1. Стравохід. Оболонки, шари, залози.

Внутрішня поверхня - гладка, стінка містить 4 оболонки. Слизова і підслизова утворюють великі довгі складки, які в нормі заповнюють просвіт стравоходу.

Слизова оболонка вистелена багатошаровим плоским епітелієм неороговевающим, який покритий плівкою слизового секрету. Власна пластинка слизової знаходиться під епітелієм. В ній у невеликій кількості зустрічаються лімфатичні вузлики, гемокапілляри і в двох ділянках (на рівні 5 кільця трахеї, тобто між верхньою і середньої третю; і в нижній частині стравоходу) є кардіальні залози, за будовою і по функції аналогічні кардіальним залоз шлунка. Вони виробляють слабко концентрований шлунковий сік. М'язова пластинка з'являється між верхньої та середньої третини стравоходу (5 кільце трахеї). При цьому пучки гладком'язових клітин розташовуються поздовжньо і м'язова пластинка уплощается по ходу стравоходу. Її розслаблення сприяє розширенню просвіту стравоходу і проходженні харчової грудки. Ця платівка розслабляється тільки на тій ділянці, де знаходиться харчова грудка. Підслизова основа широка, містить судинні та нервові сплетення, а також слизові залози стравоходу (складні альвеолярно-трубчасті залози). Їх вивідні протоки відкриваються на поверхню епітелію.

М'язова оболонка. У верхній третині вона складається з скелетної м'язової тканини, в нижній частині стравоходу - з гладкою м'язової тканини. У середній третині відбувається заміщення скелетної тканини гладеньком'язової. Внутрішній шар - циркулярний, зовнішній - поздовжній. Внутрішній шар на рівні 5 кільця трахеї (перстнеподібний хрящ) і в нижній частині стравоходу утворює циркулярні потовщення - це фізіологічні звуження. Між шарами м'язової оболонки є потужне міжм'язової нервове сплетіння.

Зовнішня оболонка - адвентіціальной. Лише в абдомінальній частини (нижче діафрагми) стравохід покритий очеревиною - серозна оболонка.

2.Мукоциліарний механізм. Які структури беруть участь в його забезпеченні.Показати схематично

Мукоциліарна система - тісна взаємодія реснитчатих і келихоподібних клітин миготливого епітелію і трубчасто-ацінозних бронхіальних залоз підслизовогошару.

3. Материнська частина плаценти. Її компоненти. Намалювати.

Материнська частина плаценти утворена слизовою оболонкою матки у ділянці вростання у неї ворсинок хоріона плода. Це, так звана, основна відпадна (децудальна) оболонка.

Крім неї у складі ендометрію матки вагітної жінки розрізняють вільну від вростань хоріальних ворсин пристінкову відпадну оболонку, а також сумкову відпадну оболонку, що відмежовує зародок від порожнини матки. Характерною ознакою сполучнотканинної основи ендометрію є наявність значної кількості децудальних клітин. Це великі клітини полігональної форми з оксифільною цитоплазмою, що утворюють скупчення у базальному шарі ендометрію між верхівками хоріальних ворсин.

4. Намалювати схему нейронних звязків сітківки ока

5. Лімфатичний вузол

Лімфатичні вузли різних органів і частин тіла мають локальні розходження, однак улаштовані за загальним планом [дод.3]. Вузол покритий сполучнотканинною капсулою, що має перегородки — трабекули. Паренхіма вузла утворює коркову речовину, що містить лімфатичні фолікули, і мозкову речовину у вигляді тяжів. Капсула і трабекули відділені від коркової і мозкової речовини (паренхіми вузла) щілинами —синусами. У складі останніх виділяють крайовий (під капсулою), проміжні (уздовж трабекул), ворітній. У крайовий синус відкриваються лімфатичні судини, що приносять, а з ворітного синуса починаються лімфатичні судини, що виносять.

6. Класифікація ендокринних залоз . Дисоційована ендокринна система.

Залозами внутрішньої секреції, або ендокринними органами - називаються залози, основною функцією яких є утворення і виділення в кров особливих активних хімічних речовин — гормонів.До залоз внутрішньої секреції відносяться : гіпофіз, епіфіз, щитовидна залоза, паращитовидні залози, вилочкова залоза, підшлункові острівці, надниркові залози, ендокринна частина статевих залоз (яєчники в жінок, яєчка в чоловіків). Ендокринна функція властива і деяким іншим органам (різні відділи травного каналу, нирки й ін.), але в цих органів вона не є основною.

Дисоційована ендокринна система — система ізольованих ендокриноцитів, які розсіяні по всьому організму. Розрізняють два види клітинних елементів дисоційованої ендокринної системи: клітини нейрального походжен­ня, що розвиваються з нейробластів нервового гребеня і клітини, які не мають нейрального по­ходження.Перші мають влас­тивість нагромаджувати і декарбоксилювати попередники біоло­гічно активних амінів (серото­ніну, норадреналіну, адреналі­ну).До них належать дисоційовані ендокринні клі­тини травної системи, ряд нейросекреторних клітин головно­го мозку, мелатонін-синтезуючі клітини епіфізу, парафолікуляр-ні клітини щитовидної залози, клітини мозкової речовини над­ниркової залози.Дисоційовані клітини не нейральної природи не мають здат­ності нагромаджувати і декарбоксилювати попередники біоло­гічно активних амінів. До цієї групи клітин належать, зокрема, ендокриноцити яєчка та фоліку­лярні клітини яєчників. Ці клі­тини продукують не білкові, а стероїдні гормони (тестосте­рон, естрогени, прогестерон), їхня діяльність залежить від впливу відповідних тропних гормонів гіпофіза.

Білет 13 1. Шлунок. Оболонки, шари, рельєф.