4. Забезпечення сполучення перспективного, поточного й оперативного управління інвестиційною діяльністю.

Процес стратегічної інвестиційної діяльності можна розділити на три складові %

• Перспективне управління (3-5 років);

• Тактичне (поточне) управління (1-2 роки);

• Оперативне управління (до 1 року)

Концепція стратегічного управління передбачає, що розроблена інвестиційна стратегія підприємства одержує свою подальшу конкретизацію в процесі поточного управління інвестиційною діяльністю шляхом формування інвестиційної програми (інвестиційного портфеля) підприємства. На відміну від інвестиційної стратегії формування інвестиційної програми є середньостроковим управлінським процесом, що здійснюється у рамках стратегічних рішень і поточних інвестиційних можливостей підприємства. У свою чергу, процес поточного управління інвестиційною діяльністю одержує найбільш детальне завершення в оперативному управлінні реалізацією реальних інвестиційних проектів і реструктуризацією портфеля фінансових інструментів інвестування. Таким чином, розробка інвестиційної стратегії є тільки першим етапом процесу стратегічного управління інвестиційною діяльністю підприємства, форми взаємозв'язку окремих етапів цього процесу представлені на рис. 10.1

Рис. 10.1. Взаємозв'язок окремих етапів процесу стратегічного управління інвестиційною діяльністю підприємства.

Як видно з наведеної схеми, розробка інвестиційної стратегії підприємства, хоча й орієнтована в основному на довгострокові цілі (квадрант ІС-3), включає також формування окремих стратегічних цільових нормативів і показників, які дають можливість приймати в наступних середньострокових і короткострокових періодах конкретні інвестиційні рішення по формуванню інвестиційної програми й інвестиційного портфеля (квадрант ІС-2), а також реалізації реальних інвестиційних проектів і реструктуризації портфеля фінансових інструментів інвестування (квадрант ІС-1).

Формування інвестиційної програми (інвестиційного портфеля) підприємства, орієнтуючись на мету інвестиційної стратегії (квадрант ІС-3) і реалізуючи стратегічні завдання середньострокового періоду (квадрант ІС-2), є основою відбору основних реальних інвестиційних проектів до складу інвестиційної програми або основних груп фінансових інструментів до складу інвестиційного портфеля (квадрант ІП-2). Одночасно визначаються строки й обсяги реалізації окремих реальних інвестиційних проектів у розрізі конкретних короткострокових періодів, орієнтовані на здійснення цілей інвестиційної стратегії (квадрант ІП-1).

Оперативне управління реалізацією реальних інвестиційних проектів і реструктуризацією портфеля фінансових інструментів інвестування. (квадрант РП-1), орієнтуючись на сформовану підприємством інвестиційну програму й інвестиційний портфель (квадрант ІП-2) і завдання управління ними в короткостроковому періоді (квадрант ІП-1), передбачає розробку оперативних інвестиційних рішень у частині окремих реальних об'єктів і фінансових інструментів інвестування, а в необхідних випадках - підготовку положень про реструктуризацію інвестиційної програми (портфеля) підприємства.

5. Забезпечення адаптивності інвестиційної стратегії до змін факторів зовнішнього інвестиційного середовища. Ця адаптивність реалізується в системі загального ситуаційного підходу до майбутньої діяльності підприємства, обумовленого парадигмою стратегічного управління. Суть цього основного підходу полягає в тому, що всі майбутні стратегічні зміни в інвестиційній діяльності підприємства - її напрямках, формах, методах планування й контролю, організаційній структурі управління й інвестиційній культурі й т.п. - є прогнозованою або оперативною його реакцією на відповідні зміни різних факторів зовнішнього інвестиційного середовища.

У процесі забезпечення адаптивності інвестиційної стратегії до мінливих параметрів зовнішнього інвестиційного середовища маневр у перерозподілі інвестиційних ресурсів грає набагато більшу роль у здійсненні ефективної інвестиційної діяльності, чим чітке виконання окремих стратегічних напрямків і форм.

6. Забезпечення альтернативності стратегічного інвестиційного вибору. В основі стратегічних інвестиційних рішень повинен лежати активний пошук альтернативних варіантів напрямків, форм і методів здійснення інвестиційної діяльності, вибір найкращих з них, побудова на цій основі загальної інвестиційної стратегії й формування механізмів ефективної її реалізації.