32. Психофізіологічні небезпеки

Останніми роками все більше зростає вплив людського чинника на травматизм і аварійність у виробничій і побутовій сферах життєдіяльності. Часто психофункціональний стан людини не відповідає складності і інтенсивності її матеріально-практичної діяльності, виникає нервово-емоційне напруження і, як наслідок, втома, перевтома, стрес. У такій ситуації виникає загроза реалізації небезпеки не тільки безпосередньо для виконавця, але і для інших людей. Більшість нещасних випадків пов'язана саме з психофізіологічними чинниками.

Психофізіологічні чинники потенційної небезпеки постійної дії:

¾ недоліки органів відчуття (дефекти зору, слуху);

¾ порушення зв'язків між сенсорними та моторними центрами головного мозку (неадекватна реакція на дію органів відчуття);

¾ дефекти координації рухів (для особливо складних рухів та операцій);

¾ підвищена емоційність;

¾ відсутність мотивації до трудової діяльності.

Психофізіологічні чинники потенційної небезпеки тимчасової дії:

¾ недостатність досвіду (неправильні дії, напруження нервово-психічної системи, побоювання ймовірної помилки);

¾ необережність;

¾ втома (фізіологічна і психологічна);

¾ емоційні явища (конфліктні ситуації, стреси).

Будь-який вид діяльності людини спричиняє втому -– зниження продуктивності праці через витрату енергетичних ресурсів організму. Об'єктивним показником втомлення є уповільнення темпів роботи, зниження її якості. Найчастіше фізіологічна втома настає під час статичної фізичної діяльності людини, меншою мірою – під час динамічної. Психологічна втома частіше виникає під час напруженої розумової діяльності. Відпочинок, особливо активний, зміна виду діяльності поновлюють працездатність.

У разі перевтоми період оптимальної працездатності скорочується, порушуються відновні процеси в організмі. Посилюється роздратованість, реакції стають неадекватними, і, як наслідок, збільшується кількість помилок у роботі. Люди з хронічною перевтомою характеризуються порушенням сну, не відновлюють своєї працездатності до наступного робочого дня, стають чутливими до несприятливих чинників довкілля. Такий стан може спричинити, з одного боку, серйозні захворювання організму, з іншого, створити небезпечні ситуації для інших людей.

33. Засоби колективного захисту - засоби захисту, конструктивно і функціонально пов'язані з виробничим процесом, виробничим обладнанням, приміщенням, будинком, спорудою, виробничим майданчиком.

У залежності від призначення бувають:

- Засоби нормалізації повітряного середовища виробничих приміщень і робочих місць, локалізації шкідливих факторів, опалення, вентиляції;

- Засоби нормалізації освітлення приміщень та робочих місць (джерела світла, освітлювальні прилади і т.д.);

- Засоби захисту від іонізуючих випромінювань (огороджувальні, герметизуючі пристрої, знаки безпеки і т.д.);

- Засоби захисту від інфрачервоних випромінювань (огороджувальні; герметизуючі, теплоізолюючі пристрою і т.д.);

- Засоби захисту від ультрафіолетових і електромагнітних випромінювань (огороджувальні, для вентиляції повітря, дистанційного керування і т.д.);

- Засоби захисту від лазерного випромінювання (огородження, знаки безпеки);

- Засоби захисту від шуму й ультразвуку (огородження, глушники шуму);

- Засоби захисту від вібрації (виброизолирующие, виброгасящие, вібропоглинаючі пристрою і т.д.);

- Засоби захисту від ураження електрострумом (огорожі, сигналізація, ізолюючі пристрої, заземлення, занулення і т.д.);

- Засоби захисту від високих і низьких температур (огорожі, термоизолирующие пристрої, обігрів та охолодження);

- Засоби захисту від дії механічних факторів (огородження, запобіжні та гальмівні засоби, знаки безпеки);

- Засоби захисту від дії хімічних чинників (пристрої для герметизації, вентиляції та очищення повітря, дистанційного керування і т.д.).

- Засоби захисту від впливу біологічних факторів (огородження, вентиляція, знаки безпеки і т.д.)

Колективні засоби захисту поділяються на: огороджувальні, запобіжні, гальмові пристрої, пристрої автоматичного контролю і сигналізації, дистанційного управління, знаки безпеки.

Огороджувальні пристрої призначені для запобігання випадкового потрапляння людини в небезпечну зону. Застосовуються для ізоляції рухомих частин машин, зон обробки верстатів, пресів, ударних елементів машин від робочої зони. Пристрої поділяються на стаціонарні, рухомі та переносні.

Запобіжні пристрої використовують для автоматичного відключення машин і устаткування при відхиленні від нормального режиму роботи або при потраплянні людини в небезпечну зону. Ці пристрої можуть бути блокуючими і обмежувальними. Блокуючі пристрої за принципом дії бувають: електромеханічні, фотоелектричні, електромагнітні, радіаційні, механічні.

Широко використовуються гальмівні пристрої, які можна підрозділити на колодкові, дискові, конічні і клинові. Найчастіше використовують колодкові і дискові гальма. Гальмівні системи можуть бути ручні, ножні, напівавтоматичні і автоматичні.

Для забезпечення безпечної та надійної роботи обладнання дуже важливі інформаційні, попереджуючі, аварійні пристрої автоматичного контролю і сигналізації. Пристрої контролю - це прилади для вимірювання тиску, температури, статичних і динамічних навантажень, що характеризують роботу машин і обладнання. Системи сигналізації бувають: звуковими, світловими, колірними, знаковими, комбінованими.

Для захисту від ураження електричним струмом застосовуються різні технічні заходи. Це - малі напруги; електричне розділення мережі; контроль і профілактика пошкодження ізоляції; захист від випадкового дотику до струмоведучих частин; захисне заземлення; захисне відключення; індивідуальні засоби захисту.