20.Генотипічні зміни у мікроорганізмів.

Основні фено-і генотипічну характеристики, використовувані для класифікації мікроорганізмів, використовуються і для ідентифікації, тобто встановлення їх таксономічного положення і перш за все видовий приналежності-найбільш важливого аспекту мікробіологічної діагностики інфекційних захворювань. Ідентифікація здійснюється на основі вивчення фено-та генотипових характеристик досліджуваного інфекційного агента і порівняння їх з характеристиками відомих видів. При цій роботі часто застосовують еталонні штами мікроорганізмів, стандартні антигени та імунні сироватки. У патогенних мікроорганізмів частіше вивчають морфологічні, тинкторіальні, культуральні, біохімічні та антигенні властивості. 21.Комбінативні зміни у мікроорганізмів. Комбінативна мінливість пов’язана з отриманням нових поєд­нань генів у генотипі. У мікроор­ганізмів, які розмножуються нестатевим шляхом, виникли своє­рідні механізми, які призводять до появи комбінативної мінливос­ті. Це — кон’югація, трансдукція і трансформація. Слід звернути увагу на те, що всі ці процеси не пов'язані з процесом розмножен­ня (під час них не відбувається збільшення числа особин виду), вони дозволяють лише комбінувати генетичний матеріал різних особин.

Кон’югація — це безпосередній контакт між двома бактеріаль­ними клітинами з допомогою спеціальних структур, під час якого генетичний матеріал з однієї клітини переноситься в іншуі.

Трансформація — це перенесення ДНК зі зруйнованих бактері­альних клітин у живі бактеріальні клітини.

Трансдукція — це перенесення бактеріальних генів з однієї клі­тини в іншу з

допомогою бактеріофага.

22.Практичне значення мінливості.

Найбільше зна­чення, безперечно, мають спадково закріплені форми мінливості, до яких належать адаптація, дисоціація, мутація, трансформація, трансдукція, кон'югація. Адаптація — пристосування мікробів до нових умов існування під впливом фізичних, хімічних, біологічних та антропогенних факторів. Дисоціація — один з видів культуральної мінливос­ті мікробів, що спричинюється змінами складу живильного середовища. Мутація — спадкові зміни у мікробів, що виникають внаслідок переміщення під впливом мутагенів певних ділянок у ДНК, а також нуклеотидів у гені. Трансформація — перехід одного типу мікроорга­нізму в інший у межах виду, а також передача певних влас­тивостей одного виду мікроба іншому в процесі переносу ділянок генетичного матеріалу ДНК, що містить одну пару нуклеотидів. Трансдукція— зміни в мікроб­ній культурі, при яких генетичний матеріал від клітини до­нора переносить до клітини реципієнта агент, що не викликає її руйнування.Кон'югація — процес, при якому батьків­ські клітини з'єднуються за допомогою кон'югаційних міст­ків, через які відбувається обмін генетичним матеріалом.

23.Вплив фізичних факторів.

Температура. Розрізняють три основних температурних зони, що мають вирішальне значення для розвитку мікроорганізмів: оптимум, (найбільш сприятлива для життєдіяльності мікробів); мінімум (нижче неї розвиток мікробів припиня­ється); максимум (вище неї спостерігається згубна Дія).

За пристосуванням до певних температурних умов ви­діляють три фізіологічних групи мікробів: психрофільні, пристосовані до життя при низьких температурах;мезофільні; термофільні.Вологість. При висушуванні мікробна клітина втрачає воду і гине. При зниженні вологості уповільнюються життєві процеси, клітина переходить до анабіотичного стану. На цьому принципі базується тривале зберігання продуктів харчування та кормів.Тиск. Будь-яке підвищення тиску не впливає згубно на життєдіяльність мікроорганізмів .Промениста енергія. Прямі промені сонця за короткий строк вбивають мікробні клітини .Радіація. Рентгенівське випромінювання в дозі 3—5 Гр вбиває кишкову паличку, золотистого стафілокока, холерного вібріона та інших мікробів. Високу стійкість до радіації мають віруси та рикетсії.