7. Визначення мікроклімату у повітрі робочої зони.

Рисунок 3 – Розташування точок вимірювання показників мікроклімату:

1-7 –точки вимірювання;

0 – точка відрахування.

7.1 Вимірювання швидкості руху повітря. Швидкість руху повітря вимірюють ручним крильчастим анемометром АСО-3 (рис. 4г) так:

- вмикають вентиляційну систему у кабіні;

- встановлюють прилад у повітряному потоці;

- через 20-30 секунд зупиняють прилад і секундомер;

Тривалість вимірювання 1-2 хв. Записують показання лічильника К₂ і визначають число поділок n з різниці між кінцевими і початковими даними лічильника:

n= (2)

а

Рисунок 4 – Прилади для вимірювання швидкості руху повітря:

а і б – кататермометри (циліндричний та кульковий); в і г – анемометри чашковий та крильчастий).

Анемометр чашковий (рис. 4в) призначений для вимірювання швидкості руху повітря у межах від 1 до 20 м/с. Прибор складається з хрестовини 1 з чотирма порожнистими металевими півкулями, встановленій на вертикальній вісі, яка обертається, пов’язаній із лічильником частоти обертання 2. Показання чашкового анемометра не залежать від напряму повітряного потоку.

Показання анемометра (кількість поділень у секунду) переводять у значення швидкості повітряного потоку у м/с, використовуючи тарувальний графік (додаток 2, рис.1), що додається до анемометра.

Вимірювання параметрів мікроклімату здійснюють не менше трьох разів з інтервалом не більш, як 15 хвилин (ГОСТ 12.2.002-81)

За допомогою тарувального графіка (додаток 2, рис.1) визна­чають швидкість потоку повітря. На вертикальній шкалі відзначають число поділок. Від цієї точки проводять горизонтальну лінію до перетину з похилою лінією. Точка перетину дає шукану швидкість за шкалою абсцис.

Отримані дані порівнюють з нормативними за ГОСТ 12.2.002-81 (табл. 2 додаток 1) і заносять до звіту. Якщо одержані дані перевищують норму, треба запропонувати заходи щодо поліпшення мікроклімату робочої зони.

7.2 Вимірювання відносної вологості повітря

Відносна вологість повітря обчислюється за формулою (3)

(3),

де q_m – вологість насиченого пару.

Для визначення відносної вологості повітря використовують гігрометри і психрометри. Найбільш поширений психрометр аспіраційний МВ-4М (рис. 5).

Підготовка приладу до роботи:

а) змочують тканину вологого термометра за допомогою піпетки (2-3 краплі);

б) обережно заводять пружину вентилятора;

г) прилад підвішують на кронштейні у робочій зоні;

д) через 3-5 хвилин знімають показання сухого і вологого термометрів. Відносну вологість повітря визначають за психрометричним графіком (рис. 6) або психрометричною таблицею (табл. 1 додаток 1)

Рисунок 6 – Номограма для визначення відносної вологості повітря

Рисунок 5 – Психрометр Астмана МВ-4М :

1 – гільза вологого термометра; 2 – батистовий ковпачок; 3 – щиток вентилятора; 4 – піпетка з водою.

Відносну вологість по номограмі визначають у такій послідовності: по вертикальних лініях відзначають показання сухого термометра, а по похилим — показання змоченого термометра.

По точці перетинання цих ліній на горизонтальних лініях знаходять відносну вологість, виражену у відсотках.

Максимальний вміст водяної пари в повітрі q_т (г/кг) у залежності від його температури (Т) визначають по табл. 1 додатку 2.

Одержані дані порівнюють з нормативними і заносять до звіту. Якщо отримані дані не відповідають нормативним, треба запропонувати заходи щодо поліпшення мікроклімату робочої зони.

Повітря вважається сухим, якщо відносна вологість складає менш 40, нормальним — при 40-60, вологим при 61-75, мокрим — при W_в > 75 %.

Теплове відчуття людини визначається дією температури, вологості повітря, швидкості руху повітря і температури навколишніх поверхонь. Тому необхідна величина, що визначала б теплове відчуття людини й у той же час була функцією величин, що характеризують стан середовища. В останні роки найбільше поширення для визначення і якісного обліку теплових відчуттів одержав метод ефективних температур.

Було помічено, що завдяки здатності організму до терморегуляції серед рівноцінних по тепловому відчуттю поєднань температур і відносної вологості (при нульовій швидкості руху повітря) є і таке, при якому відносна вологість дорівнює 100 %.

Під ефективною температурою (ЕТ) розуміють температуру насиченого нерухомого повітря, що володіє такою же охолодною здатністю, як повітря з заданими значеннями температури і вологості.

Якщо при визначеній категорії робіт і значенні ЕТ повітря теплове відчуття знаходиться на рівні комфортного, то при більш високій ЕТ воно характеризується як відчуття перегріву, при більш низькій ЭТ виникає відчуття надлишкового охолодження. Чим більше відхилення ЕТ від комфортного, тим вища ступінь дискомфорту. У той же час для будь-якого поєднання температури, вологості і швидкості повітря можна знайти температуру нерухомого насиченого повітря, який створює те ж теплове відчуття, тобто володіє тою ж охолоджуючою дією. Ця температура називається еквівалентно-ефективною (ЕЕТ). За номограмою, зображеною на рис. 7, можна визначати значення ЕТ і ЕЕТ для різноманітних сполучень.

Для вимірювання температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в кабіні та назовні її розроблені і застосовуються різноманітні методи, а також апаратура, що дозволяє автоматизувати вимір та обробку параметрів мікроклімату, підвищити достовірність отриманих результатів (додаток 3).

Рисунок 7 – Номограма ефективно-еквівалентних температур