч. посіб. — К., 2001.