1. Поняття безробіття

1.1 Класична теорія безробіття і стан безробіття на Україні

1.2 Поняття повної зайнятості

1.3 Рівень безробіття на Україні

1.4 Оцінка безробіття по різних регіонах України

1.5 Види безробіття

1.6 Витрати безробіття

1.7 Причини безробіття

2. Характеристика ринку праці

2.1 Трудові ресурси України

2.2 Макроекономічна нестабільність. Крива Филипса

3. Боротьба з безробіттям в Україні

3.1 Стан безробіття в ринковій економіці

1. Поняття безробіття

1.1 Класична теорія безробіття і стан безробіття на Україні

З точки зору класичної теорії, безробіття - це специфічне економічне явище, яке виникає в результаті підвищення заробітної плати. В умовах, коли заробітна плата досягає досить високого рівня, тобто знаходиться вище за рівень, за який все ті, хто шукає роботу, її знаходять, виникає надлишок пропозиції на ринку праці

Класичний аналіз доводить, що безробіття виникає в результаті постійних прагнень самих найманих робітників до підвищення своєї заробітної плати. Рівновага в цьому випадку досягається тільки за допомогою ринкового механізму. Безробіття може знижувати рівень заробітної плати, а це, у свою чергу, підвищує рівень зайнятості. Класична теорія вважає безробіття тимчасовим добровільним явищем, коли робітники не погоджуються зі

зниженням заробітної плати, і, як наслідок, віддають перевагу безробіттю.

Таким чином, класична модель обгрунтовує необхідність зниження заробітної плати. Але практика свідчить про те, идо заробітна плата (номінальна), як правило, не знижується в період спаду виробництва, тому що цьому протидіють профспілки, та і працедавці не зацікавлені в зниженні заробітної плати, тому що можуть залишитися без кваліфікованої робочої сили.

Дж. Кейнс заперечував, що зменшення заробітної плати може привести до росту зайнятості. Він скептично відносився до спроб застосувати цей засіб, як найкращі ліки проти безробіття.

Він рекомендував інше рішення: держава повинна вести боротьбу з безробіттям за допомогою експансивної фінансової політики. Збільшуючи державні витрати або зменшуючи податки, можна підвищити сукупний попит взагалі. Це приведе до росту попиту на робочу силу, що, у свою чергу, понизить рівень безробіття.

Існує ще одна точка зору (школа институционализма), яка інакше пояснює причини безробіття. Вона стверджує, що безробіття є наслідком деформації і негнучкості ринку праці.

Ринок праці не є однорідним. Він складається з багатьох секторів і робочих місць, які мають різні вимоги і властивості. Існує велика різноманітність спеціалізованих ринків роботи залежить від професійної категорії або регіону. Взаємодія спеціалізованих ринків пов'язана з певними труднощами. Зокрема може бути, що безробітний не має відповідного утворення, необхідного на ринку, який розширюється нині, або структура заробітної плати настільки жорстка, що немає ніякої вигоди підвищувати кваліфікацію або пошуку нової роботи.

Згідно з цією точкою зору, безробіття і вільні робочі місця постійно виникають і потребують деякого часу для того, щоб між ними встановилася рівновага. Передусім необхідно створити динамічніший і гнучкіший ринок праці. Для цього слід передбачити гнучку систему освіти, досконалішу информ

Нині це особи, які працюють повний робочий день, отримують заробітну плату з великими затримками або і зовсім ЇЇ не отримують. Найбільш поширене приховане безробіття цієї форми в Дніпропетровському, Львівському, Запорізькому, Луганському, Харківському областях і м. Києві.

Помітною тенденцією за останній час на ринку праці в Україні є поширення нерегламентованої і прихованої від оподаткування зайнятості.

Нерегламентована зайнятість є фактично не контрольоване суспільством виробництво, ділення, обмін і споживання товарно-матеріальних цінностей і послуг. До неї належать ті види економічної діяльності, з яких держава не отримує податки.

Склад населення, зайнятого нерегламентованою діяльністю, дуже неоднорідний, як і мотивація до неї. Перша група населення - це ті, хто займаються цією діяльністю вимушено, тимчасово, через економічне утруднення. Сфера їх діяльності - це здебільшого торгівля, економічний туризм, надання послуг, випадкові роботи.

Друга група населення - це підприємці, які мають свій бізнес, свою справу без реєстрації, що пов'язано з потребою приховувати прибутки.

Третя група - населення, орієнтоване на нерегламентовану зайнятість за будь-яких умов. Ця діяльність залишається за межами закону. Спочатку це був рекет, азартні ігри, шахрайство, проституція. Нині, окрім цього, - нелегальний експорт капіталу, нелегальні валютні і зовнішньоекономічні операції (контрабанда), фінансове шахрайство, незаконна приватизація державної власності і тому подібне.

В результаті нерегламентованої зайнятості постійно росте частка тіньової економіки у ВВП. Загальна чисельність у сфері нерегламентованої зайнятості в країні орієнтовно складає 6818,1 тис. чел.

В цілому приховане безробіття і нерегламентована зайнятість можуть значно впливати на макроекономічні показники економічних і фінансових пропорцій.

У Україні відсутня цілісна модель ринку праці, а політика зайнятості грунтується не на визначенні реальних масштабів безробіття, створенні передумов для його скорочення і розробки комплексної системи соціального страхування, а на концепції лише працевлаштування. В зв'язку з цим необхідно розробити стратегічну концепцію державної і регіональної політики зайнятості, яка б базувалася на реальній ціні товару "робоча сила" і довгостроковій програмі узгодження макроекономічних і регіональних інтересів реформування економіки з урахуванням міжнародного досвіду стабілізації і відновлення динаміки її росту.