9. Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією (ст. 303 кк).

Включення даної статті до чинного КК є формою законодавчого втілення наміру захистити суспільство та інтереси його громадян від такого явища, як сутенерство. Суспільна небезпека сутенерства полягає, передусім, у шкоді, яка завдається здоров’ю населення та відносинам у сфері моральності.

Родовим та основним безпосереднім об'єктом злочину є моральні засади суспільства в частині вільного задоволення статевих потреб. Суспі­льна мораль вимагає, щоб зв'язки між людьми для задоволення ста­тевих потреб встановлювалися на основі особистої симпатії, не допускає ведення статевого життя виключно за винагороду. Небезпека сутенерства різнобічна і полягає в тому, що принижуються честь і гідність тих, хто займається проституцією, створюється загроза поширення цілого ряду небезпечних хвороб, виникають аморальні джерела дохо­дів тощо. Додатковим обов'язковим об'єктом злочину, передбаченого ст. 303 може бути статева свобода, здоров'я, воля і гідність особи.

Частина перша ст. 303 передбачає три самостійних види (форми) злочинної діяльності, які відрізняються один від одного за ознаками об’єктивної сторони: втягнення особи в заняття проституцією; примушування особи до зайняття проституцією; сутенерство.

Об’єктивна сторона злочину полягає у примушуванні або втягнення в заняття проституцією жінок і чоловіків, або у сутенерстві.

Під примушуванням до заняття проституцією слід розуміти вимогу на виконання (невиконання) певних дій (різновидом є професійні обов’язки проститутки), що мають спрямованість на задоволення за плату статевих потреб, бажань і фантазій клієнта. Примушування до заняття проституцією може здійснюватись шляхом застосування фізичного насильства (побоїв, умисного заподіяння легких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень) або погрози застосування фізичного насильства.

Втягування до заняття проституцією полягає у схиленні, спонуканні осіб жіночої, а так само й чоловічої статі, до торгівлі своїм тілом. Схилення, навіть, до разового вступу в сексуальні відносини за плату може вважатись втягненням у заняття проституцією.

Законодавець передбачив 4 способи вчинення злочину: обман, шантаж, використання уразливого стану особи, застосування чи погроза застосування насильства.

Шантаж, як спосіб втягнення (примушування) до заняття проституцією, полягає у погрозі повідомити зацікавленим особам, наприклад батькам, чоловіку, дружині, державним, громадським чи іншим організаціям, приватним особам, відомості, що ображають особу потерпілого або які він бажає зберегти в таємниці.

Під такою загрозою розуміється намір оприлюднити як правдиві факти і відомості, так і наклепницькі вигадки.

Обман полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого. Таким чином, обман може мати як активний (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей про певні факти, обставини, події), так і пасивний (умисне замовчування юридичне значимої інформації) характер.

Обман як спосіб втягнення до заняття проституцією полягає в обіцянці надати роботу, наприклад у масажному салоні, нічному клубі, вар’єте тощо.

Під уразливим станом особи, згідно ч.2 примітки до ст. 149 КК,слід розуміти зумовлений фізичними чи психічними властивостями або зовнішніми обставинами стан особи, який позбавляє або обмежує її здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, приймати за своєю волею самостійні рішення, чинити опір насильницьким чи іншим незаконним діям, збіг тяжких особистих, сімейних або інших обставин.

При цьому обов’язково слід встановити, що винна особа усвідомлює, що потерпіла особа знаходиться саме в такому стані.

Для визнання примушування до заняття проституцією (втягнення особи в зайняття проституцією) вчиненим з використанням уразливого стану потерпілої особи внаслідок алкогольного, наркотичного сп'яніння або дії на її організм отруйних, токсичних та інших сильнодіючих речовин не має значення, чи винний привів потерпілого до такого стану (наприклад, дав наркотик, снотворне тощо), чи вона знаходилась у такому безпорадному стані незалежно від його дій.

Для визначення, чи була потерпіла в уразливому стані внаслідок застосування лікарських препаратів, наркотичних засобів, отруйних, токсичних чи інших сильнодіючих речовин, з'ясування механізму впливу котрих на організм людини вимагає спеціальних знань, слід призначати відповідну експертизу.

Під сутенерством, згідно ч.1 примітки до ст. 303 КК слід розуміти дії винної особи по забезпеченню заняття проституцією іншою особою. При цьому це можуть бути різні дії спрямовані на організацію проституції іншими особами: надання транспорту, охорони, забезпечення необхідними засобами, підшук клієнтів надання медичної допомоги тощо. При цьому особа не впливає ні фізично, ні психічно на початок зайняття іншою особою проституцією.

Суб’єктом злочину за ст. 303 КК можуть бути фізичні осудні особи, що досягли 16 річного віку. Суб’єктом примушування або втягнення в заняття проституцією або сутенерства по відношенню до неповнолітніх (малолітніх) може бути особа, якій на момент вчинення злочину виповнилося вісімнадцять років (ч.3 ст. 303 КК). В ч.2 ст. 303 КК вказані спеціальні суб'єкти злочину: службова особа і особа, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності.

Суб’єктивна сторона розглядуваного злочину характеризується прямим умислом. Винний усвідомлює, що справляє психічний вплив на жінку (чоловіка) і бажає в такий спосіб схилити (примусити) її (його) до заняття проституцією. Мотиви злочину на кваліфікацію не впливають і частіше за все носять корисливий характер. Ставлення особи до тяжких наслідків (ч. 3 ст. 303 КК), полягає у формі необережності.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення однієї з дій, передбачених диспозицією ч. 1 ст. 303 КК.

Кваліфікуючими ознаками є вчинення вказаних дій: 1) щодо кількох осіб; 2) повторно; 3) за попередньою змовою групою осіб; 4) службовою особою з використанням службового становища; 5) особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності (ч.2 ст. 303 КК); 6) щодо неповнолітнього; 7) організованою групою (ч.3 ст. 303 КК); 8) щодо малолітнього; 9) якщо вони спричинили тяжкі наслідки (ч.4 ст. 303 КК).

13