Лекція 12. Злочини проти авторитету органів публічної влади, правосуддя та службові злочини

ПЛАН

1. Наруга над державними символами (ст. 338)

2. Незаконне перешкоджання організації або  проведенню зборів, мітингів, походів і  демонстрацій

3. Опір представникові влади, працівникові  правоохоронного органу, члену громадського  формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві (ст. 342)

4. Самоправство (ст. 356)

5. Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК)

6. Службове підроблення (ст. 366 КК)

7. Одержання хабара (ст. 368 КК)

8. Завідомо незаконні затримання, привід або арешт (ст. 371 КК)

9. Примушування давати показання (ст. 373 КК)

10. Приховування злочину (ст. 396)

1. Наруга над державними символами (ст. 338)

Ця стаття передбачає два простих склади злочину: частина перша визначає відповідальність за публічну наругу над державними символами України, а частина друга – над офіційно встановленим або піднятим прапором чи гербом іноземної держави.

При цьому кримінальна відповідальність за наругу над Державними символами України настає незалежно від того, встановлені, підняті чи виконуються вони офіційно чи ні. Натомість іноземні державні символи визнаються предметом розглядуваного злочину лише тоді, коли вони встановлені чи підняті офіційно відповідним державним органом України, наприклад, у зв'язку з візитом іноземного урядовця, або ж встановлені на приміщенні (на території) іноземного посольства (консульства, торгового представництва тощо). Крім того, не може бути предметом цього злочину гімн іноземної держави. Наруга над ним (наприклад, публічна демонстрація неповаги до іноземної держави при виконанні її гімну під час зустрічі її офіційного представника, нагородження переможця на міжнародних змаганнях, яка супроводжується порушенням громадського порядку) за наявності всіх необхідних ознак може кваліфікуватися як хуліганство.

Одночасна наруга на державними символами України та державними символами іноземної держави утворює ідеальну сукупність злочинів і повинна кваліфікуватися за сукупністю злочинів – ч. 1 та ч. 2 ст. 338.

Безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст. 338, є авторитет державного та суспільного ладу України (ч. 1) та іноземної держави (ч. 2). Додатковим факультативним об'єктом розглядуваного злочину може бути внутрішня та зовнішня безпека України.

Предметом злочину, передбаченого ч. 1, є державні символи України. Згідно зі ст. 20 Конституції України, до них належать: Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.

Предметом злочину, передбаченого ч. 2, є офіційно встановлені чи підняті державний прапор і державний герб будь-якої іноземної держави.

Об'єктивна сторона розглядуваних злочинів виражається в активних діях, що полягають у нарузі над їх предметом. Під наругою треба розуміти знищення, пошкодження, спотворення (вчинення непристойних написів чи малюнків, обливання фарбою, затоптування у грязюку тощо), використання не за призначенням тощо. Наруга над Державним Гімном України може полягати у спотворенні його змісту під час виконання, розповсюдженні спотвореного друкованого тексту.

Обов'язковою ознакою цих злочинів є публічний характер вказаних дій. Під публічністю треба розуміти, по-перше, наругу над державними символами у присутності сторонніх осіб (тобто тих, які не є виконавцями чи співучасниками цих злочинів), наприклад, під час демонстрації мітингів, зборів, походів, культурно-масових заходів (концертів, гулянок), на вулиці перед перехожими. По-друге, вчинення зазначених дій у відсутності інших осіб (таємно), але за умови, що вони стануть відомими невизначеній кількості осіб. Іншими словами, таємний спосіб наруги тільки тоді буде ознакою розглядуваного злочину, коли наслідки таких дій стають очевидними.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення публічної наруги над державними символами – формальний склад злочину.

Суб'єктом злочину може бути особа, яка досягла на момент вчинення злочину 16-ти років.

Із суб'єктивної сторони злочини характеризуються умисною формою вини: винна особа усвідомлює не тільки суспільно небезпечний характер вчинюваних дій, а й те, що ці дії підривають авторитет України (ч. 1) чи іноземної держави (ч. 2) і бажає їх вчинити. Психічне ставлення до спричинення шкоди внутрішній чи зовнішній безпеці України може характеризуватися як необережною формою вини, так і непрямим умислом.

Метою наруги над державними символами України та іноземних держав є приниження їх значення, підрив авторитету відповідної держави, демонстрація неповаги до прапора, герба, гімну, а тим самим і до держави.