Репрезентація психологічних тенденцій в основних кольорах (за м.Люшером)

Характеристика ознак	Пасивні, орієнтовані суб’єктивно	Активні, орієнтовані об’єктивно
Детерміновані гетерономно - об’єктно	Синій	Жовтий
Детерміновані автономно - суб’єктно	Зелений	Червоний

Функціональне значення кольору визначається місцем, яке він займає у послідовності виборів. У цій послідовності виділяють 4 функціональні групи позицій:

1. Безумовна перевага (1-2 рангове місце). Колір в цій позиції свідчить, що відповідний стан чи спосіб адаптації є бажаним, пов’язані з ним потреби актуалізовані й досліджуваний намагається їх задовольнити.

2. Перевага (3-4 рангові місця). Колір в цій позиції вказує, що актуальний стан чи спосіб адаптації співпадають з трактуванням цього кольору.

3. Байдужість (5-6 позиції). Колір в цій позиції свідчить про те, що відповідний стан чи спосіб адаптації в даний час не є актуальним (знаходиться в “особистісному резерві”), однак може бути задіяним при зміні обставин.

4. Заперечення (7-8 позиції). Колір в цій позиції вказує на наявність потреби у відповідному стані, проте задоволення її з якихось причин є неможливим, у зв’язку з чим вона подавляється.

Якщо один з основних кольорів займає одну з трьох останніх позицій в ряду виборів, то потребу, яку символізує цей колір, вважають незадоволеною, тобто такою, яка виступає джерелом стресу, тривоги. Аналогічно, зсув одного з кольорів 6,7,0 на початок послідовності виборів інтерпретується як наявність неадекватної компенсації тривоги (компенсація за допомогою одного з основних кольорів вважається більш успішною, ніж за допомогою додаткових кольорів).

В усіх розрахунках кількісних індексів тесту кольорових виборів використовувались інвертовані ранги, які утворюються присвоєнням останньому кольору в проранжованому ряду 1 балу, а першому кольору – 8 балів [14].

Показник “Працездатність” визначається сумою інвертованих рангів, які займають кольори 2,3,4 мінус 6. Може приймати значення від 0 до 15. Якщо вказані кольори займають 3 перших місця, начисляється максимальна сума балів (15), якщо три останніх – 0 балів. Якщо представляти отримані дані у відсотках від максимально можливого значення, то ціна 1 бала становить 6,67 %.

Показник “Втома” визначається сумою інвертованих рангів, які займають кольори 0 і 6 мінус 3; приймає значення від 0 до 12.

Розрахунок показника “Тривога” здійснюється таким чином:

• якщо один з основних кольорів (1-4) знаходиться на 6-й позиції, то до значення інтенсивності тривоги добавляється 1 бал;

• якщо один з основних кольорів (1-4) знаходиться на 7-й позиції, добавляється 2 бали;

• якщо один з основних кольорів (1-4) знаходиться на 8-й позиції, то до значення інтенсивності тривоги добавляється 3 бали;

• якщо кольори 6,7,0 знаходяться на 3-й позиції, добавляється 1 бал;

• якщо кольори 6,7,0 знаходяться на 2-й позиції, добавляється 2 бали;

• якщо кольори 6,7,0 знаходяться на 1-й позиції, добавляється 3 бали.

Бали, які відповідають позиціям кольорів, додаються. Інтенсивність тривоги може приймати значення від 0 до 12 в діапазоні від 0 до 100 % з кроком 8,33 %.

Показник “Конфлікт” розраховується у відповідності до таблиці даних І.Скотт [215, с.211] і може приймати значення від 0 до 11. Даний показник сумує всі кольорові сполучення, які на думку М.Люшера, засвідчують наявність проблем, наприклад, нестійкої саморегуляції, конфлікту між протилежними тенденціями до накопичення чи затрати енергії, стресу. Цей показник тісно корелює з тривогою.

“Екстцентричність” – є виразом активної, агресивно-наступальної позиції, сили нервової системи. Визначається сумою інвертованих рангів 3 та 4 кольорів.

“Концентричність”– свідчить про зосередженість на внутрішніх проблемах, пасивність, глибину переживань, слабкість нервової системи. Визначається як сума інвертованих рангів 1 та 2 кольорів.

“Вегетативний коефіцієнт” характеризує відносну перевагу впливів симпатичної (ерготропний тонус) чи парасимпатичної (трофотропний тонус) вегетативної нервової системи. Перевага ерготропного тонуса відображує тенденцію до витрат енергії, тоді як перевага трофотропного – прагнення до її збереження, накопичення, потребу у спокої. Вегетативний коефіцієнт визначається як різниця значень ексцентричності і концентричності. Коефіцієнт може приймати значення від –1 до +1. Якщо індекс > 0, тонус ерготропний, якщо < 0 – трофотропний.

“Гетерономність” – є показником залежності від зовнішніх впливів, сензитивності, вразливості. Визначається як сума інвертованих рангів 1 і 4 кольорів.

“Автономність” (“Гомономність”) – свідчить про відносну незалежність від зовнішніх впливів, часто поєднується з наполегливістю (впертістю), самоповагою (самовпевненістю). Визначається сумою інвертованих рангів 2 і 3 кольорів.

Шкалована самооцінка психофізіологічного стану. В дослідженні використано методику шкалованої самооцінки на зорово-аналогових шкалах різних характеристик (компонентів) психофізіологічного стану людини, запропоновану О.М.Кокуном [109, с. 76]. Методика дає можливість швидко і досить точно оцінювати найрізноманітніші складові психофізіологічного стану досліджуваних.

За допомогою шкалованої самооцінки можна діагностувати крім таких традиційних складових психофізіологічного стану людини, як самопочуття, активність, настрій, працездатність, стан здоров’я, ще й різні компоненти соціальної, навчальної або професійної сфери (життєва задоволеність, мотивація до діяльності, вдоволеність від неї, тощо), які мають безпосереднє відношення до психофізіологічного стану у сучасному його розумінні.

Досліджуваному пропонується оцінити різні характеристики свого стану на даний момент, зробивши відмітку вертикальною рискою на відповідному місці неградуйованої шкали, яка являє собою пряму лінію довжиною 100 мм. Лівий край шкали означає мінімальне, а правий – максимально можливе для досліджуваного виявлення певної характеристики.

Кількісним показником (від 1 до 100) різних компонентів психофізіологічного стану є відстань між лівим краєм шкали і позначкою досліджуваного, виміряна у мм. Інтерпретація показників здійснюється у такий спосіб: від 1 до 20 – низький показник; від 21 до 40 – нижчий за середній; від 41 до 60 – середній; від 61 до 80 – вищий за середній; від 81 до 100 – високий [109, С. 76-78]. Зразок бланку шкалованої самооцінки психофізіологічного стану надається в додатку Д.

Скринінг емоційного стану розроблений нами [154] для динамічної оцінки емоційного стану досліджуваних з метою своєчасного виявлення його негативних змін внаслідок порушення адаптації до вимог середовища, в тому числі, професійної діяльності. Скринінг передбачено застосовувати в двох основних сферах:

1. в професійній психодіагностиці він дає змогу підтвердити відсутність емоційних порушень на етапі професійного відбору та в процесі виконання професійної діяльності, що є важливим для прогнозу подальшої професійної успішності та оцінки рівня адаптації;

2. в клінічній психофізіології, психології, психіатрії скринінг допомагає визначити глибину, інтенсивність, модальність емоційних порушень та оцінити вираженість соціальних проблем, зумовлених афективним розладом.

Скринінг емоційних станів складається з двох частин. Перша частина містить 5 блоків, твердження яких спрямовані на виявлення гіпоманіакальних, соматоформних, депресивних, тривожних станів, схильності до зловживання психоактивними речовинами. Кожний блок питань охоплює основні психопатологічні прояви (симптоми), типові для даної афективної патології.

Друга частина скринінгу складається з двох пунктів. В першому з них з’ясовується, чи спостерігались відмічені досліджуваним емоційні чи поведінкові прояви в один і той же період часу. Другий пункт дає змогу кількісно оцінити глибину соціальних проблем, зумовлених виявленим афективним станом.

Згідно інструкції, досліджуваний відмічає на бланку опитувальника ті з перерахованих у скринінгу проявів поведінки та переживань, які мали у нього місце протягом останнього року. Формулювання тверджень орієнтує досліджуваного звертати увагу на нові, нетипові для нього прояви емоційного реагування, а також на такі, що не зумовлені зовнішніми подіями. Скринінг відрізняється простотою у проведенні й обробці результатів; методика придатна як для індивідуального, так і групового тестування; можливим є автоматизований обрахунок результату.

Обрахунок результатів полягає у підсумовуванні стверджувальних відповідей досліджуваного для кожного блоку окремо. Питання другої частини скринінгу допомагають діагностувати змішані стани та оцінити вираженість патологічних проявів; вони є діагностично інформативними за умови наявності понаднормативної кількості стверджувальних відповідей в одній чи декількох шкалах першої частини.

Нормативні характеристики показників скринінгу емоційних станів для професійної психодіагностики розраховувано на вибірці 220 практично здорових досліджуваних, військовослужбовців, професійна діяльність яких характеризується високим рівнем емоційної напруги. Для здорових досліджуваних верхньою межею нормативних значень є 4 стверджувальні відповіді за шкалою гіпоманіакальних станів, 2 для шкали соматоформних станів, 1 для шкали депресивних станів, 0 для шкал тривожних станів та схильності до зловживання психоактивними речовинами.

Рівень надійності скринінгу визначали методом розщеплення, який також дає уявлення про внутрішню узгодженість тесту. Коефіцієнти кореляції для різних шкал скринінгу складали від 0,359 до 0,531 при р<0,001. Визначена поточна, змістовна, діагностична, критеріальна, конструктна валідність скринінгу; встановлені статистично вірогідні прямі кореляційні зв’язки між показниками скринінгу й аналогічними за діагностичною спрямованістю шкалами інших психологічних методик і зворотні зв’язки з протилежними за змістом шкалами. Зразок бланку скринінгу емоційного стану надається в додатку Е.

Висновки до другого розділу

Таким чином, вивчення індивідуальних властивостей співробітників особистої охорони та психологічних особливостей охоронної діяльності з метою вдосконалення психофізіологічного забезпечення їх військово-професійної діяльності проводили з використанням різних груп методів: організаційних, емпіричних, обробки даних, інтерпретаційних, методів психологічного аналізу діяльності. Підбір методів здійснювали з урахуванням вимог до комплексного, системного характеру досліджень.

У зв’язку з складним характером професійної діяльності вивчення індивідуальних психофізіологічних якостей співробітників особистої охорони передбачало дослідження різних аспектів особистості: особливостей нейродинаміки, когнітивних функцій, особистісних характеристик, різних параметрів психофізіологічного стану, професійної мотивації, що зумовило залучення широкого переліку психодіагностичних тестів.

Емпіричне дослідження психофізіологічних властивостей охоронців передбачало застосування як широковживаних методик, так і менш відомих, а також нових тестів, з метою визначення діагностичної і прогностичної ефективності психодіагностичних методик відповідно до актуальних задач психофізіологічного забезпечення військово-професійної діяльності співробітників особистої охорони.

Психофізіологічне дослідження здійснювали за допомогою методик, які відповідали необхідним критеріям валідності, надійності, дискримінативності, діагностичної інформативності. Це методики для вивчення психомотрики і нейродинаміки: дослідження функціональної рухливості, сили, врівноваженості нервових процесів, простих і складних сенсомоторних реакцій; для вивчення когнітивних функцій: методики “Коректурна проба Бурдона”, “Лічба за Крепеліним”, “Пам’ять на числа і на слова”, тест структури інтелекту Амтхауера; для вивчення особистісних характеристик: 16-ти факторний опитувальник Кеттелла, Індивідуально-типологічний опитувальник, опитувальник Шмішека, методика SACS оцінки індивідуальної стратегії поведінки подолання Хобфолла; для вивчення особливостей психофізіологічного стану, соціально-психологічної проблематики: методика оцінки рівня соціальної фрустрації Вассермана – Бойка, модифікований тест вибору кольорів, шкалована самооцінка психо­фізіологічного стану, скринінг емоційного стану.

РОЗДІЛ 3

ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

ПРОФЕСІЙНО-ВАЖЛИВИХ ТА АДАПТАЦІЙНО-ЗНАЧУЩИХ

ЯКОСТЕЙ СПІВРОБІТНИКІВ ОСОБИСТОЇ ОХОРОНИ

Виходячи з мети дослідження – створення моделі ПФЗ ВПД СОО з урахуванням специфіки професійної діяльності СОО, підвищених вимог до розвитку їх психофізіологічних якостей - дослідження було зорієнтоване, в першу чергу, на визначення типових, характерних саме для СОО та необхідних для ефективного виконання охоронної діяльності ПВЯ. Уточнення психограми СОО є необхідною складовою роботи по вдосконаленню ПФЗ ВПД СОО, зокрема критеріїв ПФВ і психофізіологічного супроводу професійної діяльності.

З метою дослідження психофізіологічних детермінант професійної успішності і адаптації СОО було проведене поглиблене комплексне вивчення індивідуальних особливостей нейродинаміки, когнітивних функцій, особистісних характеристик та здійснено моніторинг психофізіологічного стану військовослужбовців даного напрямку професійної діяльності (група А). Отримані результати порівнювались з аналогічними психофізіологічними характеристиками кількох інших професійних груп, які опосередковано задіяні у здійсненні заходів по забезпеченню охорони фізичних осіб, але відрізняються змістом професійної діяльності. Це групи військовослужбовців підрозділу швидкого реагування (група Б), водіїв (група В) і група фахівців забезпечення охоронної діяльності (інженери, юристи, медичні працівники та ін.) (група Г).

Аналіз статево-вікових і соціальних характеристик груп досліджуваних з різною професійною спеціалізацією, виявив, що переважну більшість досліджуваних в групі А складають чоловіки; в групах Б, В, Г жінки відсутні зовсім (табл. 3.1). Середній вік в групі А більший, ніж у досліджуваних з групи Б, але менший, ніж у В і Г. Освітній рівень А є найвищим у порівнянні з іншими групами досліджуваних. Їм дещо поступається група Г та група Б. Досліджувані останньої групи є наймолодшими і мають найвищий відсоток осіб з незакінченою вищою освітою. В групі В освітній рівень є найнижчим: 63 % складають особи з середньою та середньо-спеціальною освітою. Середня тривалість роботи за обраним фахом в групі А є найвищою, про що свідчить порівняння професійного стажу співробітників. Вивчення сімейного статусу різних груп досліджуваних показало, що одружених військовослужбовців в групі А більше, ніж в групі Б (що ймовірно пов’язано з віковими особливостями останніх), але менше ніж в групах В і Г.

Таблиця 3.1