2.2. Методи психологічного аналізу діяльності

Вивчення робочих документів проводили з метою скласти точне уявлення про психологічні особливості професійної діяльності СОО, про цілі і задачі охоронної діяльності, про функціональні обов’язки спеціалістів, про режим і умови праці, суспільну значущість даної діяльності, про найбільш складні і відповідальні ділянки роботи, характерні помилки та їх наслідки, про стан здоров’я співробітників, що дало можливість визначити напрямок та методичні прийоми подальшого вивчення діяльності [28, с. 261].

Опитування співробітників проводили у формі інтерв’ю (бесіди), анкетування, збору анамнестичних даних та експертних оцінок.

Під бесідою розуміють процес безпосереднього спілкування, який дає можливість не тільки отримати відповіді на поставлені питання, але й уточнити відповіді та вести спостереження за співбесідником [28, с. 262]. Проведені нами бесіди дали можливість проаналізувати та узагальнити індивідуальні судження, оцінки СОО, скласти враження про їх ставлення до різних аспектів процесу діяльності, отримати характеристики суб’єктивного стану співробітників.

Анкета являє собою певним чином структурно організований набір запитань, кожне з яких логічно пов’язане з центральним завданням дослідження [147, c.49-50]. В процесі анкетування нами були отримані письмові відповіді на сукупність запитань стосовно умов і змісту діяльності, мотивації до виконання діяльності, обсягу професійних навантажень, індивідуальних режимів праці та відпочинку, особливостей міжособистісних стосунків та ін. Зразок анкети, яка використовувалась нами в дослідженні, надається в додатку А.

Біографічний метод використовували для з’ясування умов формування особистості СОО, для аналізу професійно-значущих біографічних даних, особливостей життєвого шляху, мотивів вибору діяльності та професійного становлення охоронця, дослідження зумовлених особливостями розвитку особистості причин зниження рівня професійної та соціальної адаптації, за наявності таких.

Експертні оцінки являють собою індивідуальні або групові висновки відносно рівня професійної підготовки співробітника, ефективності його діяльності. В нашому дослідженні оцінки професійної успішності співробітників надавались незалежно п'ятьома компетентними особами (безпосередні керівники чи досвідчені фахівці, які добре знають співробітника) за розробленими нами критеріями. Критерії оцінювання професійної успішності СОО наведені в додатку Б.

В дослідженні також здійснювали аналіз помилкових дій – систематизація помилок в діяльності, з’ясування їх причин та наслідків, аналіз ролі психологічних факторів у виникненні помилок та визначення можливості їх профілактики за рахунок оптимізації професійної підготовки і ретельного відбору СОО [28, с. 264].

2.3. Методики дослідження нейродинамічних властивостей

Дослідження властивостей основних нервових процесів (сили, функціональної рухливості, урівноваженості), латентних періодів сенсомоторних реакцій різного ступеня складності на зорові та слухові подразники здійснювали за допомогою приладу для нейродинамічних досліджень. Урівноваженість нервових процесів вивчалась за методикою “Реакція на рухомий об’єкт”. Особливості вегетативної регуляції визначали за допомогою вимірювання артеріального тиску та частоти серцевих скорочень.

Вивчення сили та функціональної рухливості нервових процесів проводили за допомогою модифікованої нами методики М.В.Макаренка у режимах “нав’язаний ритм” та “зворотний зв’язок” [141], [144]. Такий варіант дослідження не передбачає застосування тренувальних серій при вивченні кожної властивості нервових процесів окремо; тренування здійснюється при виконанні всього комплексу нейродинамічних досліджень за рахунок поступового зростання складності тестових завдань.

Режим “нав’язаний ритм” характеризується чергуванням позитивних і гальмівних подразників, які пред’являються у псевдовипадковій послідовності при східчастому зростанні швидкості від 30 до 120 сигналів за хвилину. Робота на кожній швидкості триває 30 с; кожні наступні 30 с швидкість зростає на 10 подразників в 1 хв.

В режимі “зворотний зв’язок” швидкість пред’явлення сигналів залежить від правильності роботи обстежуваного: тривалість пред’явлення кожного подразника на початку дослідження дорівнює 900 мс, після правильної реакції експозиція наступного сигналу скорочується на 0,02 с, а після неправильної – збільшується на таку ж саму величину. Пауза між експозиціями постійна і дорівнює 0,2 с.

При вивченні сили та функціональної рухливості нервових процесів досліджуваний отримує інструкцію якомога швидше натискати праву кнопку правою рукою при появі на екрані монітору квадрата; при появі кола натискати ліву кнопку лівою рукою, при появі трикутника жодної кнопки не натискати. Обстежуваного попереджають, що темп подачі сигналів буде поступово зростати, тому потрібно намагатись весь час виконувати завдання швидко та правильно, не припиняючи роботу при високій швидкості зміни подразників.

Кількісним показником рівня функціональної рухливості нервових процесів (ФРНП) в режимі “нав’язаний ритм” є максимальна частота пред’явлення подразників, при якій досліджуваний допускає не більше 5-5,5% помилок. За даними М.В.Макаренко, про високий рівень ФРНП свідчить 100 та більше продиференційованих досліджуваним подразників за 1 хв; середній рівень рухливості – 80 - 90 подразників за 1 хв.; нижче середнього рівень рухливості – 60 - 70 подразників за 1 хв.; низький рівень рухливості – 50 та менше подразників за 1 хв. Такий підхід до оцінювання реалізується за умови вербального характеру подразників та наявності тренувальної серії, яка проводиться на п’яти швидкостях: 30, 40, 50, 60, 70 (або 30, 50, 70, 90, 110) подразників в 1 хв., робота на кожній швидкості триває 30 с. [143, с. 153].

Показником ФРНП в режимі “зворотний зв’язок” є час (в секундах) диференціювання 120 позитивних і гальмівних сигналів. Чим менший час, затрачений на проходження серії позитивних і гальмівних сигналів, тим більш високим є показник ФРНП. Тест виконується три рази, оцінюється кращий результат. За даними М.В.Макаренко [143, с.156] при пред’явленні предметних подразників час у 57,0 с і менше свідчить про високий рівень ФРНП, 57,1- 63,5 - рівень вище середнього, 63,6 – 73,7 - середній рівень, 73,8 – 79,9 - рівень нижче від середнього, 80,0 і більше - низький рівень ФРНП. Додатковим показником індивідуального рівня ФРНП, як вважає М.В.Макаренко [144], є і величина мінімальної експозиції сигналу, яку обстежуваний досягає за час виконання тесту.

Вивчення сили нервових процесів (СНП) (працездатності головного мозку) у режимі “зворотний зв’язок” полягає у диференціюванні позитивних і гальмівних подразників досліджуваним, яке здійснюється впродовж 5 хв. Показником СНП є загальна кількість пред’явлених та перероблених подразників за 5 хв роботи: чим більша кількість перероблених сигналів, тим вища СНП. Шкала оцінювання СНП пропонується для результату, отриманого після двохразового тренування: високий рівень – 740 і більше подразників, вищий від середнього – 739 – 691 подразників, середній – 690 – 630 подразників, нижчий від середнього – 629 – 581 подразників, низький рівень – 580 і менше подразників на першосигнальні подразники [143, с. 100].

У режимі “нав’язаний ритм” показником рівня працездатності головного мозку є відношення кількості помилкових реакцій, представлених у відсотках, до загальної кількості подразників, пред’явлених за період виконання завдання [143, с.97]. Для всіх досліджуваних кількість пред’явлених подразників є однаковою. Проведення тестування для визначення СНП передбачає попереднє тренування з поступовим (на 10 подразників кожні 30 с) підвищенням швидкості пред’явлення подразників від 30 до 150 подразників за 1 хв.

Індивідуальна властивість СНП у досліджуваних віком від 16 до 45 років оцінюється за якістю переробки різномодальної першосигнальної інформації таким чином. Про високий рівень переробки зорової інформації свідчить 4,0 % чи менше помилок, про рівень вище середнього – 4,1% - 7,7%, середній – 7,8% - 12,1%, нижче від середнього – 12,2 – 15,9 %, низький рівень – 16,0 % та більше [143, с. 99].

Врівноваженість процесів збудження та гальмування в корі головного мозку вивчали за допомогою модифікованої методики “Реакція на рухомий об’єкт” [155]. При виконанні методики обстежуваним необхідно як можна точніше зупинити курсор, який рухається по горизонтальній прямій монітору, по досягненню ним заданої відмітки. Реакція досліджуваного при виконанні цього завдання може бути а) передчасною, коли курсор не досягає відмітки; б) із затримкою – курсор зупинено після відмітки і в) точною – курсор зупинений строго на відмітці. Кожна передчасна реакція чи реакція із запізненням має кількісну характеристику в абсолютних значеннях відхилення – в мілісекундах. Цей показник для передчасних реакцій позначається знаком “-“; для реакцій із запізненням – знаком “+”. В процесі дослідження вимірюють точність 30 реакцій (перші п’ять спроб завдання в серії з 35 спроб є тренувальними); реєструють абсолютну величину кожної реакції та її знак.

При оцінці результатів враховується кількість передчасних реакцій, реакцій із запізненням та точних реакцій. Перевага точних реакцій свідчить про врівноваженість нервових процесів; перевага передчасних реакцій вказує на підвищену збудливість; збільшення числа реакцій із запізненням - ознака переваги гальмівних процесів. Кількісним показником врівноваженості нервових процесів виступає сума абсолютних значень передчасних реакцій і реакцій із запізненням без урахування знаку; менші числові значення цього показника свідчить про більшу врівноваженість нервових процесів.

Перевагу процесів збудження (гальмування) визначають за сумою абсолютних значень передчасних реакцій і реакцій із запізненням з урахуванням знаку. Сумарний результат з від’ємним знаком свідчить про перевагу процесів збудження, а з позитивними значеннями - вказує на перевагу процесів гальмування. Більший сумарний результат вказує на більшу вираженість відповідного нервового процесу.

Індивідуальні особливості сенсомоторного реагування на сигнали різного ступеня складності вивчали за допомогою латентних періодів простих та складних сенсомоторних реакцій в зоровому та слуховому аналізаторах. Час простої сенсомоторної реакції є інтегральним показником швидкості проведення збудження по різним ланкам рефлекторної дуги; цей показник розглядають в якості критерію збудливості центральної нервової системи [143, с. 189]. Оскільки латентний час сенсомоторного реагування характеризує цілісну реакцію організму, він виступає адекватним показником функціонального стану нервової системи [143, с. 189].

При вивченні простої зорово-моторної реакції досліджуваному пред’являється світловий сигнал, у відповідь на який він повинен з максимальною швидкістю натиснути на сигнальну кнопку. Величина латентного періоду кожної реакції в серії з 30 сигналів вимірюється автоматично з точністю до 0,01с і висвітлюється на дисплеї у вигляді цифрового індикатора. Експозиція сигналів становить 700 мс, інтервал між сигналами коливається від 0,5 до 1,9 с.

При визначенні латентних періодів складної сенсомоторної реакції вибору одного з трьох подразників досліджуваному пропонується реагувати правою рукою тільки на один вид подразників (при пред’явленні геометричних фігур тільки на квадрат; при пред’явленні вербальних подразників тільки на слово з назвою тварин; при пред’явленні подразників різного кольору тільки на червоний сигнал). Пред’являється серія з 30 подразників, 10 з яких є позитивними, тобто на них треба відповідати руховою реакцією. Інші подразники є гальмівними, вони не передбачають ніякої відповіді. При правильній реакції на гальмівний подразник цифровий індикатор гасне, при неправильній – висвітлюється повідомлення про помилку.

При вивченні латентних періодів реакцій вибору двох з трьох сигналів в серії з 30 сигналів з експозицією 0,9с досліджуваний реагує на подразники двома руками. При появі на екрані квадрата він повинен реагувати натисканням правої кнопки пульту правою рукою; при появі кола – необхідно лівою рукою натискати ліву кнопку, при появі трикутника – ніяк не реагувати. Крім геометричних фігур методика передбачає можливість використання вербальних і кольорових стимулів.

Одним з поширених методів вивчення швидкісних параметрів індивідуальних особливостей процесу обробки інформації вважають дослідження швидкості центральної переробки інформації [143], [173], [183]. В.Д.Небілицін [173] висловив припущення, що час обробки інформації та прийняття рішень істотно залежать від швидкості руху нервових імпульсів по нейронним комплексам кори. Час центральної переробки інформації (ЧЦПІ) визначають за різницею між латентними періодами реакцій вибору одного (ЧЦПІ-1) чи двох (ЧЦПІ-2) з трьох подразників і простої СМР. Низький час ЧЦПІ вказує на високу швидкість руху нервових імпульсів по нейронам кори і високу швидкість обробки інформації.

Особливості вегетативної регуляції визначали за допомогою двохразового (на початку та в кінці досліджень) вимірювання систолічного та діастолічного артеріального тиску та частоти серцевих скорочень.