Тема 3. Соціальна структура суспільства План

1. Соціальна структура: принципи наукового дослідження.

2. Динамічні аспекти соціальної структури.

3. Особливості соціальних структур різних типів суспільства.

4. Соціальна структура сучасної України.

5. Особливості української бідності.

Література

1. Коваліско Н. В. Основи соціальної стратифікації: Навч. посібник. – Л., 2007.

2. Симончук Е. В. Средний класс: люди и статусы. – К., 2003.

3. Структурні виміри сучасного суспільства: Навч. посібник / За ред. С. Макеєва. – К., 2006.

4. Тихонова Н. Е. Факторы социальной стратификации в условиях перехода к рыночной экономике. – М., 1999. 

5. Харченко Н. Сравнение методологических подходов к измерению уровня бедности // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2000. – № 3. – С. 86–99.

6. Чепурко Г. Рівень життя населення: поселенський аспект // Українське суспільство 1994 – 2005. Динаміка соціальних змін / За ред. В. Ворони, М. Шульги. – К., 2005. – С. 252–263.

7. Штомпка П. Понятие социальной структуры: попытка обобщения // Социс. – 2001. – № 9. – С. 3 – 13.

8. Ярошенко С. С. Четыре социологических объяснения бедности (опыт анализа зарубежной литературы) // Социс. – 2006. – № 7. – С. 34–42.

1. Соціальна структура: принципи наукового дослідження

Ключовою проблемою соціології є вивчення соціальної структури суспільства та її динаміки. Неможливо провести повний аналіз суспільства без досконалого знання його структури, тобто класів, верств, груп, які його утворюють. Для проведення ефективної соціальної, економічної, культурної політики слід розуміти суть та тенденції розвитку соціальної структури суспільства, мати уявлення про потреби та інтереси різних соціальних груп.

Соціальна структура - це анатомія суспільства, об'єктивно зумовлений його поділ на групи. Поняття соціальної структури суспільства розглядається у декількох аспектах. У широкому значенні під соціальною структурою суспільства розуміють побудову суспільства в цілому, систему соціально-демографічних (молодь, пенсіонери), соціально-територіальних (міське, сільське населення), соціально-професійних (вчителі, менеджери, підприємці), соціально-етнічних (українці, поляки, білоруси), соціально-класових (класи, страти) спільнот та відносин між ними. У вузькому значенні соціальну структуру суспільства зводять лише до соціально-класової.

Соціальна структура (П. Штомпка) – це прихована мережа зв’язків, які зумовлють тенеденції розвитку суспільства.

Аналізуючи соціальну структуру суспільства, ми бачимо різні її параметри і виміри. По-перше, можна виділити номінальні параметри структури, це - демографічні, етнічні, територіальні. Належність людини за вказаними ознаками до певних спільнот є найчастіше об'єктивною. По-друге, існують рангові параметри соціальної структури (класові, професійні), які формують іерархічність соціуму. Поняття соціальної стратифікації відображає саме ці вертикальні, а не горизонтальні, зв'язки у суспільстві.

Існує два головні підходи до вивчення соціальної структури (Т. Заславська) – стратифікаційний та класовий.

Класовий підхід розвивав К. Маркс і Ф. Енгельс. Не оминув дану проблематику і М. Вебер. Загалом можна виокремити два підходи до проблеми класу – це веберівський та марксистський.

Розпочнемо з самого поняття соціального класу. В соціологічному енциклопедичному словнику наводяться визначення декількох дослідників даної проблематики:

1. Соціальний клас за В.Леніним – це велика група людей, які різняться від інших по місцю в історично визначеній системі суспільного виробництва, по відношенню до засобів виробництва, по їх ролі в суспільній організації праці, по засобам отримання і розмірам певної долі багатства, яку вони мають у володінні;

2. Соціальний клас за М. Вебером – це агрегати людей, які володіють одними й тими ж шансами;

3. Соціальний клас за У. Уорнером – це група людей, які відносять себе до певної позиції в системі соціальної ієрархії.

На перший погляд досить дивно, що автори словника оминають доволі значну фігуру в розробці класової теорії – К. Маркса. Відповідь на це запитання знаходимо у Е. Райта. Він зазначав, що клас дійсно виступає основною концепцією марксової теорії, однак сам К. Маркс ніколи не давав систематичного визначення поняття „клас”.

В марксистській концепції соціальний клас визначається крізь призму суспільних відносин, як певні соціальні утворення, які мають подвійну природу - по-перше, це такі соціальні утворення, які містять відносини експлуатації, наявність антагонізму між пригнобленими та гноблячими, по-друге, в своєму русі проявляють прагнення до поляризації на два соціальних блоки. Соціальний клас є основним елементом економічної структури, в якій домінуюча роль належить промисловості.

Не менш відомим дослідником проблеми соціального класу є М.Вебер. Згідно поглядів вченого, клас виступає продуктом класифікаторської діяльності соціолога, оскільки реальним буттям наділені лише окремі індивіди, не надособові утворення. „Клас” – це просто сукупність людей, які перебувають в однаковій ситуації на ринку праці, тобто в класовій ситуації на ринку праці, отже й схожість поведінки обумовлена подібними обставинами, але аж ніяк не інтересами і потребами класу.

Соціальна стратифікація - поділ суспільства на вертикально розташовані верстви (страти), які мають різний престиж, власність, владу, освіту, стиль життя тощо.

Соціальна стратифікація - поняття описове, яке відображає соціальне розшарування та нерівність у суспільстві. Стратифікація має декілька властивостей:

• соціальність (позабіологічність) цього явища;

• традиційність, оскільки нерівність становища різних верств зберігається протягом усієї історії цивілізації;

• функціональність, тобто визнання її неминучості, відмову від сприйняття соціальної нерівності як зла, а розуміння її одвічності і корисності для розвитку суспільства. Нерівність -важливе джерело соціального розвитку.

Отже, стартифікація і класовий поділ знаходяться у відносинах роду – виду. Дарендорф відзначає, що з класами маємо справу, коли аналізуємо конфлікти, протистояння у суспільстві, в інших випадках ми аналізуємо процеси соціальної стратифікції.

Класи відрізняються від інших страт за такими характеристиками:

- не встановлюються законом і не спираються на релігійну традицію, набагато плинніші, ніж інші типи стратифікації;

- індивід, в основному, досягає певного класу, а не отримує його від народження;

- утворюються залежно від різниці в економічному становищі між верствами людей, нерівностей у володінні та контролі над економічними ресурсами, в той час як в інших системах мають основне значення неекономічні фактори.

П. Штомпка проаналізував і системазував соціологічні підходи до вивчення соціальної структури. У результаті він виокремив декілька вимірів поняття соціальної структури. На думку польського соціолога, при дослідженні соціальної структури, слід враховувати всі виміри даного феномену. У противному випадку ми будемо мати справу з так званими методологічними перекосами.