Вираженість гіпоманіакального стану за скринінгом емоційного стану у досліджуваних групи а з різною професійною успішністю:

1- група А1(n А1=63); 2 – група А2 (n А2=70)

Показник	М1	σ1	М2	σ2	U-критерій	р
Гіпоманіакальний стан	2,50	1,85	3,41	2,25	1542,0	0,018

Отримані дані свідчать про відносно вищий рівень показника гіпоманіакальний стан у досліджуваних групи А 2. Показники гіпоманіакального стану, які знаходяться в межах нормативного реагування, виявляють вищий рівень активності, оптимістичності, енергійності у досліджуваних з високим рівнем ефективності діяльності (група А2), порівняно з СОО з низькою професійною успішністю, а не вказують на патологічні зрушення. Поєднання високої енергійності, комунікативності, гарного життєвого тонусу, ефективних стратегій долання професійного стресу, імпліцитно притаманних помірним показникам даної шкали, сприяють досягненню високих результатів ВПД СОО.

Водночас, зрушення емоційного стану різного рівня і різної модальності можуть бути спровоковані високим стресовим та загальним навантаженням професійної діяльності; в такому разі критичні відхилення показників гіпоманіакального стану від його оптимальних характеристик у окремих досліджуваних можуть вказувати на перенапруження механізмів адаптації і потребу індивідуального аналізу і корекції виявлених зрушень. Перевага при цьому стенічних емоцій (гіпоманіакальний стан) зумовлена індивідуально-типологічними особливостями СОО з високим рівнем професійної успішності: досліджувані групи А2 відзначаються більшою стенічністю (табл. 3.19).

За іншими показниками скринінгу дослідження не виявило відмінностей між групами СОО з різним рівнем професійної успішності.

3. Факторна структура психофізіологічних властивостей співробітників особистої охорони

Для дослідження факторної структури психофізіологічних властивостей СОО та вияву зв’язків між ефективністю діяльності і розвитком професійно-важливих якостей, вивчення внутрішніх закономірностей їх формування і відбору найбільш інформативних для ПФЗ ВПД СОО психодіагностичних якостей і методик було застосовано факторний аналіз.

В процесі дослідження вивчали загальну факторну структуру СОО, а також порівнювали факторні структури досліджуваних групи А з різним рівнем професійної успішності. Факторизацію кореляційних матриць здійснювали за допомогою методу головних компонент з подальшим обертанням за варімакс-критерієм з нормалізацією Кайзера. При аналізі факторної матриці після обертання розглядали психофізіологічні показники з факторним навантаженням не менше 0,45.

За допомогою факторного аналізу нейродинамічних, когнітивних та особистісних характеристик СОО було виділено 9 факторів, які пояснюють 57% загальної дисперсії отриманих результатів. Численність факторів свідчить про складну внутрішню організацію індивідуальності СОО, яка формується під впливом різнобічних вимог професійної діяльності. Перелік виділених факторів та відсоток поясненої дисперсії кожного з них наводяться в таблиці 3.31.

Таблиця 3.31