- •Розділ 1. Предмет, завдання, методи психології
- •1. Визначення психології як науки, її значення, основні принципи, завдання
- •2. Наукові та життєві психологічні знання
- •3. Предмет психології як науки
- •4. Цілісний підхід до вивчення людини у психології
- •5. Зв’язок психології з іншими науками
- •6. Основні галузі психології
- •7. Методи психології
- •Словник термінів
- •Розділ 2. Розвиток психіки та свідомості
- •1. Становлення загальних форм відображення в живих організмах
- •2. Розвиток психіки тварин
- •3. Розвиток психіки і свідомості людини
- •Запитання для самоконтролю
- •Словник термінів
- •Розділ 3. Особистість, її розвиток та формування
- •1. Біологічне, соціальне й культурне в людині
- •2. Взаємозв’язок понять індивід, особистість, індивідуальність
- •3. Психологічна структура особистості
- •4. Спрямованість особистості
- •5. Активність особистості та самоуправління
- •6. Розвиток і формування особистості
- •7. Сучасні концепції дослідження особистості
- •Словник термінів
- •Розділ 4. Пізнавальні психічні процеси
- •4.1 Відчуття
- •1. Поняття про відчуття
- •2. Види відчуттів
- •3. Властивості відчуттів
- •4.2 Сприймання
- •1. Поняття про сприймання, фізіологічні основи сприймання
- •2. Види сприймань
- •3. Властивості сприймань
- •4. Індивідуальні відмінності у сприйманні
- •5. Розвиток сприймання
- •Словник термінів
- •4.3 Уява
- •1. Поняття про уяву та її роль на ранніх етапах розвитку культури
- •2. Функції уяви
- •3. Основні характеристики уяви
- •4. Види уяви
- •5. Прийоми створення уявних образів
- •6. Розвиток уяви
- •Словник термінів
- •1. Загальне уявлення про пам’ять та її фізіологічні основи
- •2. Види пам’яті
- •3. Процеси пам’яті
- •4. Індивідуальні особливості пам’яті
- •5. Мнемонічні прийоми запам’ятовування
- •6. Розвиток пам’яті
- •Словник термінів
- •4.5 Увага
- •1. Поняття про увагу, її природу та значення
- •2. Види та форми уваги
- •3. Основні властивості уваги
- •4. Управління увагою
- •5. Розвиток уваги
- •Словник термінів
- •4.6 Мислення
- •1. Мислення та його фізіологічні основи
- •2. Операції мислення
- •3. Види і форми мислення
- •4. Індивідуальні особливості мислення
- •5. Формування і розвиток мислення
- •4.7 Мовлення
- •1. Поняття про мовлення
- •2. Психологічний механізм мовленнєвої діяльності
- •3. Види мовленнєвої діяльності
- •4. Розвиток мовлення
- •5. Поради студентам щодо розвитку зв’язного мовлення:
- •6. Деякі аспекти мовного етикету українців
- •Методики діагностики мовлення
Методики діагностики мовлення
Аудіювання мовлення. Побудова індивідуального профілю аудіатора (слухача)
Процес аудіювання є провідним серед решти видів мовленнєвої діяльності. Він охоплює слухання та одночасне розуміння озвученого мовлення, є найчастішим у використанні (до 45 % загального часу). Аудіювання може бути частковим, неповним, задовільним, відмінним, незадовільним. Це залежить від багатьох факторів: ступеня знання мовної системи, форми подачі мовленнєвої інформації, цікавості й важливості теми, наявності звукових завад в довкіллі, індивідуально- психологічних особливостей аудіатора, розвитку у нього таких важливих для аудіювання психічних процесів як пам’ять та увага. Експериментально було доведено, що 70–80 % інформації може бути втрачено через неврахування вищезазначених аспектів.
Гарний слух, зацікавленість у темі, добре розвинене мовлення, відсутність зовнішніх завад, правильна організація мовлення мовця, достатньо стійка увага, достатній обсяг оперативної пам’яті, сприятливі особистісні особливості — усі ці показники покращують аудіювання та сприяють зменшенню втрат інформації.
З метою визначення індивідуальних особливостей аудіювання використовується метод «Побудови профілю слухача», що дозволяє проаналізувати свої власні недоліки. Для цього екзаменовані відповідають на запитання щодо різних аспектів аудіювання і відмічають графічно їх знаходження на осях. Вісь абсцис містить номера питань, вісь ординат — відповіді на них за розгорнутій шкалі від +3 до -3 балів, яка відповідає ступеню оцінки: +3 притаманне мені, +2 достатньо притаманне мені, +1 інколи проявляється, — 3 ніколи не може бути, — 2 зазвичай не трапляється, — 1 майже не трапляється, 0 — не знаю. В ідеальних варіантах графік набуває такого вигляду (рис. 2):
