49. Що таке інфекція.

Інфекція - стан, коли в організм потрапляє чужорідний агент  - патоген, який розмножується і може здійснити хвороботворний ефект.

У процесі еволюції організм тварин виробив природну резистентність до багатьох збудників хвороб: природні ба­р'єри — шкіра і слизові оболонки — непроникні для бага­тьох патогенів; бактерицидні властивості слизу, шлункового соку, жовчі, сечі, сліз тощо. Крім того, ор­ганізм реагує розвитком реакцій імунітету: виробленням антитіл, фагоцитозом, продукуванням антитоксинів, алерге­нів

50. Патогенність і вірулентність.

Патогенність — здатність певного виду мікроорга­нізму за відповідних умов викликати характерне лише для нього інфекційне захворювання, тобто патогенність — видо­ва ознака мікроба.

Вірулентність — ступінь або міра патогенності окремих штамів одного будь-якого виду збудника хвороби. Активність патоге1нних мікробів залежить від їх властивос­ті ослаблювати захисні сили організму (агресивність), роз­множуватися і розповсюджуватися у різних тканинах і ор­ганах та викликати отруєння (токсичність).

51 Роль мікроорганізмів та умов середовища у використанні та розвитку інфекційного процесу.

Роль макроорганізму в інфекційному процесі вивчали багато дослідників, в тому числі Мечников. Доведено, що стійкість тварини до інфекційних захворювань пов'яза­на з її фізіологічним станом, який прямо залежить від виду, породи, віку, пори року, умов годівлі, утримання і догляду.

Правильна і повноцінна годівля тварин є ос­новним заходом профілактики багатьох інфекційних захво­рювань. Тому використання кормів з урахуванням інших потреб організму позитивно впливає на процеси його росту і розвитку, а також створенню імунітету до інфекційних хво­роб. Особливо важливо, щоб раціон сільськогосподарських тварин був збалансований за вмістом білкових речовин, вуглеводів, вітамінів, мінеральних сполук, мікроелементів та ін.

52.Форми інфекції та динаміка інфекційного процесу.

Інфекційний процес - сукупність усіх захисних і патологічних реакцій організму, які виникають у відповідь на проникнення і дію збудника.

Форми інфекції:

. Бактеріємія - перебування бактерій у крові. Мікроби розмножуються в певних вогнищах і тільки періодично потрапляють у кров, але не розмножуються в ній. При вірусних захворюваннях такий стан називається  вірусемією.    Септицемія (сепсис) - збудник постійно протягом тривалого часу знаходиться в крові й розмножується в ній, що супроводжується запаленням, руйнуванням клітин у певних органах

  Септикопіємія - септичний процес, при якому в різних органах і тканинах утворюються гнійні вогнища.    Токсинемія - перебування токсинів у крові. Збудник може знаходитись у будь-якому вогнищі, продукує екзотоксин, який проникає в кров і зумовлює певні клінічні симптоми хвороби.

53 Імунітет та його види.

Імунітетом - несприйнятливість організму до збудника інфек­ції. Такий стан забезпечується сукупністю спадкових і на­бутих макроорганізмом захисних пристосувальних власти­востей, спрямованих проти розладу сталості його внутріш­нього середовища при проникненні в нього збудника того чи іншого захворювання.

Розрізняють імунітет природний і набутий, тобто той, що розвивається протягом всього життя організму .

Природний імунітет властивий певному виду тварин. Він передається спадково, як і інші біологічні ознаки. Ця видова ознака по­яснюється наявністю у тварин активних захисних присто­сувальних властивостей, зумовлених вродженими біологіч­ними особливостями. Природний імунітет може бути абсолют­ним( коли не вдається викликати у тварин захворювання за будь-яких умов різними дозами інфекційного матеріалу) і відносним(імунітет відмічають при зниженні стій­кості організму будь-якими стрес-факторами).

Набутий імунітет виникає в організмі після тяж­кого, легкого, атипового або безсимптомного перебігу того чи іншого інфекційного захворювання. Він розвивається як відповідна реакція сприйнятливої тварини на дію патоген­ного мікроба, що проник в організм і зберігається в ньому певний час або навіть протягом всього життя.