4.2. Вузол нижнього поясу

Розрахункові зусилля: N_АД = 270,07 кН; N_ДД' = 173,91 кН; N_ВД = -57,04 кН; N_ДБ=92,66 кН. Фасонки у вузлі виконані із листової сталі t_ф = 10 мм з отворами для валиків. Елементи нижнього поясу і розкіс кріпляться за допомогою петель, діаметри яких розраховані вище. Розрахунковий проліт валиків . Розрахунковий момент в валиках для кріплення горизонтальних тяжів за максимальним зусиллям

Необхідний діаметр валиків

Приймаємо d_в = 48 мм.

Перевіряємо прийнятий діаметр валика

а) на зріз

б) на зминання фасонки

де γ_m =1,025 – коефіцієнт надійності за матеріалом; ;

; ; γ_с = 1 – коефіцієнт умов роботи.

Отже, валики для кріплення стержня АД виконуємо d_в = 48 мм.

Таким же чином підбираємо валик для кріплення розкосу ДБ. Виконаємо необхідні розрахунки.

Розрахунковий момент в валиках для кріплення горизонтальних тяжів за максимальним зусиллям

Необхідний діаметр валиків

Приймаємо d_в = 34 мм.

Перевіряємо прийнятий діаметр валика:

а) на зріз

б) на зминання фасонки

Таким чином валик для кріплення розкосу ДБ виконуємо d_в = 34 мм.

Аналогічно підбираємо валик для кріплення стержня ДД'.

Розрахунковий момент в валиках для кріплення горизонтальних тяжів за максимальним зусиллям

Необхідний діаметр валиків

Приймаємо d_в = 42 мм.

Перевіряємо прийнятий діаметр валика:

а) на зріз

б) на зминання фасонки

Найменша ширина фасонок в місці послаблення отворами

Із конструктивних міркувань приймаємо

Мінімальна довжина зварних швів при k_f = 7 мм для кріплення петель до тяжів із двох круглих стержнів

Приймаємо l_w = 12 см .

Оскільки в стояку діють тільки зусилля стиску, то впираємо його в кутик 160×160×10 мм, який приварений до фасонок і кріпимо двома болтами діаметром d=10 мм.

Проміжний вузол верхнього поясу показаний на рис. 4.

4.3. Проміжний вузол верхнього поясу

Зусилля від одного елемента верхнього поясу на другий передаються лобовим упором через площадки зминання, висота яких дорівнює необхідній висоті . Стик у вузлі перекривається двома дерев'яними накладками перерізом 150×75 мм довжиною 840 мм на болтах діаметром d = 10 мм.

Зусилля від стояка передається на верхній пояс через торець упором. Накладки з брусів 150×75 мм довжиною 350 мм і болти діаметром d = 10 мм приймаємо конструктивно.

Вузол нижнього поясу показаний на рис. 5.

4.4.Гребеневий вузол

Розрахункові зусилля: N_ВБ = 275,04 кН; N_ДБ = 92,66 кН. Зусилля від одного елемента на другий передаєт ься лобовим упором через дубову підкладку перерізом 110×110 мм довжиною 175 мм. Розміри дубової підкладки приймають таким чином, щоб конструкція вузла забезпечувала:

1. необхідний розмір площадок зминання її торця (110 мм > 102,8 мм);

2. перетинання ліній дії зусиль у всіх елементах в одній точці з розрахунковим ексцентриситетом е = 70 мм;

3. розміщення траверс для кріплення розкосів.

Траверси влаштовують із швелера №8, стінка якого підсилена листом товщиною 8 мм і шириною 50 мм, та листа перерізом 10×330 мм. Розрахунок їх виконують аналогічно розрахунку траверси в опорному вузлі.

Розрахунковий згинаючий момент в траверсі

Геометричні характеристики перерізу:

а) площа перерізу

б) положення центру ваги

в) момент інерції перерізу

;

;

г) мінімальний момент опору

Нормальні напруження

Перевіряємо на згин лист траверси за величини тиску

де l_л.тр = 11 см – довжина листа траверси.

Приймаємо кінці защемленими і визначаємо згинаючий момент у смузі шириною b = 1 см середньої ділянки за прольоту l = 8 см за формулою

Необхідна товщина листа

Приймаємо t = 10 мм. Швелер і лист зварюють між собою швом з катетом k_f=4 мм.

Лист має коритоподібну форму і є спільним для обох траверс. До нього двома болтами діаметром d = 10 мм кріпиться дубова підкладка і вертикальна підвіска із круглої сталі діаметром 14 мм.

Подібно до опорного вузла в гребеневому вузлі використовують подушки 200×250 мм довжиною 660 мм із врізкою в бруси верхнього поясу на глибину 110 мм. Лист траверси шириною 110 мм забезпечує необхідний розмір площадки зминання торця подушки, оскільки 110 мм > h_p = 102,8 мм.

Гребеневий вузол показаний на рис. 7.