- •Розділ 1. Предмет, завдання, методи психології
- •1. Визначення психології як науки, її значення, основні принципи, завдання
- •2. Наукові та життєві психологічні знання
- •3. Предмет психології як науки
- •4. Цілісний підхід до вивчення людини у психології
- •5. Зв’язок психології з іншими науками
- •6. Основні галузі психології
- •7. Методи психології
- •Словник термінів
- •Розділ 2. Розвиток психіки та свідомості
- •1. Становлення загальних форм відображення в живих організмах
- •2. Розвиток психіки тварин
- •3. Розвиток психіки і свідомості людини
- •Запитання для самоконтролю
- •Словник термінів
- •Розділ 3. Особистість, її розвиток та формування
- •1. Біологічне, соціальне й культурне в людині
- •2. Взаємозв’язок понять індивід, особистість, індивідуальність
- •3. Психологічна структура особистості
- •4. Спрямованість особистості
- •5. Активність особистості та самоуправління
- •6. Розвиток і формування особистості
- •7. Сучасні концепції дослідження особистості
- •Словник термінів
- •Розділ 4. Пізнавальні психічні процеси
- •4.1 Відчуття
- •1. Поняття про відчуття
- •2. Види відчуттів
- •3. Властивості відчуттів
- •4.2 Сприймання
- •1. Поняття про сприймання, фізіологічні основи сприймання
- •2. Види сприймань
- •3. Властивості сприймань
- •4. Індивідуальні відмінності у сприйманні
- •5. Розвиток сприймання
- •Словник термінів
- •4.3 Уява
- •1. Поняття про уяву та її роль на ранніх етапах розвитку культури
- •2. Функції уяви
- •3. Основні характеристики уяви
- •4. Види уяви
- •5. Прийоми створення уявних образів
- •6. Розвиток уяви
- •Словник термінів
- •1. Загальне уявлення про пам’ять та її фізіологічні основи
- •2. Види пам’яті
- •3. Процеси пам’яті
- •4. Індивідуальні особливості пам’яті
- •5. Мнемонічні прийоми запам’ятовування
- •6. Розвиток пам’яті
- •Словник термінів
- •4.5 Увага
- •1. Поняття про увагу, її природу та значення
- •2. Види та форми уваги
- •3. Основні властивості уваги
- •4. Управління увагою
- •5. Розвиток уваги
- •Словник термінів
- •4.6 Мислення
- •1. Мислення та його фізіологічні основи
- •2. Операції мислення
- •3. Види і форми мислення
- •4. Індивідуальні особливості мислення
- •5. Формування і розвиток мислення
- •4.7 Мовлення
- •1. Поняття про мовлення
- •2. Психологічний механізм мовленнєвої діяльності
- •3. Види мовленнєвої діяльності
- •4. Розвиток мовлення
- •5. Поради студентам щодо розвитку зв’язного мовлення:
- •6. Деякі аспекти мовного етикету українців
- •Методики діагностики мовлення
4. Індивідуальні відмінності у сприйманні
Сприймання залежить від особистісних особливостей, оскільки люди відрізняються один від одного за своїми характеристиками. Науковці стверджують, що існують індивідуальні відмінності у сприйманні. Тому виокремлюють типи цих відмінностей, а саме: синтетичний, аналітичний, описовий, пояснювальний, об’єктивний, суб’єктивний.
1. Синтетичний тип сприймання характеризується яскравим загальним враженням від предметів, загальним змістом і загальними особливостями сприйнятого. Люди з даним типом сприймання найменше звертають увагу на деталі й подробиці предметів або явищ.
2. Люди аналітичного типу сприймання характеризуються схильністю до виокремлення деталей і подробиць. Їх розповіді завжди наповнені подробицями й описом окремих деталей предметів або явищ, за якими часто-густо втрачається зміст цілого.
3. Описовий тип сприймання характеризується тим, що такі люди обмежуються фактичною картиною того, що бачать або чують. Вони не намагаються пояснити сутність сприйнятого. Мотиви вчинків інших людей, рушійні сили подій або явищ залишають поза їхньою увагою.
4. Люди з пояснювальним типом сприймання характеризуються тим, що завжди намагаються пояснити побачене або почуте. Їх не задовольняє лише та інформація, яку вони сприймають безпосередньо.
5. Об'єктивний тип сприймання характеризується чіткою відповідністю сприйнятого та реального.
6. Суб'єктивний тип сприймання характеризується тим, що люди виходять за межі фактичного і багато чого додають від себе. У своїх розповідять вони схильні передавати не дійсне, а власні суб’єктивні враження про нього. Вони говорять про власні думки й переживання, викликані сприйнятим явищем.
5. Розвиток сприймання
Новонароджена дитина не здатна сприймати реальний світ як цілісну картинку. Сенсорні функції і перцептивні дії у перші місяці життя дитини, що спрямовані на сприймання, випереджають розвиток її тілесних рухів і впливають на них. Перші ознаки предметного сприймання проявляються у дво-чотиримісячному віці, коли починають формуватися перші дії з предметами. У п’ять- шість місяців дитина фіксує погляд на предметі, яким оперує. У переддошкільний період у дітей формуються складні види зорового аналізу та синтезу під впливом ігрової й конструктивної діяльності. Під час навчання в школі відбувається активний розвиток сприймання, зумовлений становленням адекватного образу предмета під час маніпуляції із ним; ознайомленням із просторовими властивостями предметів за допомогою рухів очей і рук; набуттям здатності швидко без додаткових рухів упізнавати окремі властивості сприйманих об’єктів, відрізняти їх один від одного.
Важливою умовою розвитку сприймання дитини є виконання нею домашніх обов’язків, заняття конструюванням, малюванням, ліпленням, музикою, читанням тощо. Таким чином, дитина має можливість розширювати власні уявлення (суб’єктивні образи) про предмети, які її оточують. Під час тривалих і різноманітних експериментів у спілкуванні, іграх, навчанні й праці дитина відкриває структуру свого оточення. У цих видах діяльності вона активно досліджує і цікавиться довкіллям, спостерігає за ним, висуває, перевіряє, підтверджує або спростовує власні перцептивні гіпотези.