17.Терміни та їх місце у діловому мовленні

Спеціальні слова або словосполучення, що дають точне визначення чи пояснення предметам, явищам, діям з якої-небудь галузі знання - науки, культури, техніки, політики, економіки, називаються термінами. Терміни мають точне, конкретне значення й тому позбавлені образності, емоційно-експресивного забарвлення.

Діловому стилю притаманна термінологія, яка утворюється із активної лексики запозичується із інших мов утворюється за допомогою власних слів та іншомовних або із запозичених складників Значення термінів зафіксовані у державних стандартах, спеціальних словниках, довідниках. Слід уникати використання застарілих, нестандартних термінів, що перейшли до повсякденного вжитку і втратили своє термінологічне значення, наприклад: фронт, фактор. Це ускладнює розуміння змісту документа.

Можна виділити такі основні групи термінологічної лексики: математичну фізичну електротехнічну радіотехнічну літературознавчу лінгвістичну філософську медичну залізничну спортивну

19. Текст як основний вид….

Писемне ділове мовлення – це зафіксована на папері мовна діяльність, розрахована на зорове сприйняття. Основою писемного ділового спілкування є вміння правильно складати службові документи всіх видів діяльності. Від першого враження залежить багато, тому кожен елемент офіційного стилю вимагає чіткості, коректності, змістовності. Оскільки в момент висловлення думки відсутній реальний співрозмовник, то доводиться готувати текст, який існує самостійно в просторі і часі. Носієм тексту переважно є папір, який закріплює інформацію на відносно тривалий термін зберігання.

Одиницею мовлення є текст. Це може бути: стаття, книжковий чи газетний текст, лист чи будь-який документ. Залежно від змісту текст поділяється на частини – абзаци, які логічно пов’язані. Писемне мовлення відрізняється від усного і має такі особливості: писемна мова фіксується графічними знаками. Вона фіксує чиюсь висловлену думку і сприймається органами зору; писемна мова – це форма в основному монологічна; Часто усне відтворювання тексту не може бути точним, і це розширює функції самого тексту. Ділова документація відображає характер суспільних відносин, у ній зосереджується інформація про події, явища, приватні стосунки між людьми.

Отже, узагальнюючи вище сказану інформацію, можна визначити такі  особливості писемного ділового мовлення:

1. Ø     наявність системи графічних знаків (літери, цифри, умовні позначення, графічні скорочення);

2. Ø     монологічний характер писемних текстів;

3. Ø     ретельний і обдуманий відбір мовних засобів, чітке впорядкування стилю;

4. Ø     повний і ґрунтовний виклад фактів, матеріалу, редагування думки і форми написаного;

5. Ø     поглиблена робота над текстом – правильний вибір слова, тісний смисловий і граматичний зв'язок між реченнями;

6. Ø     відсутність інтонації, жестів, міміки, мовної ситуації;

7. Ø     прояв певного писемного консерватизму в ділових паперах;

8. Ø     існування деяких текстів тільки в писемній формі і призначення лише для сприймання зором, а не слухом: протоколи, акти, заяви, посвідчення, довіреності, квитанції, розписки, накладні.;

9. Ø     можливість відтворити, властивість бути відтвореним у просторі і збереженим у часі.