7. Умисне знищення або пошкодження військового майна (ст. 411).

Об’єктом злочину є встановлений порядок зберігання військового майна, який зобов’язує кожного військовослужбовця дбайливо зберігати зброю, бойові припаси, засоби пересування, військову та спеціальну техніку, інше військове майно, правильно їх обслуговувати, використовувати й експлуатувати, берегти від псування, втрати, знищення та пошкодження.

Предметом злочину може бути зброя, бойові припаси, засоби пересування, військова та спеціальна техніка, інше військове майно.

З об’єктивної сторони злочин полягае у знищенні чи пошкодженні предмета злочину.

Знищення - це приведення предметів військового майна в повну непридатність, коли вони не можуть бути відновлені й використані за їх цільовим призначенням.

Під пошкодженням військового майна слід розуміти приведення його в часткову непридатність, коли воно втрачає бойові, технічні, господарські властивості і стає знову придатним для використання за призначенням тільки після ремонту. Ступінь пошкодження і спосіб знищення чи пошкодження майна (крім зазначених у ч. 2) не впливають на кваліфікацію злочину.

Знищення або пошкодження військового майна вважається закінченим злочином з моменту приведення військового майна в повну або часткову непридатність. Зважаючи на умисний характер, закон не поєднує кримінальну відповідальність за зазначені діяння з настанням суттєвої чи великої шкоди. Для кваліфікації дій винного за ч. 1 розглядуваної статті достатньо, щоб предмет злочину прийшов у повну чи часткову непридатність для використання його за цільовим призначенням. Знищення або пошкодження військового майна, викликане військовою необхідністю (наприклад, при безпосередній небезпеці захоплення його ворогом), вважається вчиненим у стані крайньої необхідності і не утворює складу злочину.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини.

Суб’єктом злочину є будь-який військовослужбовець, а також військовозобов’язаний, призваний на навчальні або перевірні збори.

Кваліфікуючими ознаками (ч. 2 ст.411) є знищення або пошкодження військового майна: а) шляхом підпалу, б) іншим загальнонебезпечним способом, в) таке, що спричинило загибель людей чи г) інші тяжкі наслідки.

Знищенням або пошкодженням військового майна шляхом підпалу є кваліфікуючою ознакою лише у разі, коли створюється загроза життю чи здоров’ю людей або загроза заподіяння значної матеріальної шкоди як військовій частині, так і іншим особам.

Під загалънонебезпечним способом знищення або пошкодження військового майна треба розуміти дії, небезпечні для життя й здоров’я людей, а також майна інщих фізичних та юридичних осіб (наприклад, затоплення, вибух, улаштування обвалу стіни будинку тощо). Відповідальність за зазначені злочинні дії настає у разі, коли винний передбачав, що він завдає чи може завдати фізичної шкоди людям, а так само може знищити або пошкодити майно інших фізичних чи юридичних осіб, крім військового майна, на яке вчинено посягання, чи міг і повинен був це передбачити.

До інших тяжких наслідків можуть бути віднесені: спричинення внаслідок знищення або пошкодження військового майна тяжких тілесних ушкоджень одній чи кільком особам, середньої тяжкості двом і більше особам, заподіяння серйозної матеріальної шкоди військовій частині, зрив виконання бойового завдання, виведення з ладу важливих споруд тощо.

У разі, коли винний при вчиненні злочину усвідомлював суспільно небезпечний характер знищення або пошкодження військового майна, передбачав, що внаслідок зазначених дій настане смерть або будуть спричинені тяжкі чи середньої тяжкості тілесні ушкодження, або ж буде заподіяна матеріальна шкода не тільки військовій частині, і бажав або свідомо припускав настання таких наслідків, вчинене, залежно від конкретних обставин, потрібно кваліфікувати за ч. 2 ст.411 та відповідними статтями КК, що передбачають відповідальність за інші військові злочини, злочини проти особи, власності або авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян.

Якщо психічне ставлення винного щодо загибелі людей чи інших тяжких наслідків було необережним, вчинене треба кваліфікувати лише за ч. 2 ст. 411.

Особливо кваліфікуючими ознаками є вчинення дій, передбачених ч. 2 ст. 411, в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці (ч. 3 ст. 411).