6. Загальна характеристика методів контролю безпечності техніки

Методи контролю безпечності техніки визначені ГОСТом 12.2.002-81 «Методы оценки безопасности». Він розповсюджується на сільськогосподарські трактори, сільськогосподарські самохідні начіпні, причіпні і ручні машини і сільськогосподарське обладнання (дплі - машини) і встановлює методи визначення і оцінки показників безпкеки машини.

Методи, встановлені даним стандартом, та обсяги випробувань визначаються програмою випробувань.

Оцінка параметрів безпеки техніки може проводитися:

• методом безпосереднього огляду і опробування;

• методом вимірювання.

Методом безпосереднього огляду і опробування визначають, наприклад, наявність захисної кабіни, наявність засобів забезпечення умов праці оператора (наявність кондиціонера, вентилятора-пиловідділювача, ременів безпеки і т.п), пожежобезпечність, електробезпечність і т. д.

Методом вимірювання оцінюють, наприклад, огородження небезпечних місціь, статичну стійкість машини, визначення люфту рульового колеса, ефективність дії гальм, визначення захисних властивостей кабіни і каркасів тракторів і т.д.

Лекція 2. ШКІДЛИВІ ТА НЕБЕЗПЕЧНІ ЧИННИКИ ВИРОБНИЦТВА

1. Шкідливі та небезпечні чинники виробництва. Основні

способи захисту

2. Параметри мікроклімату та прилади їх вимірювання

3. Контроль вмісту у повітрі шкідливих газів і пари.

4. Методи і засоби визначення запиленості повітря.

Заходи щодо оздоровлення повітря робочої зони.

1. Шкідливі та небезпечні чинники виробництва. Основні

Способи захисту

Умови праці на робочих місцях виробничих при­міщень або майданчиків складаються під дією великого числа факторів, різних по своїй природі, формам проявлення, характеру дії на людину. Серед різних факторів виробництва, які можуть спричиняти певні дії на людину виділяють шкідливі і небезпечні ви­робничі фактори.

Небезпечний виробничий фактор (ГОСТ 12.0.002-80) — це такий, дія якого на процюючого у певних умовах призводить до травми або іншого раптового пошкодження здоров'я.

Шкідливий виробничий фактор — це такий, дія якого на працюючого у певних умовах призводить до захворювання.

Вивчення небезпек, як і будь-якої сукупності явищ, об'єктів та процесів, починається з їх класифікації. Класифікують небезпе­ки за багатьма критеріями, проте важливими є тільки ті, які дають можливість виявити головні ознаки небезпек і сприяти пошуку шляхів їх відвернення або захисту від них. Небезпеки класифіку­ються за такими критеріями: сфера походження, час прояву, при­рода матеріального носія, наслідки від реалізації небезпек.

За сферою походження небезпеки мають природний, техно­генний та соціальний характери. Такі небезпеки, як аномальні ат­мосферні (потужні вітри, зливи, град, грози, снігопад), аномальні гідрогеологічні та гідрометеорологічні (повені, селеві потоки, ла­вини, зсуви), сейсмічні явища, мають природний характер. Відхилення параметрів технологічних процесів від норми та вихід їх з-під контролю людини призводять до різноманітних аварій, по­жеж, катастроф. Такі небезпеки мають техногенний характер. Не­досконалість законодавчо-правової бази, неадекватна етно-соціальна політика, інформаційний тиск, низька виконавська дис­ципліна, психологічні особливості людей можуть призвести до виникнення небезпек соціально-політичного чи соціально-психо­логічного характеру (тероризм, криміналізація суспільства, міжнаціональні конфлікти, неконтрольована поведінка натовпу).