9.Мова і професія. Особливості професійної мови

Знання мови - один із основних компонентів професійної підготовки. Оскільки вона виражає думку, є засобом пізнання й діяльності, то правильного професійного спілкування людина вчиться все своє життя. Знання мови своєї професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися на виробництві та в безпосередніх наукових і ділових контактах.

Розглянемо деякі лексичні та морфологічні особливості мови професійного спрямування.

Термінологія є надзвичайно динамічним шаром лексики, 90 % нових слів становлять терміни. За статистичними даними мовознавців, лише в хімії використовують 2 млн термінів.

Створюються терміни засобами власної мови, запозичуються або конструюються з власне українських та іншомовних складників. Так, наприклад, від загальновживаних слів стіл, шафа, ваги шляхом додавання прикметників із термінологічним значенням утворюються нові поняття лабораторний стіл, сушильна шафа, аналітичні ваги.

Характеризуються терміни такими ознаками:

системністю (кожен термін належить до певної терміно-системи або коли входить до кількох терміносистем, то в кожній з них має своє значення);

наявністю дефініції (термін не тлумачать, а визначають);

відсутністю експресивного забарвлення, суб'ективно-офіційних відтінків значення;

стилістичною нейтральністю.

10. Культура мовлення під час дискусії

Дискусія — форма колективного обговорення, мета якої — виявити істину

через зіставлення різних поглядів, правильне розв'язання проблеми. Під час

такого обговорення виявляються різні позиції, а емоційно-інтелектуальний

поштовх пробуджує бажання активно мислити.

Організація дискусії передбачає три етапи: підготовчий, основний та

заключний. На першому етапі доцільно сформулювати тему дискусії й основні

питання, які будуть винесені на колективне обговорення, дібрати відповідну

літературу для підготовки, визначити час і місце проведення дискусії.

На другому етапі обговорюються ті питання, які було винесено на

порядок денний. Процесом обговорення керує ведучий. Від виконання ним своєї

ролі багато в чому залежать хід і результати дискусії. Він це може робити тільки тоді, коли не вистачає інформації для пошуку нового погляду на вже відому проблему. Ведучому треба ставитися до всіх поважливо й однаково, не засуджувати будь-кого з учасників за його, можливо, некомпетентну думку. Якщо під час обговорення виникла пауза внаслідок роздумів учасників,переривати її не слід, бо, можливо, вона допоможе знайти новий цікавий поворот дискусії.

Третій етап дискусії — підбиття підсумків. Це, звичайно, робить

ведучий. Проте можна доручити це і досвідченому спеціалісту з числа

учасників. Він оцінить повноту й глибину розкриття теми, новизну

інформації, відзначить різні погляди, наголосить на значущих результатах

обговорення.

11.Роль невербальних засобів спілкування у професійному мовленні

Невербальні засоби спілкування - це система немовних знаків, що слугують засобами для обміну інформацією між людьми.Серед них важлива роль відводиться міміці.

Міміка - це експресивні рухи м'язів обличчя, що виражають психічний стан, почуття, настрій людини в певний момент часу. Міміка репрезентує шість основних емоційних станів: гнів, радість, страх, страждання, подив і презирство.

Неабияке значення у спілкуванні відіграють жести.

Жести - це виражальні рухи рук, що передають внутрішній стан людини.

За функціональним призначенням і природою вирізняють такі їх види:

1. Ритмічні жести дублюють інтонацію, виокремлюють певні частини висловлювання, підкреслюють логічний наголос, сповільнення чи прискорення темпу мовлення.

2. Емоційні жести передають найрізноманітніші відтінки почуттів: подив, радість, захоплення, ненависть, роздратування, розчарування.

3. Вказівні жести виконують функцію виділення якогось предмета серед однорідних. З цією метою послуговуються рухами пальців, кисті, цілої руки.

4. Зображувальними жестами відтворюють предмети, тварин, інших людей

Поза теж має комунікативний сенс і репрезентує не тільки душевний стан людини, але й її наміри, налаштованість на розмову.

Темп мовлення теж відтворює певний стан людини: швидкий - переживання і стривоженість; повільний - пригнічення, горе, зарозумілість чи втому.

Отже, щоб успішно здійснювати професійну діяльність, треба знати і вміти розпізнавати (читати) невербальні засоби спілкування.