Взаємозв'язок релігії і медицини
В сучасному світі релігійний фактор посідає чільне місце, надаючи помітне вплив на що протікають у ньому. І це закономірно, адже релігія являє собою не тільки віросповідання як таке, але і особливий спосіб життя і мислення. Релігійні канони регламентують найрізноманітніші сторони індивідуального та суспільного життя.
Медицина в усі часи була пов'язана з релігією, релігія з лікуванням. І це не випадково, оскільки і релігія, і медицина стоять біля витоків життя і смерті. «Існування Верховного розуму, а, отже, і Верховної Волі, я вважаю необхідним і неминучим вимогою (постулатом) мого власного розуму, так що якщо б я й хотів тепер не визнавати існування Бога, то не міг би цього зробити, не зійшовши з розуму »- так окреслив свій світогляд великий хірург Микола Іванович Пирогов.
Між тим розвиток медичної технології, кардинальні зрушення в медико-клінічною практиці спонукають багато «гарячі голови» до скептичному відношенню до релігійної традиції.
Релігія являє собою древній і багатоликий елемент життя людства.
Стрижнем будь-якої релігії є віра, яка визначається як «здійснення сподіваного, доказ небаченого ». Визначення складається з двох частин. Перша, - віримо в майбутнє, що воно відбудеться. Друга, - на якій підставі? На підставі впевненості в невидимому - у Бога, який нам дано. При це знання не може бути без віри, в кінцевому рахунку, воно впирається на те чи інше аксіоматичне підстава, але віра може існувати і без знання.
Україна – країна багатонаціональна, cеред її громадян є люди різних релігійних переконань і різних поглядів, на медицину зокрема.
Деякі види медичної допомоги, які цілком звичайні для одних, можуть виявитися неприйнятними для інших хворих, викликати у них опір або навіть образити. А все – релігійні переконання, про які лікарі в західних країнах вважають за краще не забувати. Адже були випадки, коли хворий подавав до суду на лікаря за порушення своїх релігійних прав і вигравав процес.
Чи можна переривати вагітність і коли це допустимо, чи рахувати штучну підтримку життя за допомогою апаратури втручанням в божий промисел, або розцінювати відключення апаратних засобів як евтаназію? Ці принципові питання для багатьох людей далеко не єдина медичний-етична дилема: є умови при яких, наприклад, мусульманин або свідок Єгови ні за що не прийме допомогу лікаря. Тому як не можна! Правда, в повсякденній медичній практиці трапляються і виключення.
Як відомо, свідки Єгови не тільки відкидають всі види ліків, в яких використовується кров людини, але і категорично проти переливання крові. Навіть у разі величезної крововтрати при аваріях і катастрофах вони віддають перевагу смерті над безбожною процедурою. Проте лікарі в Сполучених Штатах знайшли спосіб порятунку вмираючих від крововтрати дітей, якщо їх батьки категорично заперечують проти переливання крові. Суд на деякий час позбавляє їх батьківських прав, і лікарі роблять все необхідне. Як результат, і діти залишилися живі, і батьки не схибили проти своєї віри.
Недавно в пресі промайнуло повідомлення, що в Україні медики теж використовували подібний підхід для переливання крові дитині, батьки якої були свідками Єгови. Але наскільки було успішним втручання медиків, в інформації не указувалося.
Медичне обслуговування віруючих євреїв не має особливих обмежень. Єдине виключення – заборона на надання медичних послуг з субот. Проте він не розповсюджується на ситуації, коли потрібна екстрена допомога. Дорожньо-транспортні події, природні катастрофи і нещасні випадки, а також інфаркти і інсульти зобов‘язують віруючого лікаря-іудея працювати в будь-який день тижня.
Про те, що є кошерниє ліки, знають далеко не всі. Виготовлені вони відповідно до вимог іудейської релігії. Знайти такі медикаменти із знаком «Кошута» на упаковці можна і в українських аптеках. Втім, цей знак не означає, що ліки не можна приймати людям інших віросповідань.
За словами Рабина Галицької синагоги Рава Еліше, поняття кошерності відноситься тільки до пігулок і не застосовується до ін’єкцій. Всі ін‘єкції дозволені. До того ж якщо некошерная складова менше однією шестидесятою загальної ваги ліків, його можна приймати. У разі краєней необхідності євреям-ортодоксам можна приймати і некошерниє пігулки, оскільки найголовніше – збереження життя і здоров’я пацієнта.
Мусульманку повинна лікувати жінка
Всі знають, що мусульманам заборонене спиртне і вживання свинини. Ці заборони розповсюджуються і на лікарські препарати. До складу ліків не повинні входити кров і її складові.
– Звичайно, у разі крайньої необхідності, якщо не існує заміни лікам з небажаними компонентами, можна їх використовувати, але в мінімальних дозах, – розповів «Здоров‘ю.» головний муфтій України шейх Ахмед Тамім. – Іслам не заперечує сучасної медицини, але застосування деяких методів повинне узгоджуватися із звичаями і нормами Ісламу. Бажано, щоб чоловіка лікував чоловік, а жінку – жінка. Якщо така вимога нездійсненно, можна допустити виключення. Лікар повинен пам’ятати про гідність хворого, і оглядати тільки ту частину тіла, яка потребує лікування.
Часто українські лікарі не розуміють східного менталітету, їм складно порозумітися з мусульманами. Тому східні дипломати відправляють своїх дружин і дочок на лікування не тільки на батьківщину, але і на західні країни, де є великий досвід спілкування з людьми мусульманського миру. До речі, в наший країні живе ні багато, ні мало – два мільйони мусульман.
По словах Ахмеда Таміма, недавно в Москві відкрилася мусульманська лікарня, куди їздять пацієнти з України. Але далеко не завжди мусульмани, що живуть у нас, виїжджають для лікування в інші країни. Як правило, община допомагає їм знайти потрібного лікаря в Україні. Тут є фахівці, знайомі з особливостями східного миру. До них охоче йдуть лікуватися не тільки мусульмани.
4.Питання для самоконтролю
1. Предмет етносоціології. Поняття про етнос.
2. Етнічна ідентичність. 3.Національно-етнічні процеси і відносини. Інтеграція. Асиміляція. Сепаратизм. Геноцид.
4. Етнічні процеси в українському суспільстві.
4. Релігія: структура, функції, класифікація.
5. Релігійні процеси в Україні.
6. Взаємозв'язок релігії і медицини
Список літератури
Основна:
Вербець В.В. Соціологія. Курс лекцій: навч. посіб. — К., 2009.
Герасимчук А.А., Палеха Ю.І., Шиян О.М. Соціологія: навч. посіб. — К., 2002.
Козловець Є.А. Соціологія: словник термінів. — К., 2006.
Лобанова А.С. Соціологія: навч.-метод. посіб. — Кривий Ріг, 1998.
Лукашевич М.П., Туленков М.В. Соціологія. Базовий курс. — К., 2006.
Піча В.М. Соціологія - "Каравела", 1999 - 247с.
Решетников А.В. Методология исследований в социологии медицины. - М., 2000.
Решетников А.В. Социология медицины. — М., 2007.
Сірий Є.В. Соціологія: навч. посіб. — К., 2001.