4.2 Рекомендації стосовно оптимізації психофізіологічного супроводу військово-професійної діяльності співробітників особистої охорони

Моніторинг психофізіологічного стану як базова складова психофізіологічного супроводу військово-професійної діяльності співробітників особистої охорони.

Основною задачею психофізіологічного супроводу охоронної діяльності є контроль і оптимізація продуктивності роботи і рівня професійної і соціально-психологічної адаптації СОО, які можуть зазнавати негативних змін під впливом несприятливих чинників професійної діяльності. Оцінка військово-професійної адаптації та працездатності здійснюється за допомогою моніторингу психофізіологічного стану, під час якого проводиться діагностика функціональних станів, вивчається динаміка працездатності фахівців. Під моніторингом психофізіологічного стану розуміють “постійне, тривале відстеження динаміки психофізіологічного стану для фіксації чи прогнозування моментів критичних відхилень від його оптимальних характеристик з метою негайного застосування коригувальних заходів” [109, с. 85].

Наявність критичних відхилень від нормативних значень у показниках психофізіологічного стану вказує на необхідність коригування виявленої негативної динаміки, розробки системи оптимізаційних і профілактичних заходів для підвищення стійкості до впливу дезадаптаційних факторів, збереження професійного здоров’я і утримання належного рівня працездатності СОО, запобігання надмірному виснаженню функціональних резервів і розвитку патологічних станів.

За даними літературних джерел, методики, які застосовуються для моніторингу, мають відповідати певним вимогам: мати експрес-характер; давати інтегральну кількісну оцінку індивідуального психофізіологічного стану; підлягати автоматизації та комп’ютеризації, мати достатню точність і можливість прогнозу [109].

Таким вимогам, на наш погляд, повністю відповідають такі методики:

• шкалована самооцінка різних параметрів психофізіологічного стану [109];

• тест вибору кольорів Люшера [215];

• “анкета співробітника” (модифікований варіант “анкети” [109]);

• скринінг емоційного стану [154];

• методика діагностики рівня соціальної фрустрованості Вассермана – Бойка [109], [201].

Вказані методики, на наш погляд, доцільно використовувати для моніторингу психофізіологічного стану в процесі супроводу ВПД СОО.

Психофізіологічні заходи оптимізації військово-професійної діяльності співробітників особистої охорони.

Успішність ВПД СОО є результатом взаємодії багатьох чинників: професійної підготовки, професійного досвіду, наявності необхідних ПВЯ, сформованої професійної мотивації, організаційних факторів та багатьох інших складових. Значною мірою ефективність професійної діяльності охоронців залежить від рівня пристосування до специфічних, несприятливих умов охоронної діяльності, сформованості успішних індивідуальних адаптивних стратегій.

Серед основних напрямків спрямування оптимізаційних заходів виділяють: зменшення сили дії на людину певного дезадаптаційного фактора чи повне його усунення; підвищення стійкості людини до дії несприятливих чинників; підсилення адаптаційно сприятливих для людини факторів з метою компенсації дезадаптивних [109]. Тому коригувальні та формуючі впливи психофізіологічного супроводу охоронної діяльності орієнтовані в першу чергу на підвищення адаптаційних можливостей фахівців, на збільшення їх стійкості до дезадаптивних впливів охоронної діяльності та підсилення дії адаптаційно сприятливих чинників.

Задачі і заходи психофізіологічного супроводу відрізняються на різних етапах професіоналізації СОО. На стадії початкової адаптації до професійної охоронної діяльності актуальним є пристосування до нових психофізіологічних навантажень, умов праці, нового соціального оточення і групових норм; пристосування наявного професійного досвіду, знань та умінь до вимог нової робочої ситуації. Ефективними інструментами для вирішення таких задач супроводу є психологічне консультування, тренінги саморегуляції емоційних станів, допомога в засвоєнні групових та організаційних норм та цінностей, підвищенні професійної компетенції та коригуванні самооцінки [88].

На подальших етапах професіоналізації з наближенням до професійної майстерності психофізіологічний супровід спрямований на допомогу у підвищенні професійної компетентності, кваліфікації і розвитку кар’єри; на підтримку при переживанні складних професійних ситуацій, подоланні конфліктів, професійних криз, почуття невдоволеності, профілактику емоційного вигорання, професійно-особистісних деформацій. На цьому етапі важливими є оцінка професійно-психологічного потенціалу при різних професійних (посадових) переміщеннях (по вертикалі та горизонталі), заходи спрямовані на збереження і розвиток професійної мотивації, забезпечення професійного довголіття і самозбереження співробітників. Психологічний супровід на етапі завершення професійної діяльності полягає в допомозі в переорієнтації життєвих цінностей і соціальних орієнтирів, пошуку нового сенсу життєдіяльності, адаптації до нових життєвих умов і вимог [88].

Заходи оптимізації можуть бути спрямовані вибірково до різних компонентів цілісної системи фахівець - об’єкт охорони - оточуюче середовище, але в першу чергу вони націлені на ті підсистеми психофізіологічної структури індивідуальності СОО, які зазнають найбільшої завантаженості при виконанні тих чи інших аспектів охоронної діяльності. Коригувальні та реабілітаційні програми враховують глибину та інтенсивність виявлених при проведенні моніторингу порушень і залежно від наявного психофізіологічного стану можуть бути поділені на заходи екстреного втручання для негайного (невідкладного) впливу; заходи корекції негативних змін психофізіологічного стану, які призводять до порушень адаптації; заходи профілактики негативних змін психофізіологічного стану, які призводять до порушень адаптації [116].

На основі визначеної в процесі моніторингу актуальної індивідуальної проблематики відбувається формування “груп ризику” за основними напрямками коригувальної роботи: профілактика професійного стресу і проявів емоційного вигорання, робота з психосоматичними проблемами, проявами дезадаптації, розвиваючі групи (розвитку комунікативних здібностей, особистісного росту), проблем-центровані групи та інше.

Рекомендації по оптимізації професійної діяльності СОО можуть мати загальний характер (такі рекомендації базуються на результатах комплексного психофізіологічного дослідження професійної вибірки) чи індивідуальний характер, коли враховується проблематика кожного фахівця особисто. Загальні рекомендації спрямовані в першу чергу на зміцнення стресостійкості, збільшення військово-професійної працездатності, надійності діяльності, збереження професійного здоров’я співробітників і будуть детальніше викладені далі. Вони можуть використовуватись як для роботи в груповому форматі, так і виступати підґрунтям індивідуальних рекомендацій, а також слугувати підставою для адміністративно-організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію професійної діяльності.

Індивідуальні рекомендації розроблюються і реалізуються для кожного співробітника окремо на основі індивідуального підходу, який враховує структуру індивідуальних психофізіологічних властивостей, потреб і можливостей СОО, виявлені в процесі моніторингу негативні зміни психофізіологічного стану. Індивідуальний підбір методів не означає обмеження їх вузьким спектром заходів, сфокусованих на вирішення конкретної задачі; оптимізаційні заходи передбачають роботу з широким діапазоном індивідуальних адаптаційних механізмів – від психофізіологічних до соціально-психологічних.

Розглянемо детальніше рекомендовані для СОО оптимізаційні заходи, використовуючи їх класифікацію за методами впливу.

Фізіолого-гігієнічні та фізіотерапевтичні методи, до яких відносять фізіологічні заходи (спеціальні фізичні та дихальні вправи, водні процедури, інфрачервоне та ультрафіолетове опромінення, контрастні температурні впливи, оксигенобаротерапію та ін.), електрофізіологічні (франклінізація, гальванізація, електронейроміостимуляція, електросон, електроанальгезія, електротранквілізація) та психофізіологічні заходи (апаратні і комп’ютерні методики з біологічним зворотним зв’язком, вплив на біологічно активні точки). Ці та інші немедикаментозні засоби вважають ефективним засобом збільшення працездатності і витривалості, відновлення функціональних резервів, профілактики розвитку несприятливих станів, перевтоми, функціональних, невротичних та психосоматичних розладів [109], [116], [253].

З контрастних температурних методів для СОО першочергове значення має загартування, яке сприяє збільшенню стійкості організму до холодних температур і виступає засобом профілактики простудних захворювань. Сауна і контрастний душ, окрім загального позитивного впливу на обмінні, нейроендокринні процеси, вегетативну регуляцію, сприяють також підвищенню стійкості до перепадів температур, витривалості в роботі під час спеки, інших несприятливих погодних умов.

Регулярна фізична підготовка, заняття фізичною культурою та різними видами спорту (з перевагою різних видів одноборств), регулярна участь у спортивних змаганнях є стандартною практикою для СОО, яка зміцнює фізичні сили і витривалість, а також виконує психорегулюючу та психогігієнічну роль. Різні комплекси гімнастичних вправ, підібраних з урахуванням ситуативної можливості їх реалізації, бажано виконувати протягом робочої зміни для підтримання оптимального психофізіологічного стану: активуючі вправи для зняття стану монотонії, профілактики перевтоми; дихальні для нормалізації балансу основних нервових процесів; релаксаційні для зменшення надмірного психоемоційного збудження.

Заходи фізичної культури надають також широкі можливості для тренування професійно-важливих психофізіологічних функцій, що є важливим напрямком роботи супроводу професійної діяльності. Оскільки швидкість сенсомоторного реагування в несподіваних нештатних ситуаціях є важливим параметром професійної діяльності СОО, ефективними виявляються тренувальні спортивні вправи та ігри, які передбачають розвиток високої швидкості реакцій (такі, зокрема, як гра в настільний теніс, комп’ютерні ігри і спеціальні програми). До заходів фізичної культури, спрямованих на збільшення загальної витривалості організму, відносять кроси, плавання.

Оптимізаційні апаратурні методи, які передбачають використання технічних засобів, застосовуються для відновлення працездатності, нормалізації психофізіологічного стану СОО, загального оздоровлення організму, переважно в межах лікувально-реабілітаційних програм, спрямованих на відновлення функціональних резервів організму військовослужбовця.

Ефективним є метод гіпербаричної оксигенації, при якому кисень, що надається під тиском, розчиняється в плазмі крові та усуває прояви вторинної тканинної гіпоксії – одного з провідних патогенетичних механізмів хронічної психоемоційної напруги і травматичного стресу [253].

Лікувальне застосування електричного поля (франклінізація), яке полягає в обмеженні потоків аферентної імпульсації від нервових закінчень шкіри і посиленні гальмівних процесів в підкоркових центрах і корі головного мозку, зумовлює нормалізацію психоемоційного стану людини, веде до нівелювання соматовегетативних дисфункцій, підвищення працездатності [253].

При лікувальному застосуванні постійного електричного струму (гальванізації) в тканинах активізуються системи регуляції локального кровотоку, внаслідок чого підвищується вміст біологічно активних речовин, стимулюються обмінно-трофічні, регенераційні та місцеві нейрогуморальні процеси в тканинах, що зумовлює поліпшення загального самопочуття людини, веде до відновлення працездатності [253].

Метод електронейроміостимуляції передбачає активуючий та релаксуючий вплив на нервово - м’язовий апарат людини за рахунок дії слабкого електричного струму, який викликає природне скорочення та подальше розслаблення скелетних м’язів [253].

Електросон передбачає застосування імпульсного електричного струму на гіпногенні структури головного мозку. Терапевтичний ефект досягається послідовною зміною двох функціональних фаз – гальмування і активації. Прояви гальмування, які характеризуються дрімотним станом, зменшенням ЧСС та дихання, змінами біоелектричної активності ЕЕГ, з’являються в процесі проведення процедури електросну. Друга, активаційна фаза, наступає через 30 хвилин після закінчення процедури і полягає у підвищенні активності, бадьорості, підвищенні працездатності і настрою [253].

В комплексі заходів супроводу професійної діяльності СОО ефективним є застосування методів впливу на біологічно активні точки (БАТи), заснованих на методі рефлексотерапії. Подразнення рецепторів периферійних нервів в проекційних зонах внутрішніх органів за допомогою складної послідовності рефлекторних реакцій приводить до позитивних змін функціонального стану окремих органів і організму в цілому. Широкого практичного застосування здобув масаж БАТ підошви, де найбільш повно представлені проекційні зони практично всіх органів [253, с. 441].

Перспективним виявляється застосування лазерної акупунктури БАТ шкіри, яка реалізує специфічну структуру неспецифічної активації, тобто оптимізує процеси саморегуляції людини [97], [116].

Використання біологічних (фармакологічних та фітотерапевтичних) методів вважають одним з найефективніших заходів психофізіологічного супроводу ПФЗ ВПД, яка відбувається в особливих, екстремальних умовах [176], [178], [251]. Під фармакологічною корекцією розуміють однократний чи курсовий прийом фармакологічних препаратів з метою відновлення функціонального стану та працездатності (боєздатності) людини [253, с. 436].

Біологічні методи використовуються для коригування значних змін психофізіологічного стану, відновлення виснажених резервів організму, лікування функціональних, невротичних та психосоматичних розладів. Фармакологічна корекція призначається при появі клінічних ознак порушень психофізіологічних функцій або для екстреного відновлення функціональних ресурсів перед проведенням спецоперацій і т.д. Медикаментозна підтримка також є доцільною і в ситуації тривалих збільшених навантажень СОО, а також в процесі динамічного медичного супроводу осіб з проявами дезадаптації різного ступеню вираженості.

З метою біологічної корекції вживають медичні препарати різних фармакологічних груп і характеру впливу, але переважно заспокоюючої, стимулюючої та відновлювальної дії, тобто транквілізатори, антидепресанти та засоби, які нормалізують метаболічні процеси в організмі [253, с. 439].

Для профілактики вищезазначених порушень та на реабілітаційних етапах терапії часто призначають фітопрепарати, які поступаються за інтенсивністю впливу, але мають м’якшу терапевтичну дію, не мають побічних ефектів і не викликають розвитку залежності.

Застосування транквілізаторів, які спричинюють заспокійливу і протитривожну дію, знімає психоемоційну напругу, нормалізує сон і вегетативні дисфункції, покращує самопочуття і настрій, підвищує працездатність. Виділяють транквілізатори з переважною вираженістю седативного, стимулюючого, антидеприсивного компоненту терапевтичної дії.

Призначення антидеприсантів (тимоаналептиків) доцільно за наявності патологічно зниженого настрою; вони зменшують апатію та загальмованість, нівелюють тугу та песимізм, нормалізують сон і настрій, покращують самопочуття, збільшують активність, ініціативність, працездатність. Розрізняють антидепресанти з додатковим седативним компонентом дії, із збалансованою дією, з додатковим стимулюючим компонентом дії, а також з анксіолітичною активністю. Для практичного застосування найбільш поширеними є комбіновані препарати, які поєднують транквілізатор і антидепресант [253].

Обов’язковим елементом комплексної фармакологічної корекції функціональних станів та наслідків професійних стресів є призначення засобів, які нормалізують метаболічні процеси в організмі, оскільки вони сприяють більш повному відновленню оптимальних функціональних станів і працездатності. Призначення препаратів завжди відбувається з урахуванням особливостей клінічної картини, терапевтична тактика підбирається строго індивідуально.

Для зміцнення неспецифічних захисних сил організму СОО, посилення здатності до опору несприятливим факторам середовища і професійної діяльності, для скорочення строків адаптації до дії стресових факторів та професійних навантажень, збільшення фізичної та розумової працездатності ефективним є застосування адаптогенів. Основним механізмом дії адаптогенів вважають їх тонізуючий вплив на центральну нервову систему і через неї на всі інші системи, органи і тканини організму, який зумовлює активація метаболічних процесів, а також антиоксидантну та імунотропну дію [203, с. 57].

Методи психологічної корекції і психічної саморегуляції спрямовані на формування оптимального для високої продуктивності та надійності професійної діяльності психофізіологічного стану та на роботу з проблематикою особистісного рівня, породжену дезадаптуючими чинниками охоронної діяльності. Загальним принципом проведення заходів психологічної корекції, яка може відбуватись в індивідуальному чи груповому форматі, вважають диференційоване поєднання методів симптоматичної, особистісно-орієнтованої і соціо-центрованої корекції [253].

Робота по оптимізації психофізіологічного стану на першому етапі передбачає діагностування відхилень від оптимального стану, а в подальшому - підбір коригувальних методів диференційовано для кожного діагностичного випадку окремо. Так, зняття тривоги, нервово-психічної напруги, стану збудження вимагає застосування релаксаційних методів: аутотренінгу, направленої візуалізації, вправ на послідовне розслаблення м’язів, дихальних вправ, медитації. Для зняття втоми і швидкого відновлення сил у СОО ефективним є поєднання прогресивної м’язової релаксації, рекреаційних імагінативних образів в методиці направленої візуалізації та активуючого навіювання.

Для СОО, професійна діяльність яких проходить в емоційно-напружених умовах, важливим є формування навичок саморегуляції, спектр яких досить широкий і включає як вербальні (настанови, самонакази, самонавіювання та ін.), так і невербальні методи (методи тілесно-орієнтованої психотерапії, гімнастичні та дихальні вправи, оперування чуттєвими образами, релаксаційні, медитативні методики та ін.) [109, с. 92].

Метод прогресивної м’язової релаксації за Е.Джекобсоном [203] та метод аутогенного тренування за І.Шульцем [203] можна розглядати як базові для застосування в системі ПФЗ ВПД СОО у зв’язку з їх високою ефективністю для відновленні працездатності, зменшення втоми та інших негативних функціональних станів, а також у зв’язку з можливістю їх швидкого засвоєння і самостійного застосування. Ефективними для зменшення стресового навантаження та відновлення оптимального психофізіологічного стану також є метод систематичної десенсибилізації (Дж.Вольпе) [203], застосування мобілізізаційного та розслаблюючого дихання, тілесно-орієнтованої терапії (біоенергетичних вправ А.Лоуена, методу М.Фільденкрайца) [203], оволодіння якими, навпаки, відбувається під контролем фахівця- психотерапевта.

Метод адаптивної біорегуляції з використанням біологічного зворотного зв’язку (БЗЗ) є ефективним для корекції психофізіологічного стану СОО, яка досягається шляхом глибокої м’язової релаксації, зниження артеріального тиску, нормалізації ЧСС та периферійного кровообігу. Основним принципом даного методу є забезпечення суб’єкта саморегуляції за допомогою приладів інформацією щодо поточних змін його фізіологічних функцій, які стають об’єктом цілеспрямованого контролю і впливу [203].

В роботі з проблематикою особистісного рівня у СОО виділяється кілька напрямів оптимізації. Пріоритетного значення для ефективної професійної діяльності СОО набуває формування спроможності до адекватної самооцінки та реалістичної оцінки ситуації. Здатність до точної оцінки своїх фізичних можливостей і професійної компетентності при доланні професійно-складних ситуацій зменшує ймовірність помилкових рішень, сприяє підвищенню ефективності виконання діяльності на всіх етапах. Адекватне самосприйняття, яке можливе за умови подолання внутрішніх конфліктів та передбачає використання конструктивних механізмів інтрапсихічної адаптації (механізмів психологічного захисту), сприяє підвищенню толерантності до професійних небезпек і ризиків, спроможності протистояти зовнішньому тиску.

Важливою складовою коригувальної роботи у СОО є формування у них більш адекватного і точного сприйняття власних психофізіологічного стану і тілесних відчуттів, які несуть значущу інформацію про патологічні зрушення фізіологічних функцій і зміни стану здоров’я внаслідок дії несприятливих професійних чинників. Усвідомлення зв’язків між об’єктивними змінами в організмі та тілесними відчуттями є необхідними для профілактики психосоматичних розладів.

Неточна суб’єктивна репрезентація реального стану психофізіологічних функцій формується значною мірою під впливом інтеріорізованих в процесі діяльності професійних установок. Такі установки формують у охоронців мотивацію до наближення до еталонних моделей професіоналів, але водночас актуалізують захисний психологічний механізм заперечення наявності внутрішніх проблем, який веде до порушення точності самооцінки. Однак, слід зазначити, що згідно з даними літератури неадекватна самооцінка є чинником, що зменшує надійність діяльності в особливих умовах [199].

Тому першочерговим завданням психологічної корекції в межах психофізіологічного супроводу охоронної діяльності є формування більш повного, точного та інтегрованого відображення в свідомості військовослужбовця стану фізіологічних функцій та емоційних реакцій. Ефективними методами в даному випадку є розвиток навички рефлексії власних емоційних переживань, детектування і розпізнавання відчуттів, встановлення та усвідомлення зв’язків між емоційними переживаннями та їх соматичними еквівалентами, формування цілісного, інтегрованого образу суб’єктивного відношення до значущих подій. Це допоможе вчасно і адекватно реагувати на появу ознак розвитку небажаних функціональних станів, патологічних змін внутрішніх органів.

Корекція неконструктивних професійних установок, які блокують сприйняття інформації про негативні психічні стани, сприяє не тільки поліпшенню регуляції психофізіологічних функцій. Така корекція зумовлює також збільшення вибіркової чутливості до сигналів, які несуть значущу інформацію про небезпеку в професійно-важливих ситуаціях, сприяє розвитку підпорогового сприйняття подразників, що лежить в основі роботи інтуїції, професійно-необхідної якості охоронця, зумовлюючи, таким чином зростання ефективності професійної активності. Для зміни таких установок доцільним є також залучення організаційних та соціально-психологічних заходів з метою зменшення зовнішнього психологічного тиску на охоронців, формування більш диференційованої системи стимуляції професійної мотивації у співробітників з боку адміністративно-керівних органів.

Важливим напрямком роботи з особистісною проблематикою охоронців є корекція поширених у них неконструктивних механізмів інтрапсихічної адаптації (схильності до редукції надмірного нервово-психічного напруження шляхом імпульсивних поведінкових реакцій, надмірного вживання алкогольних напоїв; тенденції до заперечення зовнішніх і внутрішніх проблем; інфляції концепції “Я”, яка супроводжується формуванням компенсаторних амбіційних уявлень), а також зміцнення та формування у них зрілих психологічних захисних механізмів.

Великого значення для збереження професійного довголіття і продуктивності СОО мають заходи супроводу, які протистоять зниженню професійної мотивації, розвитку викликаних дією професійного стресу професійно-особистісних деформацій, які проявляються емоційним зниженням, вигоранням, негативістичним, цинічним ставленням до оточуючих, деперсоналізацією. В системі ПФЗ ВПД СОО комплекс заходів, спрямований на зменшення впливу професійного стресу та зміцнення стресостійкості співробітників, передбачає поєднання ефективного профвідбору, професійної підготовки, раціональної, науково обґрунтованої організації умов праці та відпочинку, зменшення наслідків травматичного стресу, спеціалізованих психологічних програм, тренінгів, семінарів по регуляції стресового напруження, сприяння реалізації емоційно захоплюючої творчої (навчальної, спортивної) активності [207].

Оскільки професійний стрес являє собою один з найбільш небезпечних факторів ризику для здоров’я та професійного довголіття СОО, стрес-менеджмент виступає окремим напрямком психофізіологічного супроводу ВПД охоронців. Метою даного напрямку оптимізаційних заходів є забезпечення захисту співробітників від негативного впливу стресогенних чинників професійної діяльності, до найбільш поширених з яких відносять надмірне робоче навантаження і тривалість робочого дня, конкуренцію, негативні міжособистісні стосунки з керівництвом, конфлікт між професійною діяльністю і особистим життям, невпевненість у надійності і стабільності свого положення на роботі [45].

Згідно сучасних наукових уявлень, інтенсивність протікання стресу визначають як когнітивна оцінка стресової події, так і копінг-поведінка, спрямована на зменшення чи подолання дії стресових чинників [45], [46], [170]. Тому заходи супроводу по роботі з стресом у СОО передбачають когнітивну реструктуризацію ситуації та формування ефективних копінг-стратегій, в першу чергу асертивних та просоціальних. Асертивний копінг розглядають як самостверджувальну поведінку, яка полягає в спроможності відстоювати свої права без порушення прав інших і виступає антиподом пасивної та агресивної поведінки. Формування навичок асертивного копінгу в процесі психокорекційних заходів передбачає збільшення впевненості в собі, розвиток комунікативних навичок [203].

В дослідженнях останніх років спостерігається тенденція не обмежувати профілактику і терапію стресу тільки груповим рівнем, показана ефективність індивідуальної психокорекції професійного стресу. Така робота орієнтована на формування навичок і вмінь психічної саморегуляції, спрямованих на запобігання розвитку стресу, тривожних станів і психічної напруги [175]. Підвищенню стійкості СОО до професійних стресів і профілактиці вигорання сприяє індивідуальна психокорекція, орієнтована на формування позитивного ставлення до охоронної діяльності, когнітивну переоцінку складних та рутинних аспектів роботи (знаходження особистісного інтересу в процесі діяльності, здатність навчатися на власних помилках, бажання передавати набутий професійний досвід молодим співробітникам), орієнтацію на постійне розширення кола соціальних контактів, оволодіння співробітниками широким діапазоном копінг-стратегій.

Особистісна корекція в межах задач супроводу реалізується за допомогою різних психотерапевтичних технік і підходів, які обираються залежно від структури особистості СОО, актуальної проблематики та задач супроводу. В індивідуальному форматі роботи переважають короткострокова фокус-терапія, кризове втручання, когнітивна і біхевіоральна терапія, нейро-лінгвістичне програмування, раціональна психотерапія, позитивна психотерапія, елементи психодинамічної психотерапії. В груповому форматі застосовуються техніки груп-аналізу, гештальт-психології, психодрами, психосинтезу.

Соціально-організаційні заходи передбачають оптимізацію психофізіологічного стану, працездатності та соціально-психологічної адаптації СОО, профілактику появи стресових розладів під впливом шкідливих чинників професійної охоронної діяльності шляхом застосування адміністративних, організаційних та соціально-психологічних методів, спрямованих на нормалізацію умов праці та відпочинку, зменшення конфліктності в соціальних стосунках, покращення мікроклімату в колективі, впровадження соціальних стимулів праці, зміцнення професійної мотивації.

Наявність гарантованого соціально-правового захисту, який передбачає заходи правового регулювання і захист фахівця при виконанні професійної діяльності, необхідне матеріальне забезпечення, наявність системи пільг і компенсацій за втрату здоров’я, отриману при виконанні службових обов’язків, пенсійне забезпечення і компенсацію родині у випадку загибелі співробітника, є необхідною передумовою ефективної діяльності фахівця-охоронця, яка передбачає постійний ризик для його життя і здоров’я.

Організаційні аспекти оптимізації мають бути спрямовані в першу чергу на впровадження раціональної, науково-обгрунтованої системи індивідуальної регламентації діяльності СОО. Врахування індивідуальних психофізіологічних особливостей співробітника при організації процесу діяльності, зокрема при розподілі функцій і службових задач, плануванні періодів інтенсивної роботи і відпочинку, вироблення індивідуального алгоритму виконання професійних задач (індивідуального стилю діяльності), врахування при плануванні робочого навантаження адаптивних можливостей СОО, сумісності в групі необхідно для досягнення високої продуктивності та стійкої працездатності охоронців.

До адміністративних заходів оптимізації психофізіологічного стану і збільшення продуктивності діяльності відноситься і забезпечення робочого процесу необхідним оснащенням, створення адекватних умов діяльності. Важливим є залучення адміністративних заходів для нормалізації режиму роботи-відпочинку, впровадження більш ефективних рекреаційних заходів для відновлення функціональних резервів охоронців. За наявності фізіологічних та психологічних ознак перенавантаження фахівця або після виконання ним службових обов’язків в екстремальних умовах бажаними є додатковий відпочинок (відпустка). Організація кімнати психологічного розвантаження допоможе регулювати функціональні стани впродовж робочої зміни.

Необхідною складовою системи психофізіологічного забезпечення професійної діяльності охоронців є організація психологічної підготовки СОО, спрямованої на поповнення практичних знань з психології особистості, психології екстремальних ситуацій з метою розширення уявлень щодо суб’єктивного світу людини, покращення орієнтації в психологічних (поведінкових, емоційних, невербальних) реакціях людей для ефективного налагодження контакту з ОсО та кращої взаємодії в нештатній ситуації.

Психологічна підготовка поєднує теоретичні заняття з соціально-психологічним тренінгом, метою якого є розвиток комунікативних навичок, емоційної компетентності, збільшення діапазону поведінкових і комунікативних стратегій, поведінкової гнучкості, покращення навичок емоційної регуляції, вміння вирішувати конфліктні ситуації. Для молодих співробітників (початківців) психологічна підготовка передбачає навчально-тренінгову програму, спрямовану на досягнення успішної професійної адаптації та розвиток ПВЯ.

Доцільним є також впровадження посади психофізіолога в підрозділі для організації планової роботи з колективом, проведення індивідуальної корекції та психологічного консультування з широкого кола питань, зокрема з сімейних проблем, і для реалізації цільових навчальних і тренінгових програм, в тому числі в напрямку конфлікт- та стрес-менеджменту, профілактики емоційного вигорання.

Важливим напрямком ПФЗ ВПД СОО є оптимізація емоційного та соціально-психологічного клімату в колективі, робота над згуртованістю команд, що позитивно впливає на загальну продуктивність професійної діяльності. Для регуляції мікроклімату в колективі вживаються різноманітні соціальні заходи: конкурси, змагання, сумісне проведення дозвілля та інші заходи, спрямовані на підтримку корпоративного духу, неформального спілкування, дружньої атмосфери і кооперації в трудовому колективі. Оптимізації корпоративного клімату сприяють зміцнення позитивної професійної ідентичності, позитивного ставлення до організаційної культури, формування пріоритету цінності людини, розвиток соціальної підтримки і соціальної інтеграції, професійна і адміністративна підтримка співробітників, створення умов для професійного спілкування, обміну та передачі досвіду. Важливу роль у підкріпленні позитивного емоційного ставлення до професійної діяльності СОО і стимулюванні професійної мотивації відіграють урочисті та ювілейні церемонії, вручення нагород та інші соціальні заходи.

Конфлікт-менеджмент, який є важливою складовою заходів оптимізації соціально-психологічного клімату в колективі, включає проведення чіткого розподілу функцій та обов’язків, корекцію міжособистісних стосунків на рівні мікро- та макрооточення; розвиток відкритої двохсторонньої комунікації, як у вертикальній площині, між керівництвом і підлеглими, так і горизонтальній – між співробітниками. Для зменшення конфліктності в соціальній взаємодії ефективною є робота в терапевтичних групах, які дають можливість з’ясувати особливості міжособистісних стосунків і поведінки в різних соціальних ситуаціях, скоригувати самооцінку, знайти вирішення наявних міжособистісних конфліктів, отримати емоційну підтримку колег, освоїти нові поведінкові навички та розширити діапазон комунікативних стилів [253].

Важливим аспектом оптимізації професійної діяльності охоронців є проведення соціально-організаційних заходів по збереженню і зміцненню їх професійної мотивації. Рівень професійної мотивації виявляє залежність передусім від таких чинників, як вдоволеність професійною діяльністю і винагорода за неї [153].

Під концепцією винагороди нині розуміють широкий спектр явищ – від матеріального заохочення до внутрішнього задоволення, яке вважають найвищою формою винагороди, оскільки воно має психологічну основу. Досягненню суб’єктивного задоволення сприяють не тільки такі адміністративні заходи, як оплата праці, преміювання за досягнення високих професійних результатів, кар’єрне зростання, але й створення умов для розвитку особистості.

Водночас із внутрішньою винагородою все більшого значення нині набуває винагорода зовнішня, яка виконує інструментальну функцію для задоволення інших потреб особистості. В організаційній культурі поширені два підходи до застосування матеріального заохочення. В першому випадку – це плата за продуктивність діяльності. Згідно другої точки зору, більш ефективними є такі форми винагороди, як старшинство і плата за стаж, оскільки вони не тільки заохочують матеріально, але й стимулюють безперервний процес навчання, розширяють загальну перспективу діяльності [153]. Отже, раціональне, науково-обґрунтоване використання матеріального та морального заохочення праці, впровадження диференційованих підходів до стимулювання зацікавленості є важливим аспектом оптимізації професійної продуктивності СОО.

Дослідження останніх років показали значну роль у зменшенні негативних наслідків професійного стресу і профілактиці емоційного вигорання характеру соціального оточення й організації професійної діяльності, стилів і методів керівництва [45]. К.Маслач і М.П.Лейтер [304] виділили 5 основних чинників організаційної культури, які протистоять вигоранню: кероване робоче навантаження; оптимальний контроль; справедлива винагорода; відчуття єдності; спільні цінності.

Тому ефективним для профілактики вигорання у СОО є розширення можливостей для фахівців самостійно планувати свою роботу, самостійно приймати рішення щодо поточних питань за наявності контролю загальної результативності діяльності. Важливим є впровадження таких адміністративних підходів, які формують у охоронців позитивне ставлення до професійної діяльності, незалежно від нервово-психічної напруги, якою вона супроводжується, оптимістичність, почуття гумору, атмосферу дружнього спілкування в колективі, пріоритет людських цінностей.

Різноманітність оптимізаційних методів, широкий спектр їх застосування, потужний відновлюючий та розвиваючий потенціал передбачає можливість реалізації в загальних та індивідуальних оптимізаційних програмах системного підходу у комплексному вирішенні індивідуальної психофізіологічної проблематики, виникнення якої пов’язане з дезадаптивними чинниками професійної охоронної діяльності. Доцільним є поєднання різних груп реабілітаційних методів, коригувальних і моделюючих форм впливу психофізіологічного супроводу як для вирішення актуальних задач психофізіологічного супроводу, так і з метою довгострокової оптимізації ВПД СОО.

Тільки послідовне впровадження і системне використання рекомендованих методичних доробок психофізіологічного відбору і комплексних заходів психофізіологічного супроводу сприятиме стабільній ефективній і надійній професійній діяльності охоронців.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладені підходи до організації ПФЗ ВПД СОО, можна запропонувати систему психофізіологічного забезпечення військово-професійної діяльності співробітників особистої охорони, практичним втіленням якої є загальний алгоритм, представлений у таблиці 4.4.

Таблиця 4.4