Тема 1. Поняття Особливої частини кримінального права та основи кваліфікації злочинів

ПЛАН

1. Поняття і система Особливої частини кримінального права

2. Методика аналізу конкретних складів злочину

3. Наукові основи, зміст та принципи кваліфікації злочинів.

4. Передумови, підстави, структура, види та функції кваліфікації злочинів

5. Правила та юридичне закріплення результатів кваліфікації злочинів

1. Поняття, система та норми Особливої частини кримінального права

Особливу частину кримінального права, складають конкретні норми, розміщені у відповідних розділах, у певній ієрархічній послідовності, і встановлюють відповідальність за конкретні злочинні діяння.

Єдність та нерозривний зв'язок Загальної і Особливої частин КК полягає у неможливості застосування норм Особливої частини без врахування положень Загальної частини, зокрема неможливо кваліфікувати діяння кількох злочинців, які спільно вчинили умисний злочин без узагальнення положень, які врегульовують особливості кваліфікації злочинів при співучасті, охарактеризованих на рівні Загальної частини.

Особлива частина КК — це система норм, які встановлюють коло суспільно небезпечних діянь, котрі визнаються злочинами, види і межі покарань, застосовуваних судам до осіб, що їх вчинили, а також спеціальні підстави звільнення від відповідальності при позитивній посткримінальній поведінці.

Необхідно відзначити, що перелік складів злочинів в Особливій частині КК є вичерпним, тобто особа не може бути притягнена до кримінальної відповідальності за діяння, яке прямо не заборонене законодавством про кримінальну відповідальність.

Норми Особливої частини КК об'єднані у певні розділи, розміщені між собою у чіткій послідовності залежно від ступеня суспільної небезпечності діянь, які посягають на охоронювані кримінальним законодавством суспільні відносини. Дане послідовне розміщення розділів і є системою Особливої частини КК:

І. Злочини проти основ національної безпеки України

II. Злочини проти життя та здоров'я особи

III. Злочини проти волі, честі та гідності особи

IV. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи

V. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина

VI. Злочини проти власності

VII. Злочини у сфері господарської діяльності

VIII. Злочини проти довкілля

IX. Злочини проти громадської безпеки

X. Злочини проти безпеки виробництва

XI. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту

XII. Злочини проти громадського порядку та моральності

XIIІ.Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення

XIV. Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації

XV. Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян

XVI. Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку

XVII. Злочини у сфері службової діяльності

XVIII. Злочини проти правосуддя

XIX. Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)

XX. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

Узагальнення даної системи дозволяє зробити висновок, що вона побудована з урахуванням родового об'єкта злочинів. Тобто в рамках одного розділу Особливої частини об'єднані склади злочинів, які мають спільний родовий об'єкт.

Родовим об'єктом є однорідна група суспільних відносин яким спричиняється, або створюється небезпека спричинення шкоди в результаті вчинення злочинних діянь.

Систематизація злочинів має важливе значення для спрощення пошуку конкретних складів злочинів серед великої кількості норм Особливої частини КК України. А саме, для того, щоб відшукати певний склад злочину — достатньо встановити його родовий об'єкт, а відтак і визначити розділ Особливої частини КК, у якому знаходиться даний злочин, а потім серед норм цього розділу відшукати конкретний злочин.

Норми Особливої частини КК України за змістом поділяються на групи: забороняючі роз'яснюючі заохочувальні.

Забороняючі — встановлюють пряму заборону вчиняти діяння, які окреслені у рамках диспозиції норми, під загрозою застосування відповідних санкцій. Дана група норм становить переважну більшість в Особливій частині КК. У свою чергу дані норми (за структурою) складаються з двох елементів: диспозиції та санкції.

Роз'яснюючі — розтлумачують зміст термінів, які містяться у диспозиціях кримінально-правових норм.

Заохочувальні — передбачають можливість звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності у випадку дотримання нею тих обов'язкових умов, передбачених цими нормами після вчинення злочину (так звана позитивна постаримінальна поведінка).