2.6. Методики дослідження психофізіологічного стану та професійної

мотивації

Методика оцінки рівня соціальної фрустрованості Вассермана – Бойка дає можливість визначити рівень соціальної фрустрованості людини. Рівень соціальної фрустрованості є одним із найвагоміших показників ступеня соціальної дезадаптованості і тому тісно пов’язаний з результативністю діяльності [109, с. 70].

Досліджуваному пропонують оцінити ступінь своєї задоволеності за 20 пунктами, які характеризують різні аспекти його міжособистісних взаємин та сприйняття навколишньої соціальної ситуації, поставивши позначку у відповідній клітинці бланку. Пропонується п’ять варіантів відповідей, кожному з яких присвоюється відповідна кількість балів: “повністю задоволений” – 1 бал; “скоріше задоволений” – 2 бали; “важко сказати” – 3 бали; “скоріше не задоволений” – 4 бали; “повністю не задоволений” – 5 балів. Показником соціальної фрустрованості виступає середнє арифметичне значення отриманих балів за всіма 20 пунктами.

Залежно від отриманого результату визначається рівень соціальної фрустрованості: 1) 1 бал – відсутність соціальної фрустрованості; 2) 1,05 – 1,45 бала – дуже низький рівень соціальної фрустрованості; 3) 1,5 – 1,95 бала знижений рівень; 4) 2,0 – 2,45 бала - невизначений рівень; 5) 2,5 – 2,95 бала – помірний рівень; 6) 3,0 – 3, 45 бала – збільшений рівень; 7) 3,5 – 4 бали – дуже високий рівень соціальної фрустрованості [201, С. 157-159]. Зразок бланку для вивчення соціальної фрустрованості Вассермана – Бойка надається в додатку В.

Тест вибору кольорів. Тест вибору кольорів є модифікованим і адаптованим варіантом скороченої 8-кольорової форми тесту М.Люшера (1960). Тест створювався на основі емпіричного підходу з урахуванням уявлень про існування тісного асоціативного зв’язку між кольорами, емоційними та фізіологічними станами людини. Численні багаторічні дослідження доводять, що на вибір досліджуваним кольорового ряду впливають як його актуальний стан, так і констеляція стійких особистісних характеристик, пов’язаних з конституційним типом особистості [14], [109, С. 72-75], [215, с. 202].

Результати виконання тесту не залежать від транскультуральних відмінностей, він може використовуватись у роботі з різними досліджуваними, з будь-яким освітнім рівнем. Тест вибору кольорів не провокує, на відміну від більшості інших вербальних чи невербальних тестів, реакцій захисного характеру. Методика виявляє не тільки свідоме, суб’єктивне ставлення досліджуваного до кольорових еталонів, але й неусвідомлювані реакції на них, що дозволяє віднести метод до глибинних, проективних технік [214, с. 73], [215, с. 202].

Класичний тест Люшера має дві форми: повний (73 кольори) і скорочений (8 кольорів). На практиці частіше використовують восьмиколірний варіант. В тесті використовуються такі кольори й відповідні цифрові позначення: темно-синій (1), синє-зелений (2), помаранчево-червоний (3), жовтий (4), фіолетовий (5), коричневий (6), чорний (7), світло-сірий (0).

Досліджуваному пропонують вибирати кольори за ознакою їх суб’єктивної привабливості. Психологічна інтерпретація проранжованого таким чином ряду кольорів ґрунтується на двох підходах: урахуванні притаманного кольору його символічного (“структурного”) значення (наприклад, червоний - прагнення влади, домінування) та визначення індивідуальних особливостей досліджуваного за “функціональним” значенням кольору, яке визначається його місцем в ряду виборів [24, с. 141].

Кольори розподіляються на основні (1- 4) і додаткові, серед яких чорний і сірий – ахроматичні, а фіолетовіий і коричневий – змішані.

Основні кольори символізують основні психологічні потреби, які М.Люшер визначив, як потреби у вдоволенні і прив’язаності (синій), потреба у самоствердженні (зелений), потреба діяти та добиватись успіху (червоний), потреба дивитись вперед та сподіватись (жовтий).Тому в нормі й в урівноваженому стані, на думку автора, вони повинні знаходитись на перших позиціях. Додаткові кольори не виражають психологічні потреби, вони слугують для розширення сфери дії основних кольорів, для їх довільного розташування на тій чи іншій позиції ряду.

У створеній М.Люшером теорії особистості є два основних психологічних виміри: активність – пасивність; гетерономність – автономність. Співвідношення вимірів та значення кольорів, які їх репрезентують, розкриваються у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3